Бойкот РФ. 27 днів війни показали: Україна може себе захистити, а світ – ізолювати мордор

27 день російського вторгнення в Україну, а наша банківська система стабільно працює, попри війну та безуспішні спроби Росії похитнути ситуацію, зокрема за допомогою фейків.

Досвід 2014-2015 років дозволив Національному банку України не панікувати, а з перших годин війни оперативно ухвалити нормативно-правові документи про роботу банків в умовах воєнного стану.

У регіонах України, в яких не проводяться активні бойові дії, працюють майже всі відділення. Частина відділень обслуговують клієнтів навіть у зоні бойових дій. Так, є деякі обмеження: зняття готівкової іноземної валюти та гривні, але вони повністю виправдані в умовах війни. Натомість немає жодних обмежень на безготівкові розрахунки.

Щоб банки працювали й надалі, НБУ активно їх підтримує: протягом останніх днів видано близько 60 млрд грн рефінансування. Система електронних платежів (СЕП) працює безперебійно, а комісії за трансакції зменшили.

Додатково Верховна Рада України змінила банківське законодавство: тепер діє пільговий період обслуговування раніше виданих кредитів (кредитні канікули) та скасовано штрафні санкції за прострочення виконання кредитних зобов'язань під час війни.

Кабінет міністрів України також запровадив відповідні державні програми для стимулювання кредитування підприємств АПК.

Кошти на рахунках клієнтів у гривні та доларах дещо скорочуються. І це зрозуміло – в країні війна. Але головний фактор зменшення – кошти ідуть на виплати зарплат, податків, підтримку армії. І сам бізнес загалом поки виходить на рейки воєнного часу, поступово збільшуючи активність.

Для мене дуже показовим є той факт, як швидко НБУ відреагував на шок війни і по суті зберіг стабільну роботу банківської системи. Саме цим нинышня ситуація і відрізняється від 2014-2015 років, коли були "банкопади" та "гривнепад", до того ж виклики зараз є набагато сильнішими.

Ще однією причиною значно більшої фінансової стійкості є те, що ми підійшли до війни з більш реформованою, оздоровленою, докапіталізованою і прибутковою банківською системою. Наприклад, за 2021 рік прибутки банків склали близько 80 млрд грн і це історичний рекорд.

Війна – це велике випробовування для всіх: населення, країни, бізнесу, банків та регуляторів. Ми не знаємо точно, ані коли вона закінчиться, хоч віримо, що вже скоро, ані які будуть втрати. Але банки за цих умов продовжують кредитування важливих для економіки секторів та підприємств. Банки готові й надалі тримати надійну оборону на фінансовому фронті.

Ще одним напрямом роботи НБУ на фінансовому фронті є безпосередня протидія агресії Росії та її співучасниці Білорусі. Для цього Нацбанк звернувся до багатьох міжнародних фінансових установ та центробанків із проханням припинити діяльність у цих країнах або співпрацю з установами цих країн. Аналогічну роботу ведуть також інші державні органи.

Відключення ключових банків Росії від SWIFT та припинення функціонування на її території платіжних систем Visa та Mastercard – результат цієї роботи.

Крім того, Європейський Союз тепер не постачає готівкову валюту на територію країн-агресорів, а деякі країни заморозили активи центрального банку РФ.

До бойкоту Росії долучилися й міжнародні організації, обмеживши свою діяльність у цій країні. Зокрема Рада директорів ЄБРР погодила ініціацію процедури позбавлення доступу Росії та Білорусі до всіх ресурсів Банку, група Світового банку ухвалила рішення про припинення усіх програм у країнах-агресорах. А Банк міжнародних розрахунків (BIS) обмежив доступ Центрального банку Росії до всіх своїх засідань, сервісів та інших видів діяльності.

До того ж Росія стала токсичною країною для ведення бізнесу. Кількість компаній, які вийшли з країни, згідно з інформацією з відкритих джерел, ще минулого тижня перетнула позначку 150. Це виробники мобільних телефонів та техніки, одягу та взуття, косметики, харчових товарів, автомобілів. Це ресторани, соцмережі, стримінгові платформи, ІТ-компанії, платіжні сервіси, нафтосервісні компанії… Перелік можна продовжувати далі, але суть зрозуміла.

Головним торговельним партнером Росії сьогодні лишається Китай. Але не можна сказати, що економічні відносини цих країн засновані на повній рівності сторін.

За даними Global Times, Китай є найбільшим торговим партнером Росії протягом останніх 12-ти років. Натомість 2021 року на частку Китаю випало близько 18% загального торгового обороту РФ, а частка країни у торговому обороті Китаю становила лише 2%.

Залежність Росії від Китаю збільшуватиметься, насамперед це стосуватиметься експорту енергоресурсів. Але тут усе буде не так просто з логістичної позиції — не можна одразу перенаправити до Азії сировину, яку РФ експортувала до Європи чи США. Сьогодні РФ має слабку переговорну позицію, тому невідомо, наскільки вигідні умови Пекін запропонує Москві. Але треба розуміти, що альтернатив у Росії немає… 

В умовах жорстких санкцій Заходу проти РФ Китай не зможе підтримувати нормальні торговельні відносини з Росією. Йому доведеться робити вибір між Кремлем як торговельним партнером та ЄС і США. 

Важливим аргументом щодо цього питанні буде те, що КНР все ще не остаточно реалізувала свою програму із заміщення іноземних технологій і є вкрай залежною від західної інтелектуальної власності, постачання комплектовання та розробок європейських і американських компаній. Застосовані США обмеження для РФ поширюються як на безпосередньо імпортовані технології, так і на товари, що вироблені в інших країнах, але під час виробництва яких використовується американська інтелектуальна власність. 

Це поширюється, зокрема, на виробників чипів, таких як тайванська компанія TSMC та шанхайський виробник чипів SMIC. Тайванський TSMC вже відмовився від постачання напівпровідників російським компаніям. Якщо SMIC та інші компанії з материкового Китаю й надалі експортуватимуть свою продукцію до Росії, вони можуть бути відрізані від американських технологій. Через аналогічні санкції постраждав свого часу Huawei. 

З огляду на це Пекін може мати труднощі із підтримкою балансу між роботою в Росії та збереженням зв'язків зі світом. КНР зараз, на мою думку, діятиме дуже обережно, щоб випадково не пожертвувати відносинами із західними колегами, не потрапити під вторинні санкції та не бути відрізаними від американських технологій.