Зміст:
  1. Жирок ліквідності
  2. Фінансування бюджету  
  3. Кредитування 
  4. Чи винні банки та що робити 

Вклади українських банків у депозитні сертифікати НБУ перевищили 200 млрд грн, що стало історичним рекордом. Вклади банків у депсертифікати та суми на коррахунках (55,8 млрд грн на 1 липня) демонструють, що банківська система має високу ліквідність, але вона не працює на економіку.

Уряд і Нацбанк хочуть використати ці кошти, щоб банківська система стала "драйвером пожвавлення економіки", проте успіхів досягти їм поки що не вдалося.

Звідки банки мають високу ліквідність і чому вони не хочуть використовувати її для кредитування або фінансування бюджету — у матеріалі LIGA.net.

Жирок ліквідності

У нещодавньому макроекономічному звіті НБУ вказує, що, попри масштабну кризу, спричинену повномасштабною війною, банківська система успішно впоралася з викликами, "зберігає запас ліквідності та продовжує кредитувати".

Основною причиною великої ліквідності банків є бюджетні виплати, зазначає у розмові з LIGA.net фінансовий аналітик Case Ukraine Євген Дубогриз.

"Соцдопомога, зарплати, зокрема виплати військовим, йдуть через банки та залишаються на коррахунках, а люди не одразу все знімають. У результаті банки "припарковують" ці гроші у депозитних сертифікатах", — пояснює він.

Депозитні сертифікати НБУ — не інвестиційний, а залишковий інструмент, куди банки спрямовують гроші після виконання всіх своїх платежів, доручень, видачі кредитів, купівлі цінних паперів тощо. Тобто після завершення всіх операцій у банків можуть залишитися вільні кошти. Їх і спрямовують у депозитні сертифікати НБУ.  

Після підвищення облікової ставки до 25%, ставка за депсертифікатами зросла з 9% до 23% річних. Зараз Нацбанк припускає лише один вид депсертифікатів — на один робочий день (overnight).

Читайте також: Облікова ставка – 25%: як рішення НБУ вплине на банки, українців та Мінфін

З початку вторгнення такі вклади банків різко збільшились. Якщо на початку року банки розміщували в депсертифікатах по 50-70 млрд грн за день, то навесні вклади рідко були меншими за 150 млрд грн. 24 червня вони досягли рекордних 206 млрд грн.

Регулювання ліквідності банків (Графіка: НБУ)

Фактично це означає, що банки мають багато вільних грошей, але вони не працюють на економіку, хоча такі надії покладали і в НБУ, і в уряді. "Робота банківської системи має стати драйвером пожвавлення економіки України", — говорив прем'єр Денис Шмигаль ще на початку квітня.

Напрями, за якими банківська система зараз може "оживляти" економіку, — кредитування та викуп військових облігацій. Але ані туди, ані туди вони вкладатися не поспішають. І ось чому.

Фінансування бюджету  

Головна проблема фінансового життя країни через війну — великий дефіцит бюджету. Крім допомоги від іноземних партнерів, Мінфін може покривати дефіцит за допомогою запозичень на внутрішньому ринку через розміщення військових облігацій.

І хоч банки є головним покупцем цих цінних паперів (на 27 червня — майже 70 млрд грн, $360 млн і 250 млн євро), цього явно недостатньо.

Промовиста статистика: за період воєнного часу Мінфін залучив 81,2 млрд грн, $436,6 млн і 283,4 млн євро. Але за цей же період Мінфін заплатив за старими боргами (разом із відсотками) 133,2 млрд грн, $946,3 млн та 176,1 млн євро. Виплати за старими боргами перевищують нові запозичення.

Нацбанк, змушений друкувати гривню для фінансування бюджету, регулярно закликає збільшувати ринкові запозичення — насамперед коштом ліквідності банків. Проте банки не поспішають викуповувати облігації за низькими ставками. Так, з початку російського вторгнення портфель ОВДП у них збільшився лише на 2,3 млрд грн.

Попри підвищення ключової ставки з 10% до 25%, Мінфін залишив ставки військових облігацій на рівні від 9,5% до 11%. Відомство наполягає, що військові облігації є інструментом не інвестування, а патріотизму.

Читайте також: Влада закликає купувати військові облігації — ми спробували. Розповідаємо, що це таке

"Мінфін просто пішов на принцип. Як я розумію, у внутрішніх дискусіях Мінфін був проти підвищення ключової ставки, але НБУ таки це зробив. І Мінфін образився", — зазначає Євген Дубогриз.

"Інструментом патріотизму" банки користуватися не поспішають, тому й виходить ситуація, коли Мінфін більше грошей витрачає на погашення старих боргів, ніж залучає нових на ринку.

Сам аналітик припускає, що Мінфін у майбутньому підніме ставку: "Але поки що ситуація трохи абсурдна — у банків у депсертифікатах і на коррахунках 230-240 млрд грн, а Нацбанку доводиться постійно друкувати гроші (для фінансування бюджету. — Прим. ред.)".

