Нацбанк нужно изолировать от президента и Кабмина. Почему это так принципиально

За останній час було дуже багато сказано про важливість незалежності Національного банку України. Ця ідея походить з економічної теорії і успішно застосовується у всьому світі.

Останнім часом в багатьох країнах відбувся перехід до популізму та автократії, що наразі створює загрозу незалежності центральних банків в Індії та Туреччині, та навіть у таких розвинених економіках, як Велика Британія, Італія чи США.

Популізм дає лідерам можливість підірвати віру в інституції, контролювати фінансовий сектор та зваблювати виборців низькими відсотками та штучно низьким рівнем безробіття.

Що можуть та повинні робити центральні банки та чому їх незалежність – це гарна ідея.

Що таке центральний банк

Центральні банки – це установи, які мають монополію на друк грошей у певній країні. На відміну від звичайних комерційних банків, приватні компанії або люди не можуть там мати рахунок. Вони працюють тільки з банками, за якими центробанки також наглядають.

Першою інституцією, яку ми зараз можемо назвати центральним банком, був Банк Англії в 1694 році. Англія була у стані війни з Францією і потребувала фінансування, але довіра до короля була не дуже високою. Тому не так багато дворян і буржуа охоче позичали королю гроші.

Щоб їх переконати, король Вільгельм III вирішив надати привілеї на випуск грошей. Кредитори давали золото уряду і могли одночасно випускати паперові банкноти, які слугували як право вимоги на це золото. І ось в чому полягала хитрість: ці гроші можна було позичити знову.

"Трохи золота" перетворилось на "більше золота" – у вигляді зобов’язань у паперових банкнотах. Це виглядало як вигідна угода, і король дуже швидко отримав потрібні гроші.

Чому управління грошовою масою в економіці важливе? Перш за все, його можна використовувати для управління інфляцією шляхом зміни процентної ставки.

Чому нам не подобається інфляція? Насамперед, це знижує заробітну плату та заощадження людей у національній валюті. Але, що важливо, це також ускладнює планування майбутнього, а отже, невизначеність щодо вартості грошей ускладнює укладання контрактів та довгострокове інвестування.

Тобто, центральний банк може контролювати кількість грошей, яку банки можуть позичити, і таким чином може регулювати рівень економічної активності та рівень інфляції в економіці.

Як працює центральний банк

Скажімо, центральний банк хоче "влити" більше грошей в економіку. Для того, щоб переконати банки зберігати на своїх балансах більше грошей і менше інших активів, таких як державні облігації (за якими потрібно сплачувати процентну ставку, на відміну від звичайних банкнот), центральний банк зменшує процентну ставку за облігаціями.

Це робить банки більш зацікавленими в зберіганні грошей, а не облігацій. Банки будуть позичати ці гроші приватним інвесторам або споживачам, які потребують кредиту. Більше інвестицій та споживання означає більше витрат на машини, зарплату, будинки, машини, інфраструктуру.

Щось повинно підказувати нам, що це не може тривати вічно, інакше магічне "друкування грошей" давно перетворило б Сомалі на Німеччину. Друк грошей породжує швидке зростання, поки працівники не почнуть вимагати оплати понаднормових робіт та підвищення зарплати.

Таким чином, центральний банк може створити економічний бум, який згасне, коли ціни почнуть зростати. Зверніть увагу, що це дозволяє центральному банку управляти рівнем інфляції, пристосовуючи кількість грошей до економічної діяльності країни.

Коли економіка перебуває у стадії швидкого росту, ціни також мають тенденцію до зростання, і центральний банк може це охолодити; і навпаки.

Чому важлива незалежність центрального банку

Як красномовно висловлюється дядько Бен: "з великою силою приходить велика відповідальність".

Якщо центральний банк може впливати на економічний підйом чи спад і водночас підконтрольний політикам, у нас можуть виникнути проблеми.

Безпосередньо перед виборами політики можуть "створити" невеликий бум економічної діяльності. Це робить їх популярними і допомагає здобути перемогу на виборах.

Кому не подобається зростання економіки? Але в цьому і головна проблема: люди не дурні і можуть передбачити поведінку політиків. Таким чином, розумні громадяни передбачатимуть високу інфляцію та заздалегідь встановлюватимуть вищі ціни.

Тобто, щоб отримати той самий економічний підйом, уряд буде змушений закачувати в економіку все більше і більше грошей. Уряди у цій ситуації починають нагадувати наркомана в пошуках більшої дози – повірте мені, я аргентинець.

Скажімо, зараз уряд обіцяє, що не буде друкувати занадто багато грошей. Чи повіримо ми? Чи повірите ви наркоману, який обіцяє зав’язати після того, як його рідні та друзі, що піклуються про здоров'я, нарешті намагаються жорстко поговорити з ним?

Це приклад "міжчасової непослідовності": ми даємо гарні обіцянки, але у нас є всі стимули порушити їх. З огляду на те, що ми знаємо, що уряди люблять бути популярними, навіть якщо вони обіцяють не перестаратися, ми знаємо, що це не є надійною обіцянкою.

Яке може бути рішення?

Давайте ізолюємо центральний банк від уряду. Зв’яжемо руки центральному банку чітким зобов’язанням щодо цінової стабільності, і будемо уникати втручань парламента чи президента у щоденні операції.

Центральний банк матиме одну головну мету: досягти цінової стабільності та ігнорувати можливу втрату робочих місць, використовуючи будь-який інструмент, який, на його думку, буде доцільним. Такий центральний банк буде ненавидіти все, окрім низької інфляції, і, отже, додасть довіри до дій уряду.

Один міф розповідає про те, що Одіссей після Троянської війни, перебуваючи на своєму кораблі, наказав своєму екіпажу закрити вуха і прив’язатися до щогли, щоб уникнути чарів сирен. Він знав, що не зможе довіряти собі, і, таким чином, прив’язавши себе до щогли, він "зобов’язувався" не стрибати у воду, незважаючи на пісні сирен.

І з центральним банком іноді потрібні фізичні, чи, в нашому випадку, законодавчі запобіжники, які б утримували його від різноманітних спокус уряду. 

Незалежність центрального банку – це концепція, яка покликана звільнити монетарну владу від політичного впливу. Це заспокоює очікування суб'єктів економічної діяльності та зменшує інфляцію.

У наступній колонці я розповім про більше нюансів незалежності центрального банку та деякі думки щодо України.

Твердження та ідеї, висловлені у цій колонці, – мій власний науковий доробок, вони не обов’язково відображають офіційну позицію Національного банку України.