Что общего между киберспортсменами, отелем за миллиард и Нобелевкой по экономике

Лауреатами Нобелівської премії з економіки цьогоріч стали американці Роберт Вільсон та Пол Мілгром "за вдосконалення теорії аукціонів та винайдення нових форматів аукціонів". 

Почнемо з головного питання. Якщо дали нобелівську премію з економіки, то це, мабуть, в сучасному світі дуже важливо? Хіба такі важливі ті аукціони? 

Насправді так, аукціони зараз всюди, просто іноді ви їх не помічаєте. 

Наприклад, реклама Google, яку ви бачите на цій сторінці, читаючи цю колонку, продається саме через аукціони. Мобільний телефон, з якого ви її читаєте, отримує Інтернет через частоти, які також колись продали на аукціоні. Ви, напевно, чули про сайт eBay або щось купували на ньому. Це найпопулярніший сайт електронних аукціонів, а дехто, можливо, купував витвори мистецтва через аукціон Sotheby's, або просто читав про нього. 

Прикладів використання аукціонів насправді безліч: від перших згадок заставних аукціонів Вавилону 2500 років тому, до аукціонів діамантів, квітів, деревини, урядових боргів, різноманітних ліцензій та квот на парникові гази та інше. 

Аукціони – це корисний та популярний сучасний інструмент, значення та застосування якого ще більше зросло з появою комп’ютерів та Інтернету. 

Дуже приємно писати, що українцю за успішними прикладами аукціонів не потрібно далеко ходити. Так, дві найсучасніші аукціонні системи в світі розвинулися саме в нашій країні – це система закупівельних тендерів Прозорро та аукціонів з продажу всього Прозорро.Продажі. 

Наприклад, через них держава може щось продати, будь-хто може купити нерухомість, деревину, ліцензії на видобуток корисних копалин, автомобіль, право на його паркування, оренду квартири чи цілий працюючий спиртзавод. Просто зайдіть на сайти та знайдіть аукціон для себе. І пам’ятайте, що в серці цих систем лежать праці саме Мілгрома та Вільсона, а також багатьох інших економістів, які досліджували теорію аукціонів. 

Що саме Мілгром та Вільсон відкрили, та як це використовується в Україні? 

Відкриття можна розділити на дві частини:

- як покупці поводяться під час різних аукціонів;

- як держава та регулятори завдяки аукціонам можуть збільшити користь наявних ресурсів для суспільства,

- і, що не так часто буває з нобелівськими лауреатами, як практично застосувати теорію аукціонів для особливо складних завдань. 

Тобто робота лауреатів не суто теоретична, а прямо впливає на те, як функціонують багато сучасних ринків. В результаті, держава, наприклад, не лише продає дорожче, а й знаходить найкращого власника, який максимально збільшить суспільну користь від використання такого активу. 

Тепер усе поступово. Дослідження поведінки покупців під час різних аукціонів 

Основне, що потрібно зрозуміти – покупці на аукціонах поводяться стратегічно, тобто не ставлять одразу всю суму, яку готові заплатити, а намагаються прорахувати, що будуть пропонувати конкуренти. Останні роблять те саме. Виходить замкнене коло. Тому поведінку конкретного учасника безглуздо аналізувати окремо від інших. І тому її так складно аналізувати без потужної економічної теорії. 

На результат аукціону загалом впливають три фактори:

1. Правила аукціону

Порядок, в якому люди роблять свої ставки. Різних варіантів аукціонів дуже багато, ми в "Прозорро.Продажі", наприклад, використовуємо англійські аукціони (ось приклад) та гібридні голландські (ось).

2. Сам актив

Тут головне зрозуміти, чи він має однакову цінність для всіх покупців (як, наприклад, тонна лому) чи для кожного різну (як, наприклад, витвір мистецтва).

3. Невизначеність

Це те, яку інформацію про цінність активу мають всі учасники аукціону, а яку мають лише окремі. Наприклад, коли на аукціоні банкрутства продають машину, то важливою є і інформація про неї, і те, що минулі власники знають про неї більше інших. 

До роботи Вільсона та Мілгрома аукціонна теорія була розроблена лише для випадків, коли ціни, які різні учасники готові заплатити, були абсолютно не пов’язані одна з одною. 

