Привид банківської кризи. Наскільки все серйозно і чи вистоїть Україна

Виведення з ринку або поглинання кількох банків у США та Європі, що відбулося останнім часом, є не причиною, а радше симптомом загострення економічних ризиків внаслідок різкої зміни монетарної політики провідних світових регуляторів у відповідь на сплеск інфляції.

Останнім у часі кейсом для аналізу стало рішення фінансового регулятора американського штату Каліфорнія щодо закриття банку First Republic та передання його під управління Федеральної корпорації страхування вкладів. Усі депозити збанкрутілого банку передадуть до JPMorgan Chase Bank. First Republic став третім великим американським банком, що збанкрутував за останні два місяці, після Silicon Valley та Signature.

Власне, проблеми окремих банків поки що врегульовуються без залучення фінансової підтримки з боку урядів, тобто фактично без грошей платників податків, і не створюють загрози для ринків загалом.

Водночас тривала епоха "дешевих грошей", для якої були характерні низькі рівні процентних ставок та інфляції, а також програми "кількісного пом’якшення", тобто заливання економіки грошима для стимулювання економічного зростання, створила доволі специфічні умови, в яких уже понад десятиліття розвивалися бізнесові стратегії та моделі учасників ринку.

Стрімке прискорення інфляції та перехід більшості світових регуляторів до посилення монетарної політики, зокрема підняття ставок, відчутно змінили умови на ринку. І не всі гравці банківського ринку впоралися з ситуацією. Водночас серед "невдах" є прихильники як "найбезпечніших" цінних паперів – державних облігацій США, так і кредитування високоризикових проєктів, наприклад, пов’язаних із криптоактивами.

Коріння проблем

У березні 2008-го, за пів року до розгортання світової фінансової кризи, один із найбільших інвестиційних банків і гравців на фінансових ринках світу американський Bear Stearns фактично "за копійки" купив фінансовий гігант JPMorgan Chase. Сталося це через те, що "невдаха" опинився в центрі кризи іпотечного кредитування.

А через пів року збанкрутував Lehman Brothers, що стало відправною точкою глобальної кризи.

Ситуація 2023 року певною мірою схожа на те, що відбувалося напередодні кризи 2008-го.

Декілька американських і один європейський банк врятують – або центробанки, або ж інші гравці ринку. Але глобальна банківська система залишиться токсичною, упевнений директор з інвестицій, голова офісу R&D інвесткомпанії Capital Times Артем Щербина.

"Системні проблеми залишаються не вирішеними, причини цих проблем не усунуто. І ми ще побачимо нові "імена" проблемних банків", – не виключає співрозмовник LIGA.net.

Пов'язано це, зокрема, з якістю пакетів облігацій, куди банки вкладали депозитні кошти своїх клієнтів, а також з недооцінкою ризиків зі боку ризик-менеджменту банків.

Але основна причина того, що відбувається зараз, виникла задовго до нинішніх подій. Це проблема банківського регулювання після глобальної економічної кризи 2008-2009 років. Низькі, а подекуди навіть від'ємні базові ставки центробанків призвели до того, що банки почали шукати додаткові можливості для заробітку, зокрема завдяки впровадженню більш маржинальних продуктів.

Банкіри почали придумувати нові інвестиційно-пасивні інструменти для власників депозитів з підвищеною дохідністю, зокрема так звані структуровані ноти. Ці інструменти мали дуже широкий попит серед інвесторів та клієнтів банків. Але вони передбачають вищі ризики.

За останні 5-7 років банки добре навчились обходити обмеження регуляторів, водночас показуючи "правильну" звітність. Тож поява проблем була лише питанням часу.

Проблеми стали очевидними після того, як центральні банки, намагаючись вгамувати інфляцію, почали активно підвищувати базові ставки.

"Якщо хтось вкладався в облігації – вони впали в ціні, акції теж впали. Ринок структурованих продуктів взагалі неліквідний. Плюс – реалізувались валютні ризики за рахунок значного падіння євро", – пояснює ситуацію Артем Щербина.

Протягом 2022 року відбулось багато такого, що ризик-менеджери банків навіть не прогнозували. Якщо за рік до того базова ставка в Європі дорівнювала "мінус" 0,25%, то зараз вона сягнула майже 3%. Це колосальний стрибок за такий короткий проміжок часу. І це при тому, що ставка була низькою протягом останніх семи років.

Можливо, якби ставки зростали поступово, то поточних проблем не виникло. Але за фактом реакція центробанків на зростання інфляції була занадто різкою.

