Українські банки потопають у грошах, але не вкладають їх в економіку. В чому причина

Вклади українських банків у депозитні сертифікати НБУ перевищили 200 млрд грн, що стало історичним рекордом. Вклади банків у депсертифікати та суми на коррахунках (55,8 млрд грн на 1 липня) демонструють, що банківська система має високу ліквідність, але вона не працює на економіку.

Уряд і Нацбанк хочуть використати ці кошти, щоб банківська система стала "драйвером пожвавлення економіки", проте успіхів досягти їм поки що не вдалося.

Звідки банки мають високу ліквідність і чому вони не хочуть використовувати її для кредитування або фінансування бюджету — у матеріалі LIGA.net.

Жирок ліквідності

У нещодавньому макроекономічному звіті НБУ вказує, що, попри масштабну кризу, спричинену повномасштабною війною, банківська система успішно впоралася з викликами, "зберігає запас ліквідності та продовжує кредитувати".

Основною причиною великої ліквідності банків є бюджетні виплати, зазначає у розмові з LIGA.net фінансовий аналітик Case Ukraine Євген Дубогриз.

"Соцдопомога, зарплати, зокрема виплати військовим, йдуть через банки та залишаються на коррахунках, а люди не одразу все знімають. У результаті банки "припарковують" ці гроші у депозитних сертифікатах", — пояснює він.

Читайте також: Облікова ставка – 25%: як рішення НБУ вплине на банки, українців та Мінфін

З початку вторгнення такі вклади банків різко збільшились. Якщо на початку року банки розміщували в депсертифікатах по 50-70 млрд грн за день, то навесні вклади рідко були меншими за 150 млрд грн. 24 червня вони досягли рекордних 206 млрд грн.

Фактично це означає, що банки мають багато вільних грошей, але вони не працюють на економіку, хоча такі надії покладали і в НБУ, і в уряді. "Робота банківської системи має стати драйвером пожвавлення економіки України", — говорив прем'єр Денис Шмигаль ще на початку квітня.

Напрями, за якими банківська система зараз може "оживляти" економіку, — кредитування та викуп військових облігацій. Але ані туди, ані туди вони вкладатися не поспішають. І ось чому.

Фінансування бюджету  

Головна проблема фінансового життя країни через війну — великий дефіцит бюджету. Крім допомоги від іноземних партнерів, Мінфін може покривати дефіцит за допомогою запозичень на внутрішньому ринку через розміщення військових облігацій.

І хоч банки є головним покупцем цих цінних паперів (на 27 червня — майже 70 млрд грн, $360 млн і 250 млн євро), цього явно недостатньо.

Промовиста статистика: за період воєнного часу Мінфін залучив 81,2 млрд грн, $436,6 млн і 283,4 млн євро. Але за цей же період Мінфін заплатив за старими боргами (разом із відсотками) 133,2 млрд грн, $946,3 млн та 176,1 млн євро. Виплати за старими боргами перевищують нові запозичення.

Нацбанк, змушений друкувати гривню для фінансування бюджету, регулярно закликає збільшувати ринкові запозичення — насамперед коштом ліквідності банків. Проте банки не поспішають викуповувати облігації за низькими ставками. Так, з початку російського вторгнення портфель ОВДП у них збільшився лише на 2,3 млрд грн.

Попри підвищення ключової ставки з 10% до 25%, Мінфін залишив ставки військових облігацій на рівні від 9,5% до 11%. Відомство наполягає, що військові облігації є інструментом не інвестування, а патріотизму.

Читайте також: Влада закликає купувати військові облігації — ми спробували. Розповідаємо, що це таке

"Мінфін просто пішов на принцип. Як я розумію, у внутрішніх дискусіях Мінфін був проти підвищення ключової ставки, але НБУ таки це зробив. І Мінфін образився", — зазначає Євген Дубогриз.

"Інструментом патріотизму" банки користуватися не поспішають, тому й виходить ситуація, коли Мінфін більше грошей витрачає на погашення старих боргів, ніж залучає нових на ринку.

Сам аналітик припускає, що Мінфін у майбутньому підніме ставку: "Але поки що ситуація трохи абсурдна — у банків у депсертифікатах і на коррахунках 230-240 млрд грн, а Нацбанку доводиться постійно друкувати гроші (для фінансування бюджету. — Прим. ред.)".

Читайте також: НБУ надрукував рекордну кількість гривні. Держбюджет зовсім порожній?

Заступник директора Центру економічної стратегії Марія Репко зазначає в коментарі LIGA.net, що Мінфін не хоче збільшувати боргове навантаження: "Напевно, там є якісь особисті образи, але здебільшого це не про образу, а про небажання ставити дорогі ОВДП (оскільки збільшиться боргове навантаження. — Прим. ред.)".

