Детальный путеводитель, как развитые страны спасали свои экономики. Что сделала Украина?
Пандемія коронавірусу та заходи її стримування негативно впливають не лише на здоров'я людей, але й на їхній добробут. Країни всього світу переживають спад ВВП, зростання безробіття та бідності. Уряди намагаються підтримати підприємства та населення різними фіскальними та монетарними заходами.
Ми проаналізували реакцію на кризу 20-ти країн світу. Україна використала більшість інструментів, якими заручилися розвинені та розвиткові країни. Однак, вона могла б застосувати їх швидше та в більшому масштабі, якби домовилася про програму з МВФ раніше.
Китайський момент
Коли Китай з 23 січня закрив на карантин провінцію Вухань, яка стала першим місцем поширення коронавірусу, мало хто міг уявити масштаб руйнівного впливу COVID-19 на світ. Тоді багато хто прогнозував, що Китай лиш втратить кілька відсотків ВВП у першому кварталі 2020 року та швидко відновиться без значних негативних наслідків для решти світу.
Однак, за кілька тижнів ситуація значно змінилася. Досить швидко стало зрозуміло, що поточна криза набагато гірша за Велику рецесію 2008-2009 років.
У другому кварталі 2020-го, ВВП України впав на 11% рік до року. Це погано, але краще, ніж у багатьох країнах Євросоюзу, та близько до середнього в ОЕСР. Причини цього відносного успіху - висока частка агросектору в економіці та реформи, що підтримують макроекономічну стабільність, втілені протягом останніх п'яти років.
Антикризові заходи уряду, скоріше за все, також мали позитивний вплив, але сьогодні його важко оцінити кількісно.
Втім, поставивши Україну у міжнародний контекст та подивившись, які інструменти використовували уряди інших країн, ми можемо сказати, чи є якісь додаткові заходи, які міг би запровадити наш уряд. Відповідь - ні.
Але Україна могла б розширити інструменти, які вона вже використовує - якщо матиме на це ресурси. Щоб отримати доступ до ресурсів, уряд має співпрацювати з міжнародними партнерами. Насамперед - з МВФ.
Ми порівняли Україну з низкою інших країн (методологію шукайте на VoxUkraine).
Як же Україна виглядає на тлі інших держав?
Коротко про головне
1. Україна використала шість з восьми заходів монетарної політики, тоді як країни, які ми розглядаємо в цьому тексті, застосували від одного до шести заходів (у середньому 3,75 заходу). Україна не застосовувала кількісне пом'якшення (QE) та валютні свопи.
Під час цієї кризи деякі країни з розвитковими ринками вперше скористалися QE. Ми вважаємо, що ризики цієї політики для України набагато вищі, ніж її можливі переваги.
2. Україна використала шість з семи заходів фіскальної політики, які найчастіше використовували інші країни.
Країни у нашій вибірці застосували від двох до семи заходів (середнє - 4,6 заходу). Україна не застосовувала пряму підтримку підприємств. Ця політика має високий корупційний ризик, тому ми не рекомендуємо її використовувати.
3. Обсяг фіскального стимулювання був невеликим.
Станом на липень 2020 (коли були зібрані дані), Україна планувала витратити на фіскальний стимул 90,1 млрд грн або 2,3% ВВП - у нашій вибірці - це друге місце з кінця. А от Греція запланувала на підтримку економіки 14% ВВП, Канада - 15%. З урахуванням гарантій за кредитами, лідерами є Італія та Німеччина з 30% та 33% ВВП відповідно.
Оскільки ресурси бідніших країн обмежені, вони мають прагнути використовувати їх якомога ефективніше. Наприклад, ми писали про те, що виплата 1000 грн пенсіонерам, - не найефективніше використання коштів, та що уряд має приділяти більше уваги домогосподарствам, які втратили усі свої джерела доходів.
Разом з підтримкою вразливих домогосподарств, публічні інвестиції в інфраструктуру, включно з освітою та охороною здоров'я, мають більші мультиплікатори, ніж виплати пенсіонерам, оскільки вони не лише підвищують попит у короткостроковому періоді, але й сприяють продуктивності у довгостроковій перспективі.
Монетарна політика
Країни, що розвиваються, переважно використовували традиційні заходи монетарної політики, тоді як розвинені країни вже вичерпали їхній потенціал протягом попередньої кризи, й тому майже миттєво перейшли до незвичних інструментів:
Розвиткові ринки знизили свої облікові ставки, тоді як Європейський центробанк, ставка якого вже була майже нульова, не зробив цього.
Країни, що розвиваються, знизили обов'язкові резервні вимоги, тоді як багато розвинених країн уже не вимагають у своїх банків тримати резерви (з розвиткових країн лише Мексика дозволяє нульові резерви).
