Оффшор, прикрытый желанием восстановить Донбасс

Ледве не головною темою минулого тижня стало анонсоване президентом опитування населення в день місцевих виборів, 25 жовтня. І хоча цій ініціативі не бракує приводів для публічної дискусії: від правильності формулювань питань, джерел фінансування опитування, до якості та законності використання отриманих результатів, на одному з запитань все ж варто зупинитися окремо.

А саме: "Чи підтримуєте ви створення вільної економічної зони на території Донецької та Луганської областей?" 

Базового розуміння поняття може бути недостатньо

Відповідного до чинного законодавства "ВЕЗ – це частина території України, на якій  встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок  застосування і дії законодавства України".

Читайте также

Простою мовою – це певна територія, на якій можуть застосовуватись пільгові митні (зменшення або відміна ввізного мита, наприклад, на промислове устаткування) та податкові режими (нижчі податки або їх повна відсутність), а також інші спеціальні умови економічної діяльності.

Створення подібних особливих умов полегшує відкриття та ведення бізнесу на території ВЕЗ. Та в кінцевому результаті сприяє привабленню інвестицій, а відтак, і стимулюванню розвитку регіону, в якому розташована ВЕЗ.

Сама ж практика створення та використання ВЕЗ не українське нововведення. За даними UNCTAD, у 2018 році загалом нараховувалось близько 5400 таких зон у 147 країнах світу. Щобільше, не існує єдиної загальноприйнятої чи однієї правильної конфігурації такої зони. Всі вони є, певною мірою, унікальними. Наприклад, можна повністю відмінити податки, а можна їх знизити наполовину в межах цієї зони. Це стосується і дозвільних документів та інших аспектів підприємницької діяльності в межах такої зони. 

Тепер повертаємось до опитування населення.

Поверхневе пояснення поняття "вільної економічної зони" у попередніх абзацах має доволі позитивне забарвлення: менше податків і регулювання, визнана світом практика і щось про відбудову та економічне зростання наостанок. Тому, на жаль, із великою ймовірністю більшість людей, які хоча б цікавляться цим питанням до проходження опитування, закінчать формування своєї позиції рівно на цьому місці.

У той час, як реальні ризики, які несе в собі створення ВЕЗ у сьогоднішніх вітчизняних реаліях та розуміння того, що її створення не вирішує проблему відновлення Донбасу залишиться десь на другорядному плані. 

Досвід 2000-х років — вітчизняні ВЕЗ схильні до перетворення в локальні офшори

Насамперед, мова йде про сумнозвісний досвід початку 2000-х років, на які припав "розквіт" вільних економічних зон в Україні.

Загалом, в період з 1995 по 2000 рік було створено 12 спеціальних зон та територій пріоритетного розвитку у 8 регіонах. А з усього можливого переліку інструментів стимулювання економічного розвитку, які є в арсеналі ВЕЗ, було обрано пільговий податковий режим та відміну обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті.

Вкрай високий рівень корумпованості та слабкість державних інституцій на той час стали значною проблемою — держава фактично не могла нормально адмініструвати такі зони, що в кінцевому випадку перетворило їх на оази для ухилення від сплати податків олігархічних компаній. Особливо на Донбасі, де просто був офшор – натуральний, кримінальний офшор. 

В результаті, очікуваного значного притоку інвестицій так і не відбулось, а загальна шкода від створення таких зон перевищила користь від них. У 2005-му році всі пільги були скасовані.

Ефективність залежить від загального рівня інвестиційного клімату

Загалом, ВЕЗ і справді можна використовувати для підняття та відбудови депресивних регіонів, а Донбас, зруйнований війною, якраз і є депресивним. Тому тут із загальною логікою поставленого питання все зрозуміло.

Проте на другорядний план знову ж таки відводиться один вкрай важливий аспект — ефективність таких зон залежить від загального стану інвестиційного клімату в країні. І якщо ми вже говоримо про вільну економічну зону, то Україна за рівнем економічної свободи наразі не може називатись вільною країною. Адже посідає за відповідним індексом 134 місце у світі, десь поруч з африканськими країнами та дуже відстаючи від більшості європейських. 

Тому спроба в поганому інвестиційному кліматі якось окремо його покращувати виключно для Донбасу, де він є ще гіршим через війну з Росією, видається радше абсурдною, аніж приреченою на успіх.

Проведення структурних реформ — це єдиний реальний вихід 

В реальності, без проведення структурних реформ, які кардинально змінять інвестиційний клімат, про ефективність ВЕЗ не може йти мова. Це просто не спрацює. Адже правила гри – олігархічні монополії, корупція, відсутність адекватного захисту прав власності, ледь притомні правова та судова системи – залишаються ті самі.

Тому в ситуації, що склалася, більш чесним по відношенню до громадян та платників податків, було б питання доцільності дотування Донбасу через створення, наприклад, бюджетної програми, що сприятиме відновленню та розбудови інфраструктури в регіоні. В умовах нереформованої економіки це спрацювало б значно ефективніше, аніж намагання створити ВЕЗ в країні та регіоні з об’єктивно непривабливим інвестиційним кліматом,

Реальних же вихід —  це структурні реформи, які покращать інвестиційний клімат по всій країні. Тільки тоді створення вільної економічної зони може мати якийсь позитивний ефект.

Колонка написана у співавторстві з Юлією Павицькою, аналітиком КШЕ