Як повернути Україні проблемні кредити держбанків

На початок 2023 року обсяг непрацюючих кредитів у держбанках сягнув близько 320 млрд грн. Недосконале регулювання процедур банкрутства дає змогу боржникам роками ухилятися від виконання своїх зобов’язань перед кредиторами. Очікувалося, що Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ), введений у дію у 2019 році, виправить цю ситуацію. Однак, попри численні зміни до Кодексу, він не виправдав очікувань. Оскільки старі прогалини не усунуті, а нові – і далі продовжують виявлятися під час його застосування українськими судами.

Як наслідок, процедура банкрутства на сьогодні є неефективною та довготривалою.

За підсумками круглого столу на тему: "NPL в державних банках: особливості роботи під час війни" сформульовані 12 нагальних змін до процедур банкрутства, які допоможуть держбанкам повернути борги за непрацюючими кредитами державі.

12 ключових змін для підвищення ефективності процедур банкрутства:

1. Впровадження належного судового контролю за дотриманням строків процедур та повнотою дій ліквідатора.

Середні терміни розгляду справ про банкрутство вже давно перевищили нормативну тривалість і складають від 3 до 10 (а то й більше) років.

Тому необхідно законодавчо в Кодексі закріпити чітку відповідальність суду та арбітражного керуючого за дотримання строків процедури банкрутства.

Також доцільно передбачити в КУзПБ принцип судового контролю та принцип офіційного з’ясування обставин, за якими суд буде зобов’язаний самостійно з’ясовувати та надавати оцінку всім обставинам справи в процедурах банкрутства (неплатоспроможності) під час розгляду процедурних питань, звітів та оцінки ефективності діяльності арбітражного керуючого.

2. Усунення недоліків процедури реалізації майна на електронних аукціонах у банкрутстві.

Наявні випадки зриву торгів через підвищення ставки з наступними судовими оскарженнями аукціону, щоб надати "токсичності" лоту. Також наявні факти неперерахування гарантійного внеску на рахунки банкрута після несплати ціни лота, а за значного розміру гарантійного внеску – немає жодних гарантій збереження коштів, зокрема, через відсутність відповідальності електронних майданчиків.

Також на сьогодні звичайні районні суди блокують ухвалами про арешт аукціони про продаж об’єктів, які коштують сотні мільйонів гривень.

Пропонується внести зміни до КУзПБ, законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та постанови КМУ щодо порядку реалізації майна, якими передбачити таке:

• норму про перехід права купівлі лота до інших учасників, які зробили наступну найвищу ставку, у випадку, якщо переможець аукціону не оплатив ціну лота (замість проведення нового аукціону, який знову зривається пов’язаними з боржником особами);
• норму про акумулювання гарантійних внесків не на рахунках майданчиків, а на рахунках ДП "Прозорро.Продажі", або передбачити альтернативність використання для проведення аукціонів за рішенням комітету кредиторів (забезпеченого кредитора щодо майна, яке є предметом забезпечення) — електронної торгової системи ДП "СЕТАМ";
• змінити, що арешти, які накладаються на майно банкрута (тобто, після відкриття ліквідаційної процедури), не можуть бути підставою для скасування чи визнання недійсними аукціонів, а також — підставою для відмови в реєстрації за покупцем права власності на придбане майно.

3. Зміна норм КУзПБ для автоматичного (без будь-яких дозволів суду) припинення мораторію після завершення 170 днів з дня відкриття справи про банкрутство.

Під час ухвалення КУзПБ однією з прогресивних "прокредиторських" ідей були норми, які надавали право забезпеченим кредиторам звернути стягнення на заставу, якщо розгляд справи (процедури розпорядження) затягувався більше, ніж на 170 днів.

Однак, у вересні 2021 року ці норми були фактично знівельовані Верховним Судом, який зробив висновок, що кредитор повинен отримувати згоду суду. Для того, щоб запрацювало автоматичне припинення мораторію як запобіжник затягування розгляду справи необхідно внести зміни до кількох норм Кодексу, щоб забезпечений кредитор для реалізації своїх прав не звертався в таких випадках за дозволом до суду, який і так уже допустив перевищення строків процедури банкрутства. На сьогодні без отримання такого дозволу суду всі дії кредитора щодо звернення стягнення на майно суди визнають незаконними.

