Устал ждать и не верил: Милгром мог получить Нобелевку уже почти шесть раз

Кому дали премію? Премію отримали Пол Мілгром і Боб Вілсон, економісти з Стенфордського університету. 

Чи бували вони в Україні? 

Мілгром був в Україні у 2018 році, разом з кількома іншими провідними економістами світу на конференції в Київській Школі Економіки. Він тоді доповідав свої дослідження з розробки нових форматів аукціонім для радіочастот. Ця робота – одна з тих, за що він отримав премію. Вілсон, наскільки мені відомо, ніколи не відвідував нашу країну.

Чи використовуються дослідження Пола та Боба в Україні? 

Так. Певні їхні ідеї знайшли втілення в форматі голландського аукціону в системі Прозорро.Продажі (до розробки якого пощастило долучитись і мені). 

Де ще можна було б використати ідеї Пола та Боба в Україні? 

Наприклад, в аукціонах з продажу телекомунікаційних частот (3G, 4G), в аукціонах з продажу прав на видобуток корисних копалин, або з прав на вирубку лісу, в інших аукціонах. На жаль, їхні ідеї в цих аукціонах не використовуються. Через кілька політичних причин. 

Інколи політики не вірять в те, що більш складні або новітні формати аукціонів можуть бути більш ефективними. А інколи просто вважають "всю цю теорію – нісенітницею". 

Ну, дійсно, "яка різниця" використовувати англійський аукціон, голландський, аукціон першої ціни. Або як краще продавати частоти або ліцензії на видобуток або землю – пакетно чи послідовно кожен лот окремо? 

А які мають бути лоти? Наприклад, які мають бути лоти на землю – 1 га, 2 га, 20 га чи 200? І чи потрібно дозволити одночасно робити ставки на кілька лотів? … Таких питань нескінченна кількість. І відповіді на них залежить від конкретних обставин на ринку, конкретного типу товару, конкретної галузі, тощо. 

На жаль, економічна освіта в Україні майже відсутня. І, через це, розуміння і довіра до сучасної економічної науки в суспільства і політиків дуже низька. Тому ми хоч і використовуємо ідеї Нобелівських лауреатів, але рідко.

Бобу Вілсону дали Нобелівську премію за розробку аукціонів для товарів зі спільною цінністю (common values) та прокляття переможця (winner’s curse). Що це таке? 

Спільна цінність – це коли всі покупці оцінюють товар однаково. Наприклад, вартість ліцензії на видобуток газу для покупців може дорівнювати кількості газу в родовищі мінус витрати на видобуток (які однакові для всіх учасників аукціону). Але ніхто не знає обсяг родовища. У кожного учасника аукціона є своя приватна оцінка обсягу. В такій ситуації прокляття переможця – це ситуація гравця з найбільшою приватною оцінкою. 

Коли він робить ставку на аукціоні і виграє, він розуміє, що оцінки обсягу родовища у всіх інших конкурентів менше. І значить його оцінка завищена.

Боб Вілсон показав, як будуть поводитись учасники аукціонів в таких ситуаціях, і які типи аукціонів працюють краще.

Полу Мілгрому дали Нобелівську премію за розробку аукціонів для товарів з одночасно і спільною і приватною цінністю (common and private values or interdependent values). Що це таке? 

Пол розширив дослідження Боба про аукціони з спільною цінністю. Зробив їх більш реалістичними, але складнішими. Він дозволив учасникам аукціонів мати різну приватну цінність. У прикладі з родовищем газу тепер у конкурентів можуть бути різні витрати на видобуток газу. Наприклад, тому що компанії мають різні масштаби або досвід роботи. Пол показав, що кращими є аукціони, в яких учасники певним чином змушені виказати частину своєї приватної інформації про оцінку обсягу родовища іншим.

В подальшому, Пол розробляв аукціони для набагато складніших ситуацій. А уряди різних країн застосовували ці розробки на практиці. Пол один з найбільш глибоких теоретичних економістів і одночасно один з найбільш практичних, який успішно працює над застосуваннями своїх досліджень на практиці. 

Вже кілька років або навіть десятиліть економісти очікували, що він отримає премію. Коли Роджер Маєрсон (до речі, член академічної ради Київської Школи Економіки) отримав Нобелівську премію в 2007 році за дослідження аукціонів з чисто приватними цінностями, багато людей зазначили, що Пол мав би отримати премію також. 

Теорія аукціонів базується на теорії ігор та теорії асиметричної інформації. Різні варіації цих теорій отримали Нобелівську премію з економіки багато разів за останні два десятиріччя.  

У 1994 році, Харсані, Неш та Селтен отримали Нобелівку за теорію ігор. У 1996-му Міріліс та Вікрі – за теорію мотивації в умовах асиметричної інформації (Вікрі – один з перших вчених, хто вивчав аукціони в сучасній науковій парадигмі). У 2001 році, Акерлоф, Спенс та Стігліц отримали премію за теорію асиметричної інформації в ринках. 

У 2005-му премію дали Ауману та Шелінгу за теорію конфлікта на основі теорії ігор. У 2007-му, Гурвіц, Маскін та Маєрсон отримали премію за теорію дизайну механізмів (Маєрсон розробив оптимальний аукціон з приватними цінностями). У 2012-му Шаплей та Роз отримали її за дизайн риків. У 2014-му – Тіроль за аналіз ринків та регулювання (на основі теорії ігор та асиметричної інформації). У 2016-му – Харт та Холмстром за теорію контрактів (також на основі теорії ігор і асиметричної інформації).

І нарешті в 2020-й, премію дали Бобу Вілсону та Полу Мілгрому. Тобто Пол міг отримати премію вже майже шість разів – у 2001, 2005, 2007, 2012, 2014, та 2020 роках. Можливо, саме тому він і не прокинувся, і не взяв слухавку, коли йому дзвонили з Нобелівського комітету. Бо вже втомився чекати і не вірив, що його і цього разу не прокатять. 

Але в науці справедливість буває і добре, що це сталось і цього разу.