Україна дуже потребує запуску фондового ринку. Ми вже не один рік чекаємо на його повноцінне функціонування, адже фондовий ринок це те, що може всіх нас зробити заможнішими. Але кожен рік ми отримуємо лише обіцянки та поведінку регулятора у стилі "повільного лінивця", який нічого не бачить, майже не рухається та нікуди не поспішає.

В минулому я банкір, та добре пам‘ятаю чіткість і швидкість реакцій на події на ринку банківського регулятора — Національного банку України. Особливо, коли доводилося реагувати на порушення та запроваджувати санкції. І я вважаю екс-голову правління НБУ Валерію Гонтареву історичною постаттю для банківського сектору України, яка, будучи інвестиційним банкіром, зробила надважливі для банківської системи кроки, підійшовши до класичного банкінгу з новим баченням та новим підходом.

Так, зміни, які відбувалися тоді на ринку, іноді були шоковими для нас, класичних банкірів, і для декого це було дуже боляче.

Але давайте будемо відвертими: НБУ тоді дуже ефективно зменшив рівень токсичності у банківській системі. Була заблокована більшість схемних операцій, зменшився тиск російського капіталу.

Під час "великої чистки" я була головою правління одного з українських банків і на одній з зустрічей з тодішнім першим заступником НБУ почула дуже важливу фразу: "Якщо банк має стратегію, розуміє що буде робити, як розвиватиметься та з якою цільовою аудиторією буде працювати, ми не заважаємо, а навпаки — будемо підтримувати та допомагати". Так, для "кептивних банків" був лише один шлях залишитися на ринку – виробити стратегію та чесно працювати. Але ж для того і існує регулювання?

Тож, підходи інвестиційних банкірів мене тоді приємно вразили. Це був інший тип мислення, інший погляд і значно вища швидкість та ефективність. І тому, коли регулювання недержавного пенсійного забезпечення вирішили віддати в руки Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яку очолюють також вихідці з інвестиційного банкінгу, ми всі були сповнені сподівань на швидкі та ефективні рішення нового регулятора.  

Але марно. Нас, учасників  ринку недержавного пенсійного забезпечення, які дуже чекали на ухвалення "Закону про Спліт" саме задля зміни регулятора, чекало розчарування. Ми вважали, що Нацкомфінпослуг, який наглядав за ринком НПФ до того — слабкий регулятор, на якого ми з вами марно витрачаємо свої податки, та що ми побачили після того, як відбувся "спліт"? А нічого. Те що було – зруйновано, а нового не побудували.

Новий регулятор цілий рік готувався до "опіки" НПФ, і… нічого не встиг підготувати. Там навіть не дали собі клопоту вивчити існуючу законодавчу базу, не кажучи вже про розвиток, на який ми так давно чекаємо.

Наразі маємо ситуацію, коли ринок працювати готовий, а от наш регулятор – НКЦПФР – поводиться, як отой "лінивець", не просто не вдосконалюючи, а ще навіть не ознайомившись з існуючими регуляторними документами. Кажу це цілком відповідально, бо стикнулась з цим питанням, як голова ради НПФ: захищаючи інтереси учасників та вкладників, я звернулася до Комісії для вирішення спірного питання. Це було ще в вересні. Вже середина листопада, а я ще навіть не отримала відповіді від нашого нового регулятора.

Нам вже не один рік обіцяють, що фондовий ринок нарешті почне якісно працювати, будуть побудовані ринкові правила та моделі для регулювання суб’єктів, налагоджене адекватне реагування на запити від ринку та клієнтів. Але а  в результаті нічого не маємо.

Хоча ні, ми маємо одну відповідь від НКЦПФР: "Не вистачає повноважень". Я не можу зрозуміти, яких вам, Комісії з регулювання фондового ринку, не вистачає повноважень для регулювання фондового ринку?

Чому Комісія вічно нарікає, що не може нічого зробити? Вибачте, що знову згадую Гонтареву, але коли їй формально не вистачало повноважень,  вона збирала власників банків і дуже відверто з ними говорила. І питання вирішувалося! Невже Валерія Олексіївна була більше переконливою? Невже у цієї жінки більш розуму, характеру, інтелекту? А може просто людина була на своєму місці і в тому секрет її ефективності?

І хіба занадто великих зусиль і повноважень вимагало те, щоб за рік познайомитись з учасниками ринку, розробити правила подачі звітності, та хоча б зробити презентацію, як НКЦПФР планує працювати з ринком НПФ. Підготувати в самій комісії структуру, визначити хто за що буде відповідати, вивчити законодавство? Чому ми продовжуємо сплачувати податки за такий низькоякісний державний сервіс?

Питань без відповідей все більше, а ми знову живемо самою лише надією, що щось зміниться. Сподіваюсь, що вже в січні все ж прийдуть люди, здатні дати поштовх для розвитку фондового ринку в цілому та ринку недержавного пенсійного забезпечення зокрема. Бо слабкий регулятор наразі є головним гальмом для ринку та несе ризики для стабільності та надійності накопичень громадян.

Потрібно встигнути якісно підготуватись до запуску другого рівня пенсійної реформи та сформувати надійну систему контролю для захисту наших накопичень.

Знаю, що учасники фондового ринку вже звертались до президента Володимира Зеленського з приводу низької ефективності керівництва НКЦПФР, і можу сказати, що тепер поряд з колегами готові стати й представники ринку недержавного пенсійного забезпечення. Прийшов час президенту та уряду добре подумати над тим, щоб нарешті запустити трансформаційні процеси, бо час вже переходити від сподівань до справ.

Як ви вважаєте, хто буде здатен нарешті запустити та "цивілізувати" фондовий ринок в Україні?