Банкіри традиційно обережні у своїх коментарях на публіці. Так би мовити, гроші люблять тишу. Та й взагалі, необережне слово/прогноз може викликати сумніви, і прощавай, довіра, а це – базовий фактор банківської діяльності. Проте в останні декілька тижнів з'явилося безпрецедентно багато оцінок стану банківського сектору, діяльності Національного банку, адекватності його монетарної та наглядової політики. Заштормило від негативних оцінок, які надають переважно окремі політики та збанкрутілі банки/банкіри.

Тому мені видається важливим довести до відома широкої аудиторії точку зору здорової частини банківського сектору (кажу це відповідально) та найбільших професійних асоціацій на підтримку програми діяльності Національного банку. Такі заяви зробили керівники дванадцяти великих банків, Європейська Бізнес Асоціація, членами якої є майже тисяча компаній; із окремим листом звернувся до керівників держави Форум провідних міжнародних фінансових установ.

Шторм навколо НБУ. Найбільша небезпека полягає у тому, що за популістичними гаслами критиків є очевидним їх заклик до перегляду програми реформування банківського сектору, основна частина якої викладена у "Програмі розширеного фінансування", скріпленій Меморандумом, підписаним керівниками нашої держави та Міжнародним валютним фондом. Це і є ключове питання цієї кампанії.

Короткий коментар щодо самої програми.

Перше. Ми її маємо. Тут важливе слово "Ми", бо програма є публічною, доступною для фахівців. Програма має оцінку як безальтернативна серед професійних бізнес-асоціацій.

Друге. Ця програма (можливо вперше за всю історію таких програм в Україні) характеризується повною конкретикою щодо цілей, завдань та дат виконання.

Читайте также: Бизнесу придется раскрываться. Интервью с Лавренчуком и Пышным

Тепер про інше. Ми її потребуємо. Чому? В останні 7 років ми, українці, пережили глибоку фінансову та економічну кризу, вірніше 2 кризи підряд, спричинені: перша – світовою іпотечною кризою у 2008-2009 роках, а друга у 2014 р. – окупацією, війною, а також втечею політичного олімпу з їхніми капіталами. Отже, фінанси України зразка 2014 року – це руїна... Водночас важливо нагадати, що у так звані "кращі часи" в 2013 році держава Україна звернулася до Росії за грошовою допомогою, яку було обіцяно в розмірі $15 млрд, з них $3 млрд було перераховано саме перед Революцією гідності, що свідчить лише про одне: фінансова руїна вже була у 2013 році, і фахівці про це добре знали. Іноземні банки виходили з ринку за мінімальні ціни, або згортали свою діяльність до мінімально виправданого рівня.

Отже, якою мала бути програма фінансового оздоровлення в цих умовах? І скільки часу Україні відведено на фінансове оздоровлення, без якого немає шансів економічного зростання? Програма має бути фаховою, публічною, конкретизованою стосовно заходів і часових рамок, скоординованою з іншими реформами. І така програма є. У короткий період часу (всього за 3 роки, півтора вже пройдено) вона відновлює макрофінансову стабільність і створює надійне середовище для масових інвестицій та економічного зростання. Хочете піддати її ревізії? Замінити? Але на що? Так, це вже було – свого часу відмовились від допомоги Заходу, від співпраці з МВФ, врешті у Вільнюсі відмовились від угоди про вільну торгівлю з Європою, попросилися до Сходу (дивись абзац вище).

Тепер щодо її впровадження. За період 2016 року НБУ вдалося вгамувати інфляцію (з 43 % до 7,8%), маємо добру перспективу у 2017 році перейти на однозначне число інфляції у річному вимірі на кінець року. Це ж не просто цифри. Це фундаментальний фактор багатьох інших процесів, таких як здешевлення кредитів для підприємців та населення, відновлення довгострокових кредитів, включаючи житлову іпотеку. Це план, який вже діє.

Читайте также: Пышный: Внутри Ощада построили три Альфы или три Сбербанка

Добре, що вже зростають вклади в гривні і в доларах США. Зростають також і кредити. В банку, в якому я працюю, кредити господарствам тільки за період цього року подешевшали з 25% до, в середньому, 17% на поточний момент. І таких прикладів на ринку стає все більше. Щоправда, банків (кількісно) стає менше. І це ще один привід для великої спекуляції, що ставить під загрозу всю програму стабілізації фінансового сектору.

Отже, "банкопад". Хочу повідомити, що вимоги до банків щодо їхньої відповідальності, і передусім капіталом, є ніяким не українським винаходом чи специфічною вимогою Національного банку. Це – міжнародний стандарт. Комерційним банкам таке не подобається? Звісно, бо треба шукати шляхи збільшення капіталу, розкриваючи інвесторам свої помилки, чи може навіть зловживання. Така доля. Не позаздриш.

Але немає іншого стандарту! У світі немає! Хіба що є у закритих економіках чи диктаторських державах, щодо яких я не маю інформації. Отже, яка альтернатива проти зростання відповідальності банків, перш за все своїм капіталом? І хто проти? Звідки цей нігілізм, нехтування міжнародними вимогами до функціонування банків? Жодний новий, чи інший Національний банк не зможе (і не треба!) нехтувати цими правилами, в тому числі й наглядом за банками. Немає інших підходів, хіба що знову повернутися на шлях окозамилювання чи обману. Більше того, зараз, через хвилі діагностики та впровадження міжнародних стандартів звітності, ми вже досягли гарного рівня прозорості діяльності банків. Це ж було найскладнішим завданням і метою для всього суспільства – зробити бізнес прозорим. У банках зроблено. Даремно?

Читайте также: Новые правила. Кому нужны отчеты банков

Ошукані вкладники? Так. Але розбудована і працює модель компенсації вкладів збанкрутілих банків. І це ще одна реформа, яку забезпечив НБУ. Практично за тижні виплачуються такі вклади. А це – велика зміна. Ми ж пам'ятаємо, як вкладники банку Надра чи Родовід банку роками чекали в чергах повернення своїх вкладів в оточенні тіньових дисконтів і сумнівних пропозицій! Оцінки давайте самі. Звісно, виникають питання: де поділися вкрадені кошти? Але давайте діяти крок за кроком і адресувати ці питання не вибірково, а адресно, починаючи з прокуратури.

І останнє. Щодо експертизи, уміння, знань і персоналій. Вважаю, що в Національному банку сьогодні зібрана краща експертиза у сфері банківської діяльності, а їхній управлінський досвід, особливо той, що отриманий за останні 18 місяців, є дуже цінним і навіть унікальним. Я б його дуже беріг. В наших спільних інтересах.

Володимир Лавренчук, банкір

Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net