Що не так з кредитом Укрексімбанку на купівлю ТРЦ SkyMall? Все не так
Державний банк Укрексімбанк додатково перевіряє кредит на $60 млн для купівлі одного з найбільших київських торговельних центрів SkyMall під заставу самого ТРЦ. Саме через цей кредит відбувся скандал між керівництвом Укрексімбанку та журналістами програми "Схеми". Так вирішила Наглядова рада банку.
Що б я сказав про цей кредит на етапі його розгляду, якби був членом Наглядової ради або членом Кредитного комітету банка (як був членом Кредитного комітету НБУ у 2016-2018 роках).
Довідково.
Кредит під купівлю ТРЦ SkyMall у розмірі $60 млн у квітні 2021 року отримали від Укрексімбанку дві компанії – Оптова мережа 2011 і Славіан. За даними держреєстру Мін'юсту, їх кінцевий власник – деякий підприємець Сергій Брюховецький, який, крім того, володіє декількома фірмами, зокрема, компанією Спец-Реммаш, яка зареєстрована наприкінці 2014 року в окупованому наразі бойовиками м. Горлівка.
На момент укладання договору, правління Укрексімбанку не знайшло даних про відкриті кримінальні справи або провадження у зв'язку з фактом володіння [Брюховецьким] часткою в компаніях, які зареєстровані, зокрема і на непідконтрольних територіях (ОРДЛО).
До купівлі ТРЦ може мати стосунок одеський бізнесмен Володимир Галантерник, розповіло виданню НВ джерело на столичному ринку нерухомості. Більше про це – тут
"Шановні колеги, вітаю.
Моя думка про кредит, видачу якого ми зараз обговорюємо.
Я не курсі юридичних аспектів цього кредиту: чи справді в позичальника та його бенефіціарів є зв’язки з незаконними формуваннями, чи існують факти сплати податків в ДНР/ЛНР. Дочекаємось професійних висновків юридичної служби та служби безпеки.
Але навіть якщо юридично все бездоганно, – це позика, яка є сумнівною з точки зору кредитного ризику для нашого, державного, банку.
Розмір кредиту – близько півтора мільярда гривень у еквіваленті. Подивимося на компанії-позичальники та їх фінансовий стан.
Чистий дохід, річна виручка – 324 млн грн. Це у п’ять разів менше, ніж сума кредита. Чистого прибутку немає, є чистий збиток на 109 млн грн. Власний капітал позичальників від’ємний – мінус 155 млн грн.
Не можу сказати, чи в компанії позитивний грошовий потік від операційної діяльності, чи вона живе за рахунок кредитів, чи фінансової допомоги від акціонерів. Але, навіть якщо він додатній, виникає питання, яким чином компанія, вся виручка якої, обороти, ще до витрат, в п’ять разів менше суми кредиту, збиткова компанія, зможе обслуговувати та погашати кредит? За рахунок чого?
Я веду до того, що це кредит, який, у разі видачі, одразу буде визнано непрацюючим. Дефолтним. За пунктом 164.2 Постанови НБУ №351 – "неспроможність позичальника виконати договірні зобов’язання без звернення стягнення на забезпечення".
Держбанки не мають видавати непрацюючих кредитів. Бо, на відміну від менеджерів приватних банків, ризикують коштами платників податків, тобто всіх українців. Не лише коштами одного або декількох приватних акціонерів. Тому не можуть дозволити собі видавати заздалегідь непрацюючі кредити.
Враховуючи, що зараз мова про перекредитування, – це означає, що навіть приватні акціонери приватних банків більше не готові брати на себе цей ризик. Тож питання, чому державний банк має брати ризики, на які не погоджуються приватні.
Передбачаю, що позиція декого із шановних колег приблизно така: після купівлі, позичальник збільшить виторг та грошові потоки і зможе обслуговувати кредит за рахунок цих потоків. Згоден, так може бути. Та на моменті, зараз, цей кредит дефолтний. Якщо грошові потоки дійсно збільшаться, якщо це буде відображено у фінзвітності, лише тоді ми зможемо вивести цей кредит із дефолта. І то, лише за умови, що позичальник обслуговує кредит належним чином, і лише через 180 днів. До того часу кредит залишатиметься непрацюючим. Це не менше року, і це у найкращому варіанті. Якщо, як то кажуть, зірки зійдуться. А це не факт.
Можливо, за цим позичальником стоїть певна велика бізнес-група, яка, з огляду на її фінансові показники, дійсно може обслуговувати та погашати такий кредит. Тоді кредит має бути оформлено на цю групу, а не на окремого позичальника. Бо фінансові показники цих компаній не свідчать про те, що вони здатна виконувати зобов’язання за договором.
Додатково питання забезпечення. З огляду на численні та довготривалі конфлікти навколо цього об’єкта, має сенс ознайомитися з висновками юридичної служби про відповідність такого об’єкта чотирьом принципам прийнятності забезпечення для розрахунку кредитного ризику. Насамперед, принципу безперешкодного стягнення.
Але навіть якщо у цьому питанні все юридично бездоганно. І ми зможемо перекрити кредитний ризик за рахунок застави. Фінансова установа, яка видає дефолтні кредити під гарну заставу, називається ломбард. Не банк, а ломбард. Якщо ми банк, то ми маємо видавати кредити з огляду на фінансовий стан, бізнес-модель, перспективи роботи позичальника, а не на вартість забезпечення.
Отже. Резюмуючи
Допоки позичальник не надасть інформації про групу, не підтвердить свою належність до групи, не розкриє периметр групи, підтверджений незалежним аудитором, не надасть вичерпної інформації про фінансовий стан груп та їх можливість виконувати зобов’язання за договором, моя позиція буде "проти" надання цього кредиту. Незважаючи на вартість застави та можливість "технічно" рекласифікувати позичальника до недефолтного класу (дев’ятого класу або вищого), і таким чином де-юре не визнавати кредит непрацюючим. У цьому разі до нас прийде банківський нагляд НБУ і змусить це зробити, та застосує заходи впливу.
Тобто, навіть за відсутності юридичних та безпекових ризиків – а вони, мабуть, в якійсь формі присутні – лише з огляду на фінансовий стан позичальника та кредитний ризик, це сумнівне рішення, надавати такий кредит.
Отже, з огляду на ризики, я проти.
Дякую за увагу".
Так я б сказав.
Бо держбанки не мають видавати непрацюючих кредитів.