Наприклад, благодійний аукціон, на якому виставляється чаювання зі знаменитістю. Його не можна перепродати і цінність для кожного учасника (як і його бажана ціна) буде повністю суб’єктивною та незалежною від інших. Ви запропонуєте стільки, наскільки вам це важливо. В 60-х інший нобелівський лауреат, Вільям Вікрей, дослідив, що для таких лотів формат аукціону буде не важливий. Як ви не продавайте, то отримаєте приблизно однакову ціну, звісно, якщо люди поводяться раціонально. 

В той же час, існують випадки, коли цінність лоту буде однакова для всіх учасників. Наприклад, якщо продається тонна лому кольорових металів, то в залежності від його якості, він буде коштувати для всіх однаково. Але питання в тому, що під час аукціону, точна якість лому достеменно не відома і учасники лише роблять свої оцінки. 

Теорію для таких аукціонів першим і розробив Вільсон. Виявилось, що в таких аукціонах проявляється "прокляття переможця".

Уявіть, що ви виграли такий аукціон. Це значить, що ви заплатили за нього більше за інших. Якщо єдина різниця в ціні через те, як ви оцінюєте якість об’єкту, то скоріш за все, ви її переоцінили. А якщо ви переоцінили якість лому, значить ви далі його продасте дешевше і у вас будуть збитки. Тому на таких аукціонах учасники часто занижують ставки, щоб компенсувати такий ризик. 

Також виявилось, чим більше невизначеність стосовно об’єкту, тим нижчими, в середньому, будуть ставки. 

Також Вільсон довів – якщо існують окремі учасники, які мають кращу інформацію про об’єкт, це ще більше знижує ставки тих, хто такої інформації не має, або це може навіть привести до відмови від участі в аукціоні. 

Саме ці його знахідки ми використовували під час побудови аукціонної системи в Україні. Головний принцип сім’ї Прозорро звучить як "усі бачать усе". "Усе" тут значить, що вся наявна інформація про лот має бути відкрита.

Як приклад такого розкриття – аукціон готелю Дніпро, який цьогоріч купили на держаукціоні не олігархи, а кіберспортсмени за 1,1 млрд грн. "Усі" значить, що не має бути учасників, які знають більше за інших. Інформація про лот має бути максимально повною і однаково доступною для всіх покупців. 

В той же час, більшість активів мають як загальний, так і суб’єктивний компонент в ціні. 

Наприклад, будинок. Його ціна, в першу чергу, залежить від того, наскільки він вам подобається (суб’єктивний фактор), але в другу, за скільки ви можете його перепродати (це буде однаковим для всіх). Поведінка учасника таких аукціонів була вперше успішно досліджена саме Полом Мілгромом у 80-х. 

Він довів, що для таких об’єктів, формат та правила аукціону мають велике значення. 

Для прикладу, виявилось, що під час простого "англійського" аукціону (ось приклад), коли є стартова ціна, і ви можете її лише підвищувати, покупці поступово отримують нову інформацію про те, які максимальні ціни готові запропонувати конкуренти. Така інформація дозволяє зменшити вплив "прокляття переможця", а, значить, покупці не будуть так значно занижувати ціни. Наприклад, якщо ви купуєте дім, і бачите, що під час аукціону кілька учасників готові запропонувати за нього більше мільйона гривень, то ви знаєте, що в будь-якому разі, хоч за мільйон ви його комусь продасте, тому більш спокійно пропонуєте ціну вище. 

В той же час, звичайний "голландський" аукціон, який зазвичай стартує з дуже високої ціни і автоматично знижується щосекунди, допоки хтось не зупинить це зниження, ніякої нової інформації не розкриває. А це веде, при інших рівних умовах, до нижчих цін. 

Цю частину теорії ми використовували під час розробки нового виду аукціону: "гібридного голландського". Для того, щоб мотивувати учасників пропонувати вищі ціни, до звичайного голландського аукціону ми додали ще один етап, в якому будь-хто може дати ціну кращу, ніж та, за якою зупинили зниження. Таким чином, під час етапу зниження розкривається додаткова для учасників інформація, що збільшує подальші ціни (ось приклад). І знаєте, спрацювало! Київська Школа Економіки провела дослідження, де виявила, що новий формат збільшує доходи від продажу та покращує конкуренцію.

Більш детально про те, як "гібридні голландські" аукціони працюють я нещодавно писав тут. 