4. Надання забезпеченому кредитору права голосу в представницьких органах кредиторів шляхом внесення відповідних змін до КУзПБ.

В основі правового статусу й обсягу прав кредитора має бути розмір заборгованості (основне зобов’язання), а не наявність забезпечувальних договорів. Практика іноземних країн щодо відсутності права голосу забезпеченого кредитора (з огляду на захищеність його майнових інтересів наявністю забезпечення) може бути доцільною виключно в разі належного дотримання строків і всіх процедур у банкрутстві. У наших реаліях відсутність права голосу на зборах і комітеті кредиторів у забезпечених кредиторів (як правило, банківських установ) веде до зловживань і затягування розгляду справ.

5. Необхідність реформування Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Мін’юсті (зміни до КУзПБ та актів Мін’юсту) для належного контролю над діяльністю арбітражними керуючими у справах про банкрутство.

Попри тотальне недотримання строків тривалості процедури банкрутства, факти численних зловживань, умисні дії на шкоду кредиторам, слід однозначно констатувати, що діяльність Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Мін’юсті уже давно не виконує функцію дисциплінування арбітражних керуючих.

Інститут відповідальності арбітражних керуючих не працює, бо констатація факту щодо недосконалості процедур банкрутства в України логічно викликає питання щодо встановлення причин та винних у цьому осіб. Тобто, якщо є недоліки процедури, то мають бути винні у цьому. Не сприяє цьому й принцип формування комісії, в якій, крім працівників Мін’юсту, переважну більшість мають арбітражні керуючі.

Відтак, є всі підстави вважати, що діяльність Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Мін’юсті під час розгляду скарг більше схожа на механізм уникнення арбітражними керуючими відповідальності або ж покарання неугодних, а не на належний розгляд скарг кредиторів і надання належної оцінки та притягнення до відповідальності за зловживання арбітражних керуючих.

Окремо слід зазначити, що рішення та мотиви ухвалених рішень комісією не публікуються. Відсутність чіткої зрозумілої дисциплінарної практики веде до зловживань, непрозорості та безкарності.

Крім того, давно назріла необхідність представництва кредиторів у складі Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих і зміни порядку розгляду скарг, оскільки розгляд переважної більшості скарг здійснюється регіональними працівниками Мін’юсту, які визначаються одноособово керівником департаменту, а результати такої перевірки не розглядаються та не затверджуються Дисциплінарною комісією.

6. Встановлення в КУзПБ обов’язку ліквідатора готувати та надавати до відома кредиторам і суду план-графік проведення ліквідаційної процедури.

У Кодексі немає конкретного переліку необхідних дій, черговості та строків їх здійснення ліквідатором у ліквідаційній процедурі, що призводить до затягування процедури та зловживань. Складення плану-графіка проведення ліквідаційної процедури додасть передбачуваності ліквідаційній процедурі для кредиторів, мотивуватиме та дисциплінуватиме ліквідатора дотримуватися строків процедури та одночасно дасть змогу врахувати специфіку кожної конкретної справи. Такі зміни уже давно назріли, бо на сьогодні у разі відкриття справи про банкрутство контрагента ніхто з кредиторів не може спрогнозувати, ані строки тривалості справи про банкрутство, ані можливі витрати на її супроводження, ані ймовірні розміри надходжень коштів у цій процедурі.

7. Передбачити в КУзПБ обов’язок ліквідатора погоджувати з комітетом кредиторів і забезпеченим кредитором — щодо майна, яке є предметом забезпечення, передання в користування (в т.ч. під виглядом збереження) третім особам майна банкрута; без такої згоди після відкриття ліквідаційної процедури подібні правочини втрачають чинність.

На практиці здебільшого процедури банкрутства в Україні за участю банківських установ розпочинаються переданням активів банкрута та переведенням операційної діяльності на іншу пов’язану з боржником компанію. Водночас це відбувається без згоди кредитора-іпотекодержателя та без сплати кредиторам жодних платежів у погашення боргів.

Після такого передання боржник стає зацікавленим у максимальному затягуванні процедури банкрутства (оскарження вимог Банку, створення інших штучних перешкод у розгляді справи). Водночас для боржника діє мораторій, який не дозволяє кредиторам перейти до стягнення боргів в інший спосіб; також мораторій зумовлює неможливість нарахування будь-яких штрафних санкцій та процентів за кредитом (заборонено нараховувати серед іншого відсотки згідно зі ст. 625 ЦК) та іншими зобов’язанням.

