Украина спорит о налогах для малого бизнеса. А сколько платят за рубежом? Разбор

Спрощена система оподаткування в Україні – одне з найбільш дискусійних  питань податкової реформи в Україні. Коло питань - зберегти її у нинішньому вигляді, модернізувати або взагалі скасувати?

Допомогти із відповіддю на ці питання міг би міжнародний досвід. Тож чи є спрощена система у Україні унікальною або архаїчною?

Експерти

Чому спрощена система важлива

Міжнародний досвід свідчить про те, що мікробізнес відіграє важливу роль в економіці різних країн. Позитивними ефектами мікробізнесу є:

- підтримка конкурентного середовища. Дозволяє створює сприятливі умови для покупців, покращує якість життя та збільшує купівельну спроможність населення;

- конкуренція на ринку праці (серед роботодавців, а також самозайнятих осіб). Сприяє зростанню продуктивної зайнятості і зарплат, поліпшенню умов праці, та підвищенню кваліфікації робочої сили;

- створення робочих місць, невеликим коштом та без необхідності державного втручання;

- боротьба з бідністю. Вартість створення одного робочого місця у мікробізнесі – найменша з усіх інших варіантів;

- реалізація громадян. Важливою є роль мікробізнесу як «колиски» для реалізації творчого, зокрема, підприємницького потенціалу;

- детінізація. У багатьох країнах світу спеціальні спрощені податкові режими використовуються як інструмент детінізації та розвитку мікробізнесу.

Аналіз законодавств у різних країнах (дослідження фахівців Інституту соціально-економічної трансформації) дозволяє виділити дві системи оподаткування мікро та малого бізнесу:

- У рамках загальної системи оподаткування із застосуванням особливих, частіше спрощених, правил ведення обліку доходів та витрат, звітності та сплати податків, пільг або вилучень з бази оподаткування за окремими видами податків;

- шляхом запровадження спеціальних режимів оподаткування.

За даними ознаками можна виділити п’ять базових моделей оподаткування мікро та малого бізнесу у світі:

1) оподаткування як фізичних осіб;

2) спрощений режим оподаткування;

3) податок з виручки, з обороту;

4) фіксований податок;

5) патент, спеціальний дозвіл.

Спеціальні податкові режими для малого та мікробізнесу є поширеним явищем в усьому світі (детальніше - тут), оскільки, з одного боку, такий бізнес має свої особливості, порівняно з великим та середнім, а, з іншого – відіграє важливу соціальну, економічну та політико-економічну роль, яка виправдовує особливе ставлення.

Не спостерігається жодних проблем у співпраці мікробізнесу із юридичними особами; малим підприємцям, самозайнятим, у більшості країн не потрібно вести повний товарний облік чи бухгалтерський облік – передбачені значні спрощення у веденні обліку.

Кому потрібні РРО?

Міжнародний досвід показує: спрощена система оподаткування в Україні не є ані екзотичною, ані аномальною. Майже всі країни мають спрощені системи, як для юридичних осіб так і для фізичних. Цікаво, що найбільш складні та обтяжливі спрощені режими застосовуються у "нордичних" країнах з традиційно високою податковою культурою та сильними державними інституціями, в той час, як «південні» країни ставляться до мікробізнесу ліберальніше.

Варто зазначити, що останнім часом набирають сили світові тренди на збільшення частки фрілансерів, індивідуальних підприємців, самозайнятих. Майже в усіх країнах вони мають можливість співпрацювати із юридичними особами, отримувати винагороду від технологічних платформ тощо.

При цьому, тотальна фіскалізація не є поширеною практикою та «світовим трендом». Згідно, висновків експертів МВФ за підсумками дослідження результатів фіскалізації у 20 країнах світу (WP/15/73), попри значну вартість для держави й бізнесу, позитивний фіскальний ефект від обов'язкового запровадження касових апаратів не можна вважати доведеним, а твердження про блискавичний успіх фіскалізації ґрунтується на окремих прикладах і не підтверджується наявними даними.

Під позитивним ефектом мається на увазі короткострокове (на рік-два) збільшення податкових надходжень. Всі позитивні ефекти, що спостерігалися від фіскалізації, за кілька років зникали, а витрати бізнесу і держави залишалися.

Моделі фіскалізації у більшості досліджених країн відповідають ключовому принципу: фіскалізація не потрібна малому та мікробізнесу у випадках, коли підприємці обмеженні у можливостях для перевищення граничних лімітів спрощеної системи.

У країнах ЄС та Азії використовуються такі підходи:

а) РРО не потрібні до певної суми річного обігу

б) РРО не потрібні для певних категорій товарів/послуг послуг або навпаки – потрібні для певних ризикових категорій товарів/послуг

в) РРО не потрібні для ринків та невеликих торгівельних площ

г) РРО не використовується для малого бізнесу, натомість ставки податку залежать від торгівельних площ, видів товарів, кількості найманих працівників.

Є аномалії у окремих країнах – надто широка фіскалізація (наприклад Грузія) або майже повна відсутність фіскалізації (деякі країни Латинської Америки та Африки) – але це не є поширеною практикою і призводить до негативних наслідків.

З цих моделей для України вбачається доцільним розглянути можливість застосування моделей «б» та/або «в»: фіскалізація виключно ризикових категорій платників. Зокрема це можуть бути підприємці, які реалізують товари на великих торгових площах, реалізують значну кількість товарів через мережу інтернет тощо.

Висновки для України

Досліджений міжнародний досвід та відомі особливості України задають рамку для подальшого розвитку спрощеної системи по мірі зміцнення інституційної спроможності держави та підвищення добробуту громадян.

Перш за все необхідно забезпечити комфортні умови для існування та розвитку малого та мікробізнесу: зберегти поточну спрощену систему оподаткування та спростити загальну систему оподаткування, наблизивши її до спрощеної. Серед позитивних ідей – заміна дискреційного податку на прибуток іноваційною моделлю оподаткування виведеного капіталу, суттєве зниження навантаження на фонд оплати праці, модифікація податку на нерухоме майно, спрощення адміністрування тощо.

Також вкрай важливим є збільшення спроможності державних інститутів та поступове зменшення можливостей для зловживань. Ефективний контроль має бути зосереджений на виключно ризикових категоріях платників з точки зору можливих зловживань спрощеним режимом.