Розвиткові країни звузили коридор процентних ставок (різницю між кредитними й депозитними ставками центробанків), щоб знизити коливання на ринках. Розвинені країни не мали цього робити, оскільки там ринкові ставки змінюються “впритул” до ключових ставок оголошених центробанками.
Центральні банки розвиткових країн підвищили частоту регулярних операцій, щоб надати банкам більше гнучкості в управлінні ліквідністю.
Деякі інструменти використовуються як розвиненими, так і розвитковими країнами:
розширення переліку допустимих видів застави не лише підвищує обсяг потенційного рефінансування від регулятора, але й стимулює грошовий ринок.
запуск/інтенсифікація довгострокових операцій рефінансування. Мета таких операцій - підвищити пропозицію кредитів для бізнесу, особливо малого та середнього. Наприклад, в Австралії кошти надаються на термін до трьох років під фіксовану ставку 0,25%. Загалом, багато центробанків перейшли від надання ліквідності через аукціони до операцій з фіксованими ставками та необмеженим обсягом. НБУ надає кредити рефінансування на термін до п'яти років під ставку, яка дорівнює обліковій.
Таблиця 1. Монетарна політика України та вибраних країн в контексті кризи, викликаної пандемією
Джерела: ВООЗ, www.worldometers.info, The Oxford COVID-19 Government Response Tracker (OxCGRT), IMF World Economic Outlook, IMF Policy Responses to COVID-19 Tracker, сайти центробанків
Порогові значення для випадків захворювання на коронавірус на 100 000 осіб: "зелена" зона - нижче 100, "жовта" зона - від 100 до 300, "червона" зона - понад 300. Порогові значення для випадків смертності від коронавірусної хвороби на 100 000 осіб: "зелена" зона - нижче 5, "жовта" зона - від 5 до 20, "червона" зона - вище 20.
Суворість локдауну визначається середнім арифметичним індексу OxCGRT в березні-червні. Пороги: "зелена" зона - нижче 60, "жовта" зона - від 60 до 70, "червона" зона - понад 70.
"Втрачене" економічне зростання - різниця між прогнозами росту в Огляді світової економіки МВФ за жовтень 2019 року на 2020 рік та Огляді за червень 2020 року* прогнозу зростання на 2020 рік (*станом на червень 2020 року для Польщі, Туреччини, Бразилії, Казахстану, Мексики, Франції, Німеччини, Італії, Австралії, Канади; станом на квітень 2020 року для інших країн). Пороги: "зелена" зона - нижче 9%, "жовта" зона - від 9% 11%, "червона" зона - вище 11%. Усі дані на кінець липня 2020 року.
Ще одним важливим антикризовим інструментом монетарної політики є рефінансування в іноземній валюті.
Воно має вирішальне значення в часи турбулентності, особливо для ринків, що розвиваються, для зменшення тиску на місцеві валюти. ЄЦБ щодня пропонував семиденні операції в доларах США. Деякі банки європейських розвиткових країн (наприклад, Албанія, Болгарія, Румунія) встановили своп-лінії з ЄЦБ, щоб забезпечити ліквідність у євро для вітчизняних банків.
Під час цієї кризи багато країн вирішили вдатися до незвичайної політики - кількісного пом’якшення (QE). Під час QE центральний банк купує державні облігації або інші фінансові активи, щоб влити гроші в економіку або підтримати вторинний ринок, таким чином сприяючи державним запозиченням. Наприклад, крім купівлі державних цінних паперів, центральні банки Бразилії, Канади та Ізраїлю купують корпоративні облігації, а Угорський центральний банк купує іпотечні облігації.
QE застосували всі розглянуті нами розвинені країни та деякі розвиткові (Польща, Румунія, Угорщина, Туреччина та Бразилія). Для розвинених країн зі стабільними валютами та нижчим рівнем інфляції ризики такої політики є прийнятними.
Проте для країн, що мають історію значного знецінення національної валюти та нестабільної інфляції, використання такої політики несе великі макроекономічні ризики. Коли кількісне пом’якшення запроваджується на "прохання" уряду, це підриває довіру до центрального банку. Крім того, QE чинить тиск на курс національних валют. Ослаблення місцевої валюти призводить до зростання інфляційних очікувань та інфляційних ризиків. За цих умов збільшення грошової маси означає гасіння пожежі бензином.
Фіскальна політика
Практично всі проаналізовані у статті країни підтримували домогосподарства грошовими виплатами. Як правило, гроші спрямовувалися до вразливих домогосподарств — тих, де є пенсіонери, інваліди, діти, студенти, шукачі роботи тощо.
Чехія робила виплати самозайнятим та незалежним підрядникам, тобто особам, які не мають захисту працедавців. Деякі країни, зокрема Україна, також запровадили непряму підтримку домогосподарств, наприклад, комунальні субсидії, банківські кредитні канікули або субсидовані програми іпотечних кредитів для фізичних осіб, та спростили доступ до програм соціальної підтримки, наприклад, допомоги з безробіття.