Читайте також: НБУ надрукував рекордну кількість гривні. Держбюджет зовсім порожній?

Заступник директора Центру економічної стратегії Марія Репко зазначає в коментарі LIGA.net, що Мінфін не хоче збільшувати боргове навантаження: "Напевно, там є якісь особисті образи, але здебільшого це не про образу, а про небажання ставити дорогі ОВДП (оскільки збільшиться боргове навантаження. — Прим. ред.)".

На думку економістки, підвищення ставки збільшило б попит на військові облігації, проте невідомо, наскільки сильно. Але якщо ставки не зміняться, то попиту точно не буде.

Кредитування 

Якщо боргові папери Мінфіну нині малопривабливі, то банки теоретично могли б використати свою ліквідність для активізації кредитування. Але тут є ціла низка проблем.

Однією з головних є погане фінансове становище компаній, що робить кредити дуже ризиковими. Згідно з березневим опитуванням Європейської Бізнес Асоціації, 28% компаній мають фінансові резерви на пів року, 17% — на рік, а 43% — лише на кілька місяців.

"Відповідно, банкам кредитувати компанії, які можуть мати фінансові труднощі, – означає заздалегідь отримати квиток на проблемний кредит. Банки хочуть цього уникнути", — зазначає Марія Репко.

Як відрапортував нещодавно голова НБУ Кирило Шевченко, портфель бізнес-кредитування за березень-травень зріс на 14,8 млрд грн. Роздрібне кредитування поменшало: гривневі кредити на нерухомість зменшилися на 0,3 млрд, автокредити — на 1,4 млрд, кредити на поточні потреби — на 9,6 млрд.

Однак левова частка бізнес-кредитів припадає на держпрограми (за ключової ставки 25% ринкові кредити малоймовірні), насамперед "Доступні кредити під 5-7-9%". У такому разі держава гарантує банку певний відсоток кредиту.

Але банки не поспішають кредитувати навіть у межах держпрограм. На це, наприклад, скаржилася міністерка економіки Юлія Свириденко. Як зазначає Євген Дубогриз, банкам потрібні такі гарантії, щоби кредитування не було збитковим.

"Наприклад, кредитні гарантії для аграріїв становлять 80%. Такий розмір цікавий банкам, коли вірогідність дефолту позичальника — від 0 до 20%. Якщо вірогідність дефолту 50%, то гарантія повинна бути не менш ніж 90%. Тож із наявною невизначеністю в країні необхідно підвищувати кредитні гарантії", — пояснює аналітик.

Чи винні банки та що робити 

Дубогриз вважає, що банки поводяться логічно, як для мирного часу, але зараз час воєнний, і НБУ, Мінфіну та банкам добре б дійти якоїсь згоди. Якщо друкувати гривню далі, то постраждають і банки.

"Якщо буде величезна інфляція внаслідок емісії, то 23% за депсертифікатами вас (банки. — Прим. ред.) не врятують, тому вивільніть частину грошей і профінансуйте бюджет", — моделює Дубогриз гіпотетичне звернення НБУ та Мінфіну до банків.

Також аналітик Case Ukraine припускає, що теоретично держава може і силоміць "мобілізувати" частину ліквідності банків, конвертувавши її в ОВДП. Водночас він наголосив, що зараз юридично це неможливо.

Марія Репко, зі свого боку, категорично закликає не відбирати у банків нічого силою: "Це близько до катастрофи. У кожного банку своя ситуація: в одних є вільні гроші на тиждень, у других – на місяць, у когось – на день, а в декого – взагалі немає".

Економістка вважає, що поведінка банків є логічною, оскільки вони женуться за більшою прибутковістю (а зараз це депсертифікати), щоб перекрити збитки від проблемних кредитів.

Річ у тім, що, попри високу ліквідність, уперше з 2017 року банківська система отримала чистий збиток, а частка кредитів, що не працюють, повільно зростає: якщо 1 березня вона становила 26,6%, то на 1 червня було вже 27,6%. І далі, очевидно, буде тільки гірше.

Читайте також: Макрофінансовий звіт НБУ: рекордне падіння економіки, стабільні банки, втрати бізнесу

Марія Репко вважає, що власних ресурсів (податкових, банківських тощо) Україні не вистачить. Наприклад, повернення імпортних мит дасть 3,5 млрд грн, а ще підвищувати податки за 30-відсоткового падіння економіки — не варіант. Тому ми опинилися в залежності від іноземної допомоги, зазначає економістка, — як фінансової, так і військової.  

У цьому контексті вона рекомендує координувати допомогу від партнерів, щоби гроші приходили в достатніх обсягах і регулярно, а не так що "один місяць – пусто, а інший — густо".

Насамкінець Марія Репко вказує на необхідність домагатися від партнерів збільшення частки грантової допомоги, а не пільгових кредитів, тому що боргове навантаження може стати занадто великим для України.