Скільки реально обходяться державі ОВДП, куплені іноземцями? Зовсім не 11-17% річних, які ми спостерігали протягом другої половини минулого року (чи 10-11% річних на початку цього року). А значно більше.

Річ у тому, що іноземці, для того, щоб купити гривневі ОВДП, приносять в Україну долари. Ці долари, врешті-решт, викуповує Нацбанк, таким чином "друкуючи" гривню. Добре, коли вона іде в економіку, на неї щось там купують. Але українська економіка стільки нової гривні "перетравити" не може – вона, врешті, осідає на банківських рахунках.

Банки, не маючи куди її подіти, віддають гривню Нацбанку, але не за просто так. А "зичать" під відсотки через так звані депозитні сертифікати (ставка по ним на сьогодні - 11,5%-13,5% річних).

Таким чином, за гривню, якій не знайшлося місця в економіці, наш уряд (Мінфін і Нацбанк) платить двічі. Один раз - купонами за ОВДП (на сьогодні – це біля 11% річних). Другий раз – ставкою депсертифікатів (приблизно 13% річних). Тобто разом майже 24%, станом на сьогодні.

Читайте також - Борщ-бонди, або Велике досягнення України в 2019 році

Звісно, не вся "надрукована" Нацбанком гривня є зайвою. Тобто не вся вона одразу повертається у Нацбанк у вигляді депсертифікатів (далі – ДС): кругообіг гривні може бути довгим і складним. Тож подивимося, як воно працювало в 2019 році.
Як можна побачити із графіка 1, у 2016-2018 роках купівля банками ДС мала сезонний характер:

- протягом січня-липня вони тримали ДС на суму 50-60 млрд грн,
- з серпня кількість ДС знижувалася до 20-40 млрд грн, а потім зростала до 60 млрд грн у кінці грудня.  

У 2019 році сезонність ДС була іншою.

Після деякого зменшення у середині року, кількість придбаних ДС почала зростати із вересня, а у грудні досягла рекордних значень: понад 150 млрд грн.

Очевидно, однією із причин такого зростання "ліквідності банківської системи" є друк грошей Нацбанком:

нерезиденти приносять долари для купівлі ОВДП => Нацбанк викуповує ті доляри, друкуючи гривню => нова гривня іде через бюджет в економіку і потім осідає на банківських рахунках.

Банки мали би ці гроші віддати в економіку (кредитувати) або позичити уряду (купити ОВДП), чого вони не робили у другій половині 2019 року. Тож новонадрукована гривня не знаходила свого застосування, а тому банки просто "зичили" її нацбанку під шалені відсотки (купували ДС).

Читайте также - ОВДП - фінансова піраміда або золота жила?

Виходить, що у грудні 2019 року держава платила біля 25% за гривневі ОВДП, продані нерезидентам минулого року. Ця сума включає:

- Приблизно 16% річних власне за ОВДП, що випущені для нерезидентів протягом січня-листопада 2019 року (приблизно 1,3 млрд грн відсотків за ОВДП на загальну суму 100 млрд грн).

- І ще приблизно 0,7 млрд грн Нацбанк заплатив банкам протягом грудня за "зайві"* ДС, тобто ще десь 9% річних на ОВДП у розмірі 100 млрд грн.

Хтось може сказати, що державу не обходить те, що Нацбанк щось там платить за ДС. Але кожна гривня, що її НБУ витрачає, зменшує прибуток Нацбанку. Як ми знаємо, розподіл прибутку Нацбанку – це дуже важливе джерело поповнення державного бюджету.

Дорого це чи ні - це зовсім інше питання, яке залежить від альтернатив.
- - -
* "Зайва" сума розрахована як перевищення середньої кількості ДС у грудні 2019 року над середньою кількістю грудня 2017 та 2018-го років (або 69 млрд грн, див. графік 2).

Графіки (джерело - facebook, Олександр Паращій)