Як держава та регулятори завдяки аукціонам можуть збільшити користь наявних ресурсів для суспільства та розробка нових аукціонів 

Що трохи нетипово для інших лауреатів Нобелівської премії з економіки, Вільсон та Мілгром займались не лише теорією, а й практикою, шляхом консультування різних урядів та розробки нових видів аукціонів. 

В 90-х виявилось, що здатність окремих аукціонів ефективно перерозподіляти ресурси на величезних ринках є обмеженою. Іноді ринок настільки складний, що потрібно провести аукціон одночасно на багато об’єктів і багато переможців. Саме такі аукціони на практиці розробляли цьогорічні лауреати. 

Найкращим прикладом такого підходу буде аукціон на розподіл радіочастот. 

Уявіть, запускається новий стандарт мобільного зв’язку, а частоти, на яких він має працювати, вже зайняті як національними, так і місцевими операторами. 

Ціна на кожну ліцензію для телеком-оператора буде залежати від того, чи має він частоти в сусідніх регіонах. В деяких регіонах вже пройшли аукціони, а в якихось ще пройдуть. Тобто результат сьогоднішнього аукціону для окремого оператора буде залежати від результатів аукціонів майбутніх. Це все веде, до великої неефективності. 

Суспільство ж зацікавлене в тому, щоб по всій території країни було зручне мобільне покриття без перешкод, ще й від кількох операторів одночасно. Але й також зацікавлено в тому, щоб оператори заплатили за ці частоти справедливу ціну. 

Для вирішення цієї проблеми в США, Вільсон та Мілгром розробили спеціальний SMRA аукціон. В ході якого всі ліцензії у всіх регіонах продаються одночасно, і виграти їх можуть як національні, так і місцеві оператори. 

Перший такий аукціон пройшов у 1994 році, за який уряд США отримав $617 млн. З тих пір, SMRA аукціон використовують по всьому світу для подібних завдань, а доходи від його використання склали вже $200 млрд. 

Але на цьому цьогорічні лауреати не зупинились і розробили нові аукціонні формати Share Auctions, Combinatorial Clock Auctions та Incentive Auctions. До речі, Мілгром на запрошення Київської Школи Економіки був в Україні. Ось тут можете подивитись його лекцію, в якій він розповідає про аукціони з радіочастот, та про інші формати. 

Що з цього використовується в Україні? 

На щастя, ситуація з частотами для стільникового зв’язку у нас не така заплутана, як в США, тому складний аукціон не знадобився. Але використовують інше. 

По-перше, сам підхід – для різних ринків та активів існує свій варіант аукціону. Так прості автівки продають через англійський аукціон, а для кредитів банків, там де покупців менше, а невизначеність вище, використовують "гібридний голландський". 

По-друге, в Україні вже розроблений свій формат аукціону, в якому багато покупців в ході кількох раундів розподіляють багато об’єктів. В Прозорро.Продажі він зветься "зелені" аукціони та використовується для встановлення тарифу для вітрових та сонячних електростанцій. Щойно Міністерство енергетики визначить розмір квот, його дію можна можна буде побачити на практиці. 

По-третє, українські "гібридні голландські" аукціони вже продали більше ніж на 10 млрд грн дуже різних активів. Це, звісно, не $200 млрд для SMRA-аукціонів, але вони теж з чогось починали, і 10 млрд – вже зовсім не маленька сума.

Можливо, ця технологія піде на експорт і років через 30 Україна отримає свого нобелівського лауреата з економіки, чому ні? 

Кілька років тому, до нас в країну завітав нобелівський лауреат з теорії аукціонів 2007 року Роджер Меєрсон. В процесі обговорення механізмів "гібридних голландських" аукціонів та роботи Прозорро.Продажі, він сказав мені наступне: дуже добре, що саме ви, саме в цій частині світу покращуєте репутацію аукціонів, яку майже зруйнували в 90-х, під час заставних аукціонів в Росії та нечесної приватизації у нас. 

Ось так сьогодні пов’язані нобелівські лауреати із США, реформи держзакупівель та держпродажів з України, та квартира чи вживана автівка, яку ви купили/винайняли через prozorro.sale 

Якщо вам стало цікаво і ви хочете дізнатись більше, то можете подивитись/послухати цей подкаст. Там ми з Максимом Бахматовим доволі живо обговорюємо конкретні аукціони в Україні, як вони працюють, та які проблеми вирішують.