Для контролю над процедурою банкрутства недобросовісному боржнику залишається лише "завести" в справу "дружніх" кредиторів для отримання більшості голосів у зборах і комітеті кредиторів та максимального затягування розгляду справи.

Пропонується встановити зрозумілі та чіткі правила, за якими кредитори (забезпечений кредитор — щодо майна, яке є предметом забезпечення), а не одноособово ліквідатор, визначатимуть умови передання майна у володіння та користування іншим особам.

8. Удосконалення норм КУзПБ щодо винагороди ліквідатора та обов’язковості попереднього погодження витрат з забезпеченим кредитором.

Винагорода арбітражних керуючих та поточна судова практика щодо стягнення винагороди з кредиторів (тобто, стягнення за весь строк перебування в справі та незалежно від результатів діяльності арбітражного керуючого) є передумовою затягування розгляду справ про банкрутство. Такий підхід у своїй основі містить оплату не результату, а оплату часу — в умовах тотального порушення строків тривалості процедур банкрутства. Пропонується внесення змін до Кодексу, якими заборонити стягнення винагороди з кредиторів, передбачити розмір винагороди від строків та суми погашення вимог кредиторів, виплату винагороди здійснювати після задоволення вимог і можливість її добровільного авансування кредиторами під конкретний план-графік проведення ліквідаційної процедури (див.п. 6).

9. Встановити в КУзПБ норму щодо початку відліку строку позовної давності на пред’явлення вимог до осіб, що несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями банкрута.

Відповідно до висновків Верховного Суду строк на пред’явлення вимог особам, які несуть субсидіарну відповідальність за боржника, становить три роки та починає свій перебіг з дати визнання банкрутом. Такий підхід створює умисні підстави для затягування процедури банкрутства та призводить до звільнення від відповідальності осіб, які своїми діями призвели до неплатоспроможності банкрута.

На практиці процедури банкрутства тривають значно довше, що призводить до уникнення відповідальності бенефіціарними власниками за дії за доведення до банкрутства та ухиленню від виконання зобов’язань перед кредиторами.

10. Посилити кримінальну відповідальність за доведення до банкрутства.

Згідно зі статтею 219 Кримінального кодексу України умисне доведення до банкрутства карається штрафом від 34 тис. грн до 68 тис. грн з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3-х років.

Тобто, розмір штрафу наразі менший від суми витрат на судовий збір й авансування винагороди за ініціювання відкриття справи про банкрутство. Крім того, така санкція статті відносить цей злочин до злочинів невеликої тяжкості, що фактично нівелює будь-яке застосування цієї статті.

Необхідними є зміни до статті 219 Кримінального кодексу України.

11. Усунути перешкоди в ініціюванні добросовісними кредиторами процедур банкрутства шляхом виключення з КУзПБ норми про "спір про право".

Норма у КУзПБ про наявність "спору про право" як підстави відмови у відкритті провадження значно ускладнює підстави відкриття справи, навіть порівняно з тим, як було до введення в дію КУзПБ. Ця норма веде до неможливості ініціювання банкрутства добросовісним кредитором (недобросовісний боржник завжди заперечує проти вимог непов’язаного з ним кредитора, щоб довше не віддавати борги й користуватися майном). Пропонується внести зміни до Кодексу, якими скасувати зазначену норму як підставу для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство; суд не повинен формально констатувати наявність спору та відмовляти кредитору у визнанні вимог.

12. Змінити порядок призначення арбітражного керуючого під час відкриття провадження в справі/зміни до прикінцевих і перехідних Положень КУзПБ.

Повернути механізм обрання кандидатури арбітражного керуючого для призначення в справу за допомогою автоматизованої системи, виключивши відповідні зміни до Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ. Добросовісні кредитори підтримують незалежне від волі зацікавлених осіб обрання кандидатури арбітражного керуючого для участі у справі.

Вдосконалення нормативного регулювання банкрутства дасть змогу не лише збільшити відсоток повернення NPL банківським установам, а й покращить інвестиційну привабливість України. Адже захищеність кредитора в питаннях повернення заборгованості – складова частина захищеності інвестора.