"Це "розірвало" багато стратегій, які вели банки. І не лише банки. Постраждали також багато інвестиційних компаній, хедж-фондів", – констатує фінансист.

Зміни без змін, або гра з постійним ризиком

Світові фінансові регулятори, реагуючи на останні події на банківському ринку, вимушені змінювати свої політики. Центробанки надають ліквідність банкам, щоб уникнути паніки серед вкладників. Це не та емісія, яка відбувалась під час пандемії COVID, ці гроші не підуть на кредити. Це кошти, за допомогою яких банки перекривають відтік депозитів.

Це класичні рішення регуляторів — нічого нового. Це рятує банківську систему на 5-7 років, але не "лікує" причини проблем і може призвести до появи нових бульбашок.

"Думаю, центробанки не підуть зараз шляхом зниження ставок. Вони пріоритетно боряться з інфляцією, яка поки що залишається високою в розвинених країнах, а безробіття залишається низьким. За методологіями західних центробанків зараз немає кризи. Тому немає причин для пом'якшення регуляторами своєї монетарної політики", – констатує Артем Щербина.

Питання – як регулятори забиратимуть цю ліквідність у банків. Після кризи 2008-го для цього придумали новий вид облігацій. Але нинішній приклад банку Credit Suisse демонструє, що саме ці облігації виявились найменш надійними – саме вони були списані "в нуль".

Погляд регулятора

Фінансові регулятори оцінюють ситуацію, що склалася на банківському ринку, з іншими акцентами. Прикладом може бути бачення причин нещодавніх банкрутств банків у США та Європі Національним банком України.

Зокрема, коментуючи запит LIGA.net, в НБУ зазначають, що банкрутство американського Silicon Valley Bank сталось через невдале управління процентним ризиком. Банк переважно працював з технологічними стартапами, тож депозитна база була концентрованою. Крім того, банк мав дуже велику частку корпоративних депозитів, які не гарантуються державою. Ці два фактори спричинили вразливість депозитної бази.

Водночас активи, у які інвестував банк, були високоякісними. Проте значна їх частина – це довгострокові державні цінні папери, ринкова вартість яких суттєво падає в період високих ставок. Коли вкладники почали звертатись до банку за отриманням коштів, для розрахунку з ними банк був змушений продати частину цінних паперів до строку погашення значно дешевше за номінальну вартість та зафіксувати збитки. Інформація про збитки банку швидко поширилась у спільноті стартапів, посилюючи відпливи коштів.

Швейцарський Credit Suisse мав тривалі проблеми з бізнес-моделлю, останніми роками стикався з критикою за низку недоліків у діяльності та врешті решт постраждав від кредитного і ринкового ризиків. Протягом 2022 року банк здійснив низку ризикових вкладень. Попри наявність загалом якісного кредитного портфеля, ці невдалі рішення призвели до збитків.

Наявність збитків занепокоїла вкладників та посіяла сумніви щодо стійкості установи, посилюючи тиск на ліквідність банку.

"Завдяки вчасному втручанню Швейцарського регулятора рішення з реструктуризації банку ухвалили своєчасно, що дало змогу уникнути банкрутства – Credit Suisse уклав угоду про приєднання до банку UBS та отримав доступ до механізмів підтримки ліквідності", – нагадують в НБУ.

Ці події хоч і не пов’язані між собою, але впливають на очікування інвесторів. Дискусії про можливу глобальну кризу посилилися, а економічні очікування погіршилися. На цьому тлі ціни акцій банків знизилися. Зокрема, Deutsche Bank стикнувся з різким падінням котирувань своїх акцій. Він видається вразливішим за інші великі фінансові установи, бо лише нещодавно подолав внутрішню кризу неефективності своєї бізнес-моделі.

У підсумку всі ці окремі події не є ознакою системного ризику, як це було під час кризи 2007-2008 років, доходять висновку в НБУ. Проте це вагомі підстави для зміни підходів світових фінансових регуляторів, і це вже відбувається. Наприклад, в США для збереження довіри вкладників ухвалено рішення про виплати депозитів, які не були гарантовані, та про запуск нових інструментів підтримки ліквідності для банків.

У Швейцарії регулятор заздалегідь вжив заходів для приєднання Credit Suisse до іншого банку та запобіг його банкрутству. Додатково влада активно комунікує з населенням та бізнесом про те, що ситуація під контролем. Ці інструменти виявились ефективними, адже відплив коштів припинився.

