Деньги правительства - это деньги народа. Почему не мы решаем, куда их тратить
Гроші уряду — це гроші народу. Таку фразу використовує міжнародна організація International Budget Partnership. Вона відома дослідженнями прозорості держбюджетів Open Budget Survey (OBS). Починаючи з 2006-го, кожні два-три роки експерти оновлюють рейтинг, вказуючи на проблеми і досягнення країн.
В OBS-2019, Україна набрала 63 бали, вперше досягнувши рівня "Істотна доступність інформації". 80% досліджених країн не змогли досягти такого рівня. Ми ж посідаємо 26 місце у списку зі 117 країн, що взяли участь у свіжому дослідженні. А до найвищої категорії — "Обширна доступність інформації" — потрапили лише Нова Зеландія (87 балів), ПАР (87), Швеція (86), Мексика (82), Бразилія (81) та Грузія (81).
Загальна оцінка виводиться з трьох значень.
Перше — прозорість бюджету: регулярне опублікування документів, їх відкрите обговорення.
Друге — бюджетний контроль, що складається з нагляду законодавчих органів та незалежних аудиторських установ.
Третє — публічна партисипація, тобто участь громадськості у вирішенні бюджетних питань.
Що таке партисипативний бюджет
Бюджет участі винайшли 1989 року в бразильському місті Порту-Алегрі. Тодішній мер Олівіо Дутра наважився запросити до планування витрат представників міської громади — розділеної і надзвичайно нерівної. Близько третини жителів не мали доступу до чистої води, шкіл і лікарень. Але Дутра залучив до обговорення бюджету не лише еліту, він зробив партисипацію всеохопною. Експеримент виявився успішним. Поступово цей підхід набрав популярності у Бразилії, а тоді і в інших країнах.
Зараз бюджет участі вважається одним з ключових інструментів партисипативної демократії. Партисипація та її цифрові інструменти покращують якість бюджетних рішень і розвивають усіх учасників процесу: політиків, авторів проєктів, учасників голосувань.
Але публічна партисипація — найслабше місце багатьох країн-учасниць OBS 2019, і України також. По цьому критерію ми набрали в останньому дослідженні лише 30 балів. І хоча Україна випереджає за якістю партисипації багатьох сусідів, а середній рівень за цим показником у світі лише 12 балів, нам є куди зростати.
В Україні активно використовуються інструменти бюджету участі на місцях. Приміром, платформою "Громадський проект", яку ми розробили в SocialBoost, за три роки скористалися близько 100 міст та ОТГ.
Зараз триває робота над впровадженням Всеукраїнського громадського бюджету. Наразі кошти виділяє Державний фонд регіонального розвитку (цього року — 30 млн гривень), а голосування здійснюється на рівні областей.
Від школи до податкової. Партисипація для всіх
Бюджет участі може застосовуватись для розподілу будь-яких ресурсів: місцевих та державних бюджетів, грантів, коштів житлових управлінь, шкіл та університетів.
Цікавий сценарій — фінансування проєктів коштом майбутніх податкових надходжень. Такий підхід стимулює людей сплачувати податки, адже вони самі вирішуватимуть, на що влада витратить ці гроші.
Наприклад, каліфорнійське місто Тракі розвивається як туристична точка, і власники будинків часто здають їх в оренду. Govtech-компанія Granicus створила для міста онлайн-систему, де власники нерухомості можуть швидко та зручно сплатити податки — і збільшили податкові надходження до місцевого бюджету на 36%, порівняно із запланованим обсягом.
Не лише грошима: разом проти локальних проблем
Бюджет участі і взагалі співпраця людей з публічними адміністраціями зазвичай стартує з міського рівня, а потім має шанси масштабуватись на рівень держави чи навіть наддержавних інституцій (таких, як Європейський Союз).
У Бразилії партисипаційний процес почався з обговорення міського бюджету Порту-Алегрі і розповсюдився на десятки міст по всій країні. У США 2009 року представник місцевої влади ініціював бюджет участі у Чикаго, а 2012-го Білий Дім включив цей інструмент до національного плану щодо відкритого уряду.
Важливо і те, що бюджет участі — лише один з прикладів партисипації. Залучати громадян можна у вирішення будь-яких питань. Наприклад, кілька років тому в мексиканському місті Сан-Педро постала проблема надмірного використання автівок. Жителі мали 1,34 машини на людину, 85% школярів їздили до школи на власних авто, а повітря було найбільш забрудненим у всій Мексиці.
Місцева адміністрація залучила громаду. Найкраща пропозиція мешканців передбачала використання відкритих даних про міський трафік і включала колективні поїздки (carpooling), автобусні перевезення та маршрути піших прогулянок. За рік школи, задіяні у пілотному проєкті, показали результат: лише 5% учнів їздили на навчання на своєму авто.
А у бельгійському місті Кнокке-Гейст, де мешкає 30 000 жителів, — як у Вишневому, Авдіївці, Жмеринці або Самборі, — співпраця між владою і громадою почалась з протесту проти будівництва штучного острова. Містяни відстояли своє узбережжя завдяки петиції на платформі CitizenLab. Зараз там проводиться місцевий бюджет участі.
В Україні онлайн-петиції доступні не лише на сайтах президента, Верховної Ради і Уряду. Цей інструмент може використовувати будь-яка громада, яка розробляє сайт на платформі Dosvit, і таку можливість своїм жителям надають, до прикладу, Олександрівська та Софіївська ОТГ.
Перспективи української партисипації
В Україні зараз партисипація відбувається насамперед на рівні міст та ОТГ. Вони активно проводять бюджет участі, запускають власні сайти, підключають додатки для онлайн-звернень, петицій, консультацій з громадськістю.
Нещодавно в Україні було представлено концепцію, моделі та інструментарій для впровадження Шкільного громадського бюджету. Маємо сподівання, що робота з дітьми допоможе виховати нове покоління активних громадян, готових долучатись до обговорень та контролю бюджетних питань.
Зараз партисипація опинилась під загрозою: в International Budget Partnership підкреслюють, що пандемія COVID-19 негативно вплинула на прозорість розподілу бюджетних коштів в усіх країнах. (При цьому власне дослідження SocialBoost демонструє, що процеси партисипації в Україні продовжуються, незважаючи на труднощі.)
Суспільство має слідкувати, щоб наша країна втримала позиції, а краще — продовжила розвиток. Важливим сигналом для міжнародної спільноти стане і розвиток наявних інструментів партисипації, і впровадження Всеукраїнського громадського бюджету.
Ця криза може відкинути нас на декілька кроків назад або ж виділити на тлі інших країн, підвищивши довіру міжнародних партнерів та потенційних інвесторів.