Нереализованный потенциал Украины $1 трлн. Это правда?

6 листопада, Кабінет міністрів презентував Національну економічну стратегію 2030, в рамках якої опублікував результати аудиту економічної політики в країні за майже 30 років та Вектори національної економічної стратегії України 2030. 

Вже п’ятий день не вщухає дискусія щодо цих документів, зокрема, з приводу заявленого $1 трлн нереалізованого потенціалу України – а саме такий вердикт винесли українській економіці перевіряючі. Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль одразу ж зазначив, що завданням влади є реалізувати цей потенціал.

В цьому контексті хотів би поділитися кількома думками.

Для початку – про нульовий міф

Національна економічна стратегія, насправді, ще не публікувалася і знаходиться у стадії розробки. Вона буде презентована за кілька тижнів.

Той документ, який ми назвали "Вектори" (до речі, сама назва – це позитивна альтернатива "червоним лініям", які публікувалися раніше) опублікований і містить ідеї і показники для обговорення, тобто є робочим документом для публічного коментування і валідизації.

Отже коментарі дуже важливі, і ми вдячні всім, хто включається в обговорення.

Тепер про міфи

Міф 1. "Про яку стратегію може йти мова, коли щодня в країні зростає кількість хворих на COVID-19 (пенсії низькі, люди виїжджають, Данило Гетманцев збирається знищити малий бізнес, ...)".

Ми, громадяни України, постійно концентруємося на поточних проблемах, тому ніколи не готові до майбутнього. А наступні проблеми будуть ще гіршими і катастрофічнішими: демографічні, екологічні, техногенні, кібер-/ШІ, економічні загрози.

Саме тому й потрібна стратегія – щоб розірвати коло постійного виживання і дати українцям можливість нарешті жити вільно і розвиватися в безпечній і сприятливій Україні.

Думки на кшталт "так треба ж з початку вижити, щоб потім розвиватися" знову женуть нас у пастку виживання. Сьогодені прийшов час для disruption (ми навіть намагаємося уникати слова "прорив", до політики знецінилися його).

Час пробувати. Генерувати і впроваджувати нестандартні ідеї. Як це робить з початку карантину сотні інших українських стартапів і підприємців.

Отже час і на рівні країни спробувати діяти швидше, контраверсійніше. Спроможність дивувати світ виживанням — гарна компетенція, проте, вона має бути перетворена на спроможність бути антикрихкими, інноваційними, цікавими самим собі і світу.

Міф 2. "$1 трлн — це вигадка"

Зрозуміло, круглі цифри викликають купу здорового і нездорового інтересу.

Насправді, це число чесне і обраховане. Воно складається з потенціалу України, нереалізованого протягом 10 років в інвестиціях, розробці корисних копалин, українському експорті. Число округлене в меншу сторону.

До нього ще окремо від 0,2 до 1,3 трлн — це нереалізований потенціал людського капіталу, де оцінки складніші, і ми не включали їх до загальної суми потенціалу.

Отже, за цим трильйоном стоять глибокі розрахунки різних організацій.

Але ще важливо звернути увагу, що це не посипання голови попелом та не посилання на попередників. Це оцінка наших можливостей, підґрунтя для суспільної впевненості: Україна і кожен з нас вже мали б бути, принаймні, вдвічі заможнішими. Отже Україна, як стиснута пружина, і в нас є можливість для стрімкого зростання.

Міф 3. "Показники прораховано з помилками на порядок" — навіть дехто з поважних експертів запідозрив в "студентській роботі" 

Шановні експерти не звернули увагу, що мова йде про:

- потенціали економіки України, а не планові показники;

- потенціал розраховано на 10 років, а не як річний ВВП.

Якщо це врахувати, то наші оцінки співпадають з оцінками тих самих експертів — і по землі, і по надрах.

Міф 4. "Стратегію не буде реалізовано". "Ніколи нічого такого не спрацьовувало в країні..." і так далі

Я більше 25-ти років займаюся стратегіюванням і готовий поділитися ідеєю, яку ми великим колективом заклали в процес, не маючи жодних ілюзій щодо українських реалій.

1. Стратегування в Україні немає як інституції, підходу, сенсу. Отже, будь яка спроба ввести стратегування в порядок денний держави – вже на користь країні. Плюс, має освітній компонент.

2. Стратегію робить Кабінет міністрів (і, на жаль, це не побачили деякі експерти), в інклюзивний спосіб. Залучено ОП, ВР, бізнес (кількасот компаній), експертні кола, бізнес-асоціації (більше 40). Платформою для аналітики і узгодження позицій виступає Центр економічного відновлення. 

Кабмін тимчасовий? Можливо. Але прем‘єр міністр, як я бачу, свідомо йде на творення стратегії, як стратегії для країни так, щоб вона не залежала від того, хто є прем‘єром. Ба більше, прем’єр, Кабмін і інші залучені беруть на себе відповідальність по реалізації стратегії.

3. Але ще більше. Стратегію робить бізнес. Як суб‘єкт. Бо саме єднання в процесі творення бачення й стратегії і дає глибинну суб‘єктивізацію. І, якщо зрештою бізнес не узгодить позицію з владою, то у бізнесу буде готове технічне завдання (у вигляді стратегії) для того, щоб найняти іншу владу.

І це лише кілька шарів ідей вглиб. Є й інші. Давайте краще шукати порозуміння, як зробити стратегію дієвою. В спільноті Board ми говоримо так: разом — швидше (сильніше, впевненіше). Тому сильне громадянське суспільство з прогресивним бізнесом і експертизою як базою має стати суб‘єктом української політики.

4. "Це стратегія більше ніж економічна"

Так! І це не міф, тому не руйнуватиму, а підтверджу.

Не може бути системних змін в економіці поки ми не змінимо правову систему, не реалізуємо культурно-ціннісні трансформації, не посилимо систему освіти і науки. 

Тому стратегія, яка розробляється, орієнтована на постановку ТЗ іншим видам національних стратегій.

Очікуємо ваші коментарі і будемо раді вашому експертному долученню до роботи.