Не кажи "гоп"

Артем Щербина з Capital Times зазначає, що Швейцарія, схваливши рішення про поглинання банку Credit Suisse першим за величиною активів банком країни UBS, по суті "наплювала" на європейське антимонопольне законодавство, зокрема й законодавство щодо акціонерних товариств. Юридична сторона швейцарського кейса досить неоднозначна.

До чого це призведе років через десять в умовах, коли ринок поділений між державним центробанком і комерційним банком-гігантом? Питання відкрите.

"Зараз "хворому" дали пігулку, температуру збили. Але чи вилікували "хворого"? Мені здається, що ні. Але пігулка подіяла – трошки збили паніку", – каже фінансист.

А чи існує взагалі чарівна "пігулка", яка б "вилікувала" всі наявні в банківській системі проблеми? Зокрема, постійний друк коштів для підтримки банків точно не є такою "пігулкою". Тож процес "детоксикації" банків може бути досить довгий.

"Якщо дивитися на динаміку акцій публічних банків в Європі як індикатор об’єктивного стану банків, то явний ризик мають Banco de Sabadell (Іспанія), Societe Generale (Франція) та Piraeus Financial Holdings (Греція)", – попереджає співрозмовник LIGA.net.

А що в Україні

В НБУ запевняють, що велика війна відокремила українську фінансову систему від світової ще більшою мірою, ніж це було раніше. Наразі прямого зв’язку між світовими та українськими банками немає.

"Навіть в умовах війни наша банківська система зберігає високий рівень стійкості завдяки системній роботі останніх років та застосуванню кращої практики регулювання. Стрес-тестування за кілька років свідчать, що наші банки стійкі до процентного ризику", – стверджують в українському центробанку.

Там нагадують, що в період підвищення ставок (до 25% з червня 2022 року) від реалізації процентного ризику суттєво постраждав лише один банк – Банк Січ. Він вкладав значну частину ресурсів у довгострокові цінні папери з фіксованою ставкою, маючи значну частину зобов’язань у вигляді рефінансування НБУ під плаваючу ставку.

В НБУ зазначають, що найвагомішим для українських банків нині є кредитний ризик.

Торік НБУ провів стрес-тестування банківської системи з метою оцінки здатності найбільших 20 банків поглинути втрати кредитного портфеля на рівні 25%. Результати тесту засвідчили, що навіть за таких втрат капітал 20 найбільших банків залишиться додатним, а операційна діяльність половини з цих банків – прибутковою.

Фінальні оцінки щодо якості активів в банках НБУ матиме наприкінці цього року за результатами діагностики банків та узгодження планів відновлення. Але 2022 рік продемонстрував, що попри значні кредитні втрати банки залишалися операційно ефективними. Операційна ефективність – запорука спроможності сектора відновити капітал самостійно.

З оцінками центробанку погоджуються опитані LIGA.net експерти. Разом з тим, стверджують вони, певною мірою українські банки таки залежать від ситуації на глобальних ринках.

Зокрема, нагадує фінансовий аналітик Василь Невмержицький, українські банки мають кореспондентські рахунки в іноземних банках, через які здійснюються валютні розрахунки. Щоправда, з 65 українських банків прямі кореспондентські рахунки мають лише близько половини. Половина від цієї половини мають рахунки в своїх материнських банках. Решта – у найбільших банках світу. Плюс – суми коштів на коррахунках обмежені строго визначеними лімітами. Тож, ризики для вітчизняних банків – мінімальні.

Наразі, зазначає Артем Щербина, українська банківська система фактично надійніша за світову. "Можливо, українські "дочки" закордонних банківських груп дещо й відчують ситуацію, якщо їх материнські структури матимуть слабкі позиції на ринку. Але враховуючи гривневу ліквідність української банківської системи і ті нормативні лещата, які запроваджені НБУ під час війни, причин для банківської кризи в Україні немає", – упевнений він.

Разом з тим, попереджає співрозмовник LIGA.net, в українській банківській системі є інші серйозні проблеми.

"У нас 30% непрацюючих кредитів по банківській системі. У нас війна, і багато бізнесів мають кредитні канікули. Плюс – значна частка сірої економіки. А ще через війну з країни виїхали 6-8 млн людей. Тому банківська система України наразі в принципі в стресі", – каже Артем Щербина.

За словами голови ради Незалежної асоціації банків України Олени Коробкової, українські банки достатньо ліквідні та не мають інвестицій, які могли б втратити у разі проблем того чи іншого європейського банку. Однак після переоцінки портфелів та визнання втрат унаслідок війни низка банків, можливо, потребуватимуть поповнення капіталу. Проте на тлі зростання ризиків на глобальному фінансовому ринку доступ українських банків до нового капіталу ускладниться.