Черги – якомога коротші, депозитні ставки – якомога вищі, а кредитні – якомога нижчі. Ось це, мабуть, і всі очікування пересічного українця від державного банку.

У політиків часто очікування дещо інші – зібрати у держбанку з цих самих пересічних українців депозити та віддати наближеному до себе бізнесу у вигляді кредитів. На відміну від приватного банку, який потрібно підтримувати з власної кишені, державний завжди можна докапіталізувати коштом пересічних українців – платників податків. Якщо громадяни щось запідозрять, можна залучити талановитих "журналістів", щоби звинувати у всіх проблемах занадто незалежний НБУ, "соросят" та "світову закулісу".

Ключовим елементом цієї бізнес-моделі, що дозволила окремим олігархам потрапити в перелік Forbes, є призначення контрольованого топ-менеджменту до державних підприємств або банків. Для цього можна, навіть не маючи контрольного пакету акцій, правильно прописати процедуру призначення менеджменту та зафіксувати її в акціонерній угоді з державою у Лондоні, як це було в Укрнафті до березня 2019 року.

Разблокируйте чтобы читать дальше
Чтобы прочитать этот текст, пожалуйста, оформите подписку