Гривня девальвує, так. Але зараз Україна платить ціну, щоб не заплатити ще більшу
Люди, які говорять голосами російської пропаганди з інтонацією Ігоря Коломойського кажуть, що наші західні партнери руйнують економіку України, створюючи паніку на ринках заявами про потенційний напад Росії.
Дійсно, публікації в західній пресі викликають занепокоєння, а іноді й паніку у західних інвесторів. Це впливає на курс нашої національної валюти, бо інвестори тікають з України, продаючи облігації, номіновані в гривні. В результаті ми бачимо девальвацію нацвалюти, яка дісталася рівня 29 гривень за долар.
Це впливає на інвесторів на ринку єврооблігацій. Це унеможливлює для українського уряду вихід на ринок запозичень, що створює величезні проблеми для фінансування дефіциту і рефінансування старих боргів.
Проте, це маніпуляція.
Чому? Тому що західні партнери, перш за все Британія і Сполученні Штати, не на порожньому місці здіймають цей галас. Вони бачать приготування Росії до агресії. Вони читають ультиматуми Росії. Вони бачать заяви російських дипломатів. Це все факти. І озвучуючи сценарії агресії Кремля, вони діють на упередження. Не дозволяють РФ зробити провокацію.
Як тільки цей сценарій дій Росії озвучений, ймовірність того, що вона ним скористається, набагато менша. А підготовка союзників до потенційної агресії робить її менш ймовірною. Бо Росія робить крок і дивиться на реакцію світу й України. І якщо реакції немає, це сигнал, що вона може рухатись далі. Якщо реакція сильна, зупиняється. В цьому сенс.
Зараз реакція сильна. І зброя. І приготування санкцій. І навіть евакуація посольства та новини про екснардепа від Партії регіонів та Опозиційного блоку Євгенія Мураєва, як героя фільмів про Джеймса Бонда, – це все реакція. І вона зменшує ймовірність агресії.
Далі ми маємо порівнювати вартість певних дій для української економіки. Порівнювати вартість справжньої агресії з боку Росії й того, що відбувається зараз. І дуже легко зрозуміти, що війна, агресія Росії, коштувала б для нашої економіки набагато дорожче, ніж ми платимо зараз. Варто лише згадати паніку під час подій в Дебальцево, і ми зрозуміємо, що поточні хвилювання — ніщо, у порівнянні з цим. Зараз хвилюються західні інвестори, під час війни хвилювалися усі. Ефект був би на порядок вищий.
Отже, зараз Україна платить ціну. Щоб не заплатити ще більшу. Західні союзники своїми діями насправді мінімізують шкоду. Бо ризики для української економіки створює одна людина – це президент РФ Володимир Путін. І ми не можемо на це вплинути. У нас є такий сусід. І нам з ним ще жити певний час.
Не коректно порівнювати дощовий день і сонячний. Не коректно казати, що дії союзників шкодять економіці України відносно просто звичайного дня, коли у нас на кордоні не Росія, а просто океан, чи купа мирних тихих країн.
Ні, реальність інша. І заходи мають бути впроваджені. Інакше просто ніяк.
Що це все означає
Що цього року Україна як ніколи потребує співпраці з Міжнародним валютним фондом та іншими офіційними кредиторами. Євросоюз вже надав нам підтримку: Україна отримає 1,2 млрд євро. Без жодних умов. Але цього буде недостатньо, якщо ринки так і не відкриються.
Це означає, що ми маємо активізувати реформи. Якомога скоріше. Бо Захід готовий нам допомагати. Але не можна просити допомогу та одночасно порушувати дані обіцянки. Бо навіть у 2014-2015 роках активна допомога Заходу супроводжувалась таким ж активними реформами.
Цього разу не варто очікувати, що буде інакше. Нам не пробачать відсутність боротьби з корупцією, наприклад. Прикриваючи це тим, що "цей Захід якось погано захищає нас від Путіна", й іншими теоріями змови. Цього року ціна зволікання з реформами буде дуже висока. Без грошей МВФ, Сполучених Штатів, Світового банку, нам цього року загрожує дефолт.
І сценарій дефолту порадує тільки одну людину. Путіна. Хоча ні. Є ще один. Це Коломойський. І провина тоді буде зовсім не на наших західних партнерах.