Глобальные тенденции налогообложения и реформы "по-украински"

Нещодавно Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) оприлюднило черговий звіт Tax Policy Reforms 2019, який охоплює останні реформи податкової політики у всіх країнах ОЕСР, а також в Аргентині, Індонезії та Південній Африці. 

У 2019 році дуже мало країн проводили комплексні податкові реформи, а загальні тенденції не змінюються, - прямі податки знижуються, непрямі –  підвищуються. 

Як йдеться в Звіті, країни продовжують знижувати податки на працю, а саме - податок на доходи фізичних осіб. Основний аргумент - підтримка зайнятості та тих, хто має низькі та середні доходи. При цьому внески на соціальне забезпечення залишаються високими у багатьох країнах. 

Також триває зниження ставок податку на прибуток підприємств у 2019 році, але ці зниження ставок є менш значними, ніж ті, які були запроваджені у 2018 році. Здебільшого, зниження ставок торкнулося малого та середнього бізнесу. Окремі країни запровадили додаткові податкові стимули для збільшення інвестицій на інновацій. 

За оцінками ОЕСР, втрачені доходи від зниження корпоративного податку складають приголомшуючі $1-4 трлн на рік. Щоб збалансувати бюджети, країни вдаються до підвищення податкового навантаження на споживання. 

І у 2019 році стандартні ставки ПДВ залишаються стабільно високими, багато країн зосередили свої зусилля на боротьбі з шахрайством з ПДВ. Важливою тенденцію є також збільшення акцизного навантаження на тютюнові вироби та цукровані напої, що в цілому відповідає глобальній політиці стримування шкідливого споживання. 

Податкові виклики, пов’язані із цифровою економікою, викликають найбільше занепокоєння серед країн. І поки тривають пошуки консенсусу навколо глобальної відповіді на ці виклики, деякі країни вже почали впроваджувати односторонні тимчасові заходи з оподаткування певних доходів від цифрових послуг.

А тим часом в Україні обговорюють майбутню податкову реформу, яку обіцяють провести вже навесні наступного року.

Цілі та завдання податкової реформи, зазвичай, беруть свій початок із суспільного запиту – очікувань виборців та платників податків, до яких політики апелювали під час виборів. Разом з цим, та група політиків, що виграли вибори, мають знайти баланс між очікуваннями суспільства та керованістю уряду і відповідним бюджетним плануванням. Лише так вони можуть реалізувати свої політичні цілі.

Уряд потребує порядку та передбачуваності: стабільна економіка, своєчасні соціальні виплати, обмежений дефіцит бюджету, зростання економіки, співпраця з МВФ тощо. Виборці – окремі соціальні та/або бізнес-групи потребують уваги, чутливої реакції та ефективності. При цьому, ефективність кожний розуміє по-своєму.

Візьмемо, наприклад, ідею податку на виведений капітал. Уряд точно розуміє, що надійних компенсаторів втрат бюджету від введення цього податку наразі не існує, позиція МВФ – не перший рік поспіль проти. Разом з цим, певна група експертів та бізнесменів вважає саме цей податок ефективним. Бачимо діалектичне розходження, найпотужніше протиріччя між очікуваннями та реальністю.

Іншою аномалією є те, що суспільство, законодавча і виконавча гілки влади начебто мають спільні цілі, об’єднані навколо нашої країни та її майбутнього. Разом з цим, окремі учасники цього спільного руху привносять свої особисті, часто егоїстичні цілі. Такі цілі можуть бути незалежними від цілей інших груп людей, як колективного цілого, або навіть протирічити ним. Приміром, податкові пільги. Майже кожна галузь, кожний бізнес від малого до великого очікує від держави підтримки у вигляді податкових преференцій або пільг. Скажу відверто, пільги - дуже токсична річ, яка лише роз’єднує суспільство. Виходить, цілі у нас спільні, проте дорога у кожного своя?

Ці діалектичні розходження та аномалії – найкраще пояснення тому, чому в країні вже який рік поспіль не вдається провести податкову реформу.

Чесно кажучи, в світі глобальних тенденцій оподаткування, комплексна реформа в Україні навряд чи потрібна. Коли я говорю "комплексна", я розумію, що податкова політика зазнає змін по більшості податків та зборів. Саме таку податкову реформу із пласкою ставкою 18% по основних податках ми пропонувати у 2015 році.

Тож, на яку податкову реформу слід очікувати українському бізнесу та суспільству цього разу?

По-перше, це виконання зобов’язань згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС: імплементація Директиви ЄС, приведення у відповідність податкових пільг та преференцій до законодавства про державну допомогу та інші обов’язкові кроки, які мають бути виконані вчасно.

По-друге, з великою ймовірністю, депутати приймуть всі закони, які напрацьовувалися ще із 2015 року (приміром, уповноважені економічні оператори). Просто тому, що над ними працювали майже п’ять років різні команди, прийшов час їх приймати. 

По-третє, це перехід від індивідуального оподаткування доходів фізичних осіб до оподаткування доходів сім’ї, що є ознакою справедливості в розумінні суспільства. Не впевнена, що ця ідея обговорюється, але це цілком передбачуване.  

Думаю, на цьому все. 

Я не вірю в ідею введення податку на виведений капітал. А решта іншого, на кшталт, спрощення ведення бізнесу, спрощення адміністрування податків та зборів, розвиток сервісних функцій тощо, - не відноситься до комплексної податкової реформи. Це точно те, на що насправді чекає бізнес вже п’ять років.