На думку економістки, підвищення ставки збільшило б попит на військові облігації, проте невідомо, наскільки сильно. Але якщо ставки не зміняться, то попиту точно не буде.

Кредитування 

Якщо боргові папери Мінфіну нині малопривабливі, то банки теоретично могли б використати свою ліквідність для активізації кредитування. Але тут є ціла низка проблем.

Однією з головних є погане фінансове становище компаній, що робить кредити дуже ризиковими. Згідно з березневим опитуванням Європейської Бізнес Асоціації, 28% компаній мають фінансові резерви на пів року, 17% — на рік, а 43% — лише на кілька місяців.

"Відповідно, банкам кредитувати компанії, які можуть мати фінансові труднощі, – означає заздалегідь отримати квиток на проблемний кредит. Банки хочуть цього уникнути", — зазначає Марія Репко.

Як відрапортував нещодавно голова НБУ Кирило Шевченко, портфель бізнес-кредитування за березень-травень зріс на 14,8 млрд грн. Роздрібне кредитування поменшало: гривневі кредити на нерухомість зменшилися на 0,3 млрд, автокредити — на 1,4 млрд, кредити на поточні потреби — на 9,6 млрд.

Однак левова частка бізнес-кредитів припадає на держпрограми (за ключової ставки 25% ринкові кредити малоймовірні), насамперед "Доступні кредити під 5-7-9%". У такому разі держава гарантує банку певний відсоток кредиту.

Але банки не поспішають кредитувати навіть у межах держпрограм. На це, наприклад, скаржилася міністерка економіки Юлія Свириденко. Як зазначає Євген Дубогриз, банкам потрібні такі гарантії, щоби кредитування не було збитковим.

"Наприклад, кредитні гарантії для аграріїв становлять 80%. Такий розмір цікавий банкам, коли вірогідність дефолту позичальника — від 0 до 20%. Якщо вірогідність дефолту 50%, то гарантія повинна бути не менш ніж 90%. Тож із наявною невизначеністю в країні необхідно підвищувати кредитні гарантії", — пояснює аналітик.

Чи винні банки та що робити 

Дубогриз вважає, що банки поводяться логічно, як для мирного часу, але зараз час воєнний, і НБУ, Мінфіну та банкам добре б дійти якоїсь згоди. Якщо друкувати гривню далі, то постраждають і банки.

"Якщо буде величезна інфляція внаслідок емісії, то 23% за депсертифікатами вас (банки. — Прим. ред.) не врятують, тому вивільніть частину грошей і профінансуйте бюджет", — моделює Дубогриз гіпотетичне звернення НБУ та Мінфіну до банків.

Також аналітик Case Ukraine припускає, що теоретично держава може і силоміць "мобілізувати" частину ліквідності банків, конвертувавши її в ОВДП. Водночас він наголосив, що зараз юридично це неможливо.

Марія Репко, зі свого боку, категорично закликає не відбирати у банків нічого силою: "Це близько до катастрофи. У кожного банку своя ситуація: в одних є вільні гроші на тиждень, у других – на місяць, у когось – на день, а в декого – взагалі немає".

Економістка вважає, що поведінка банків є логічною, оскільки вони женуться за більшою прибутковістю (а зараз це депсертифікати), щоб перекрити збитки від проблемних кредитів.

Річ у тім, що, попри високу ліквідність, уперше з 2017 року банківська система отримала чистий збиток, а частка кредитів, що не працюють, повільно зростає: якщо 1 березня вона становила 26,6%, то на 1 червня було вже 27,6%. І далі, очевидно, буде тільки гірше.

Читайте також: Макрофінансовий звіт НБУ: рекордне падіння економіки, стабільні банки, втрати бізнесу

Марія Репко вважає, що власних ресурсів (податкових, банківських тощо) Україні не вистачить. Наприклад, повернення імпортних мит дасть 3,5 млрд грн, а ще підвищувати податки за 30-відсоткового падіння економіки — не варіант. Тому ми опинилися в залежності від іноземної допомоги, зазначає економістка, — як фінансової, так і військової.  

У цьому контексті вона рекомендує координувати допомогу від партнерів, щоби гроші приходили в достатніх обсягах і регулярно, а не так що "один місяць – пусто, а інший — густо".

Насамкінець Марія Репко вказує на необхідність домагатися від партнерів збільшення частки грантової допомоги, а не пільгових кредитів, тому що боргове навантаження може стати занадто великим для України.