Грузія знизила податки для громадян з низькими доходами.
Tаблиця 2. Заходи фіскальної політики України та окремих країн у відповідь на кризу, викликану пандемією
Джерела: ВООЗ, www.worldometers.info, The Oxford COVID-19 Government Response Tracker (OxCGRT), IMF World Economic Outlook, IMF Policy Responses to COVID-19 Tracker, сайти національних державних органів.
Найбільш поширені заходи підтримки бізнесу - це зниження чи відтермінування податків та полегшення кредитного навантаження. Багато країн підтримують фірми у найбільш постраждалих галузях прямими субсидіями. Деякі заходи, наприклад, субсидії на заробітну плату підтримують як домогосподарства, так і бізнес. Так, уряд Болгарії покриває 60% заробітної плати працівників у постраждалих галузях, яких в іншому випадку було б звільнено.
Ще одним видом фіскального стимулювання є державні інвестиції. Цей інструмент “винайшли” під час Великої Депресії. У нього один із найвищих мультиплікаторів. Його використовують багато країн. Наприклад, країни ЄС фінансуватимуть багато цільових програм для МСБ, ринків праці, зеленої енергетики, проектів зі зміни клімату та цифровізації. Австралія вкладає бюджетні кошти в прискорені інфраструктурні проекти, а Казахстан ініціює масштабні проекти модернізації транспортної інфраструктури.
Аналогічно, Україна виділила більше половини Фонду боротьби з COVID-19 на дороги.
Таблиця 3. Заходи з підтримки домогосподарств та бізнесу в Україні
(2) https://www.pfu.gov.ua/2122510-nadhodzhennya-do-byudzhetu-pensijnogo-fondu-ukrayiny-chastyny-yedynogo-sotsialnogo-vnesku-3/ (ми оцінювали використовуючи показник втрат Пенсійного фонду: 2,5 млрд*3 місяці і поділивши на 0,856215, тобто частку внесків, що надходять до Пенсійного фонду)
(3) https://voxukraine.org/uk/chi-vizhivut-byudzheti-otg-u-borotbi-z-koronovirusom/ (ми оцінювали використовуючи дані з Таблиці 1 як (11.2768+17.1465)*(2/12))
(4) Розраховано як 40.0B загального обіцяного обсягу мінус 19.2 млрд грн гарантій уже наданих цього року Укравтодору (не пов'язані з анти-ковідною програмою);
*Оцінки немає, але очікується, що сума буде невеликою порівняно з іншими заходами
Оцінені обсяги національних фіскальних пакетів є дуже різними. Найнижчий показник - 1,2% ВВП для Мексики. Найвищі - двозначні цифри відносно ВВП, наприклад, приблизно 14% та 15% у Греції та Канаді, й навіть вище з урахуванням можливих кредитних гарантій (30% та 33% ВВП у Німеччині та Італії, відповідно). Наприкінці липня Європейська комісія оголосила про великий план відновлення - 750 млрд євро для всього ЄС. Україна порівняно з іншими країнами нашої вибірки витратила небагато коштів - приблизно 2,3% ВВП (станом на кінець липня).
Висновок
Проаналізовані країни використовують для подолання наслідків COVID-19 схожі заходи, але їх масштаби, особливо фіскальних, різняться.
Монетарна політика НБУ схожа на політику більшості центробанків інших країн. Національний банк виявляв обережність та прихильність до макроекономічної стабільності, відкинувши варіант кількісного пом'якшення навіть під політичним тиском. Водночас він підтримував фінансову систему та економіку країни за допомогою досить широкого спектру інструментів.
Українська фіскальна політика відстає від політики вибраних нами країн.
Очевидно, що багатші країни здатні позичити та витратити більше. Але бідніші країни можуть отримувати зовнішню допомогу - від МВФ та інших міжнародних організацій чи закордонних урядів. Україна підписала програму з МВФ ($5 млрд) лише у червні 2020 року, хоча могла зробити це вже наприкінці 2019 року.
Наприкінці липня 2020-го було розміщено єврооблігації на $2 млрд, що все ще недостатньо для покриття очікуваного дефіциту бюджету 2020 року.
Під час нинішньої рецесії український уряд може нарешті застосувати антициклічну фіскальну політику - у разі, якщо забезпечить собі підтримку з боку міжнародних організацій - насамперед МВФ, що відкриє двері для фінансування з інших джерел. Однак розвиток подій останнім часом є досить тривожним. Отримання наступного траншу від МВФ цього року сумнівне. На жаль, українські домогосподарства та фірми не мають підстав розраховувати на значну підтримку від держави.
Стаття надана VoxUkraine