Как благотворительные фонды отменяют банкротство банка "Хрещатик"

"Національний банк неправомірно відніс до категорії неплатоспроможних банк "Хрещатик", – до такого рішення дійшли судді Окружного та апеляційного адмінсудів столиці, задовольнивши позов трьох кредиторів банку.

Служителі Феміди вважають, регулятор надто жорстко, а головне – зарано, відреагував на "певні проблеми" в фінустанові. І рішення, наче, "високоморальне" – серед позивачів дві благодійні організації, що мали рахунки в банку. Заявлені вимоги можна прописати одним рядком – просто скасування рішення НБУ. Наслідки задоволення цього позову можуть обернутися мільярдними збитками для держави. І, очевидно, справжні його "вигодонабувачі" – далеко не благодійники.

"Хрещатик" став одним із 25 банків, що оскаржують своє виведення з ринку. Його унікальність не в тому, що на ранок введення тимчасової адміністрації у його касах був нульовий залишок коштів. І навіть не в тому, що в останню платоспроможну п"ятницю хтось "забув" перед вихідними завершити роботу програмного комплексу "операційний день банку", після чого кошти фактично дві доби "проганялися" поміж рахунками клієнтів, "погашаючи кредити", "надаючи фінансову допомогу". Насправді з банку банально виводились ліквідні застави.

"Хрещатик" – перший банк, де рішення НБУ про неплатоспроможність оскаржується не ТОП-менеджерами чи ж акціонерами банку (в пам"яті тримаємо – 25%+1 акція належать київській громаді). Позивачами є кредитори. Чим вони керуються? – питання риторичне. Адже скасування рішення НБУ автоматично не відновить кошти на рахунку банку (яких не було там ще до введення у тимчасової адміністрації). Навряд чи відбудеться і оперативна докапіталізація. Та й у судовому порядку оскаржується виключно рішення НБУ, правомірність рішення Фонду про введення тимчасової адміністрації ніхто під сумнів, принаймні поки що, не ставить. Банк же залишається напівживим-напівмертвим, про повернення банківської ліцензії у вимогах позивачів не йдеться.

Кому це вигідно

Кому така ситуація вигідна? Теоретично, перші, хто мав би бути зацікавлений в оскарженні рішення НБУ, – ті, кого правоохоронці підозрюють у виведенні коштів з банку та доведенні до неплатоспроможності. Свого часу Фонд уже заявляв, що через схеми із банку фактично було виведено активи вартістю мільярди гривень. За лічені дні до введення тимчасової адміністрації, банком провів масштабну схему, результатом якої стало згортання заборгованості низки пов"язаних юридичних осіб та вивільнення із-під застави високоліквідного забезпечення.

Нещодавно у ЗМІ пройшла новина, що НАБУ взялося за розслідування одного з епізодів банкрутства "Хрещатика". Оскарження рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у "правильних руках" може стати "вагомим аргументом" для закриття цих справ.

Ще один потенційний "вигодонабувач" – позичальники банку. Непогашені кредити – основні активи, які Фонд гарантування виставляє на торги. Умови продажу зараз стали настільки прозорими, що "порішати" чи "домовитись" про те, аби активи "притримали", а ще краще – віддали своїм – просто неможливо. Що залишається недисциплінованим позичальникам? – проводити антирекламу. Приміром, заявляючи у ЗМІ про надуману незаконність виставлення на продаж потрібних їм активів.

Чи свідомо, чи ж просто до кінця не розуміючи специфіку роботи банків, але судді подібними рішеннями фактично легітимізують застосовані схеми виведення активів та ставлять під загрозу збереження ліквідмаси банку, кошти від реалізації якої повинні спрямовуватись на задоволення вимог кредиторів.

1,5 тисячі з кожного українця

Можливо, програш "бюрократичної державної машини" у бою з "адептами законності" (акціонерами, ТОП-менеджментом, а у випадку із "Хрещатиком" і кредиторами збанкрутілих банків) – для когось привід для зловтішання. Але попри те, що у кожній подібній судовій справі оскаржуються конкретні рішення Національного банку чи ж Фонду гарантування – по факту "відповідачами" виявляється уся країна.

Замість багатослівних пояснень – одна цифра: понад 20 млрд грн уже виплачено вкладникам банків, які сьогодні "доводять у судах" неправомірність свого виведення з ринку. Процедури повернення цих коштів державі у разі відновлення їхньої банківської ліцензії просто немає. У той же час, отримуючи бодай одне рішення на свою користь, колишні керманичі банку починають переписувати реєстри, відчужувати активи.

НБУ і Фонд просто втрачають контроль над банком, залишаючись сам на сам із кредиторами, про яких "переможці судових спорів" не згадують. Можливість компенсувати витрати держави за рахунок продажу активів банків також втрачається. Результат: за моральну сатисфакцію банкірів, їхній спокійний сон та індульгенцію перед правоохоронцями кожен працюючий українець заплатить десь по 1,5 тисячі гривень. Дрібниці?

"Хрещатик" – не перший і, очевидно, не останній банк, що оскаржує своє виведення з ринку, фактично блокуючи ліквідацію банку та розрахунок з кредиторами. Цю тенденцію потрібно змінювати. Фонд разом із Нацбанком розробив зміни до законодавства, покликані захистити інтереси кредиторів неплатоспроможних банків.

Наша мета – аби розпочата процедура ліквідації банку не могла бути зупинена ні у якому разі. У тому числі, подібними справі "Хрещатику" рішень. Не можна прийняти рішення суду і на наступний день відновити роботу банку, який уже тривалий час ліквідується. Це просто неможливо. Тим не менш, такі рішень багато. Як їх виконувати – цього не може нам пояснити жоден суд. Усі наші звернення до сьогодні залишаються без відповіді.

Світлана Рекрут,
заступник директора-розпорядника
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб