Капитал, заемщик, деньги. Что мешает кредитовать бизнес в Украине

Четвертий рік поспіль у столиці України проходить Київський міжнародний економічний форум. Цьогоріч організаторам події вдалося зібрати рекордну кількість учасників. Обговорити економічну ситуацію та перспективи подальшого розвитку країни, а також послухати відомих економістів, бізнесменів, експертів і політиків прийшли представники майже сорока компаній та ЗМІ. На одній із панелей форуму - "Фінансування реального сектору економіки. Час діяти" запрошені спікери говорили про те, що необхідно зробити в Україні для відновлення кредитування бізнесу, чому вимоги, які наразі банки висувають до позичальників, абсолютно справедливі, та чому компаніям скоро стане невигідно працювати в тіні.

Модератором дискусії виступив директор корпоративного бізнесу в Райффайзен Банк Аваль (Україна) Руслан Співак.

Найцікавіше з бесіди - в конспекті LIGA.net.

- Які ви можете виділити три основних чинники, що сьогодні стримують фінансування реального сектору економіки? Основні критерії, які свідчитимуть про відновлення кредитування, і коли це може відбутися?

Оксана Маркарова, перший заступник міністра фінансів України: Є три основних моменти, які потрібні для відновлення кредитування. По-перше, вирішити питання непрацюючих кредитів на балансі банків. Сьогодні в Україні є закон про фінансову реструктуризацію. Але для того, щоб він запрацював повною мірою, потрібно ухвалити всі законодавчі акти, які розкриють можливості фінансової реструктуризації.

По-друге, якщо говорити про державні банки, - це корпоративне управління.

Ті стандарти, які наразі вже працюють у ПриватБанку і Укргазбанку, поширювати на інші банківські установи. По-третє, лібералізація - як валютна, так і вимог до позичальників з боку банківського сектору. На сьогодні і державні, і комерційні банки достатньо ліквідні. Проблема в тому, що немає кого кредитувати. Зокрема через досить жорсткі вимоги. Так, вони були необхідні на момент зачищення і оновлення банківської системи. Але зараз потрібно робити все для того, щоб банки не боялися брати на себе ризики. Тоді і інвестиційне, і проектне фінансування стане можливим.

Андрій Пишний, голова правління Ощадбанку: Три основних фактори – капітал, позичальник, гроші. Якщо говорити про капітал, держава докапіталізувала державні банки. Але, на жаль, поки що не йде мова про їх розвиток. А саме з нього потрібно починати, якщо ми говоримо в контексті впливу банківських установ на розвиток української економіки і її підтримку. У цьому руслі Кабмін ухвалив рішення про розвиток корпоративного управління, і відповідний законопроект буде спрямовано до Верховної Ради. Прийняття закону автоматично відкриє для нас і ринки зовнішніх запозичень, і нову главу у відносинах з Європейським банком реконструкції та розвитку. Питання фінансової реструктуризації – принципово важлива річ. Ощадбанк – перший з банків, який пройшов повну процедуру фінансової реструктуризації згідно з новим законом. У результаті ми побачили, що закон не працює так, як ми на нього розраховували. Сьогодні є фактори, які не дозволяють розвантажити капітал у зв'язку з фінансовою реструктуризацією.

Щодо позичальників. В Україні можна спостерігати досить дивну ситуацію. За офіційною статистикою, у нас зареєстровано 2 млн підприємців: 1,35 млн фізичних осіб-підприємців, близько 400 000 юридичних осіб, близько 400 000 великих підприємств. З одного боку, багато. Але після дослідження питання випливає, що величезна кількість суб"єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб обслуговують тіньовий сектор. Вони або розмивають бенефіціарну власність, або обслуговують внутрішній офшор (ті чи інші схеми оптимізації оподаткування). Що це означає для банківської системи? Ми не сприймаємо цих 1,35 млн підприємців навіть як потенційних позичальників. Чому? Підприємницьке середовище повинно відповідати новим міжнародним стандартам оцінки активів та фінансового моніторингу. Саме тому з 2 млн не більше 400 000 можуть розраховувати на підтримку банку. Ми сумуємо за кредитуванням. У нас є в цьому потреба. Наразі ті позичальники, які відповідають стандартам та посиленим регуляторними вимогам, можуть проводити між банками тендер на задоволення кредитної заявки. Банки конкурують за позичальників. Тому зараз мова іде не так про кредитування, як про відповідність підприємницького сектору тим вимогам, які були вже запроваджені і в рамках яких сьогодні функціонує банківська система.

Третій фактор – гроші. Ресурс є. Дійсно, сьогодні ліквідність банківської системи достатня. Останні два з половиною роки ми розміщували надлишкову ліквідність у депозитні сертифікати Нацбанку або державні цінні папери, розуміючи, що це досить безперспективно з точки зору розвитку української економіки. Але ресурс відповідав тим реаліям, в яких перебувала банківська система.

На сьогодні він достатньо дорогий. Держава повинна використати потенціал державних банків для того, щоб здешевити вартість ресурсу для всієї банківської системи і зробити його доступним. Але для цього ми повинні рухатися паралельно за кількома напрямами: вдосконалення й поліпшення роботи підприємницького середовища, капіталізація та подальший розвиток банків.

- Коли можна буде говорити про таку відповідність підприємницького сектору вимогам реформованої банківської системи?

Пишний: У римлян була дуже гарна приказка: "Якщо немає вітру, беріться за весла". Нас часто порівнюють з Польщею. Так, стартові позиції були майже однакові. Але через 25 років Польща дійшла до того, що в неї $480 млрд ВВП, а у нас $90 млрд. У них 3,5 млн підприємців, у нас заледве 2 млн - й ті на папері. Чому так? У них курс з підприємництва входить до загальнообов"язкової програми навчання в середній школі, кожне воєводство має свою програму регіональної підтримки малого та середнього бізнесу. Тому немає чого чекати. Нам потрібно формувати зовсім інший клас.

Володимир Лавренчук, голова правління Райффайзен Банк Аваль: Джонатан Вотцел (директор McKinsey Global Institute и старший партнер McKinsey & Co. - Ред.) сказав, що драйверами змін у Китаї були відкритість бізнесу до зовнішнього світу та модернізація. В Україні майже 40% економіки – у тіні. Такі цифри аж ніяк не свідчать про відкритість українського бізнесу до зовнішнього світу. Це навіть не відкритість до внутрішнього світу. Тому перспектива відновлення фінансування бізнесу залежить від інвестування держави в поліпшення інвестиційного клімату для бізнесу. І від того, наскільки бізнес стане відкритим для світу. З різними стандартами відкритості до зовнішнього світу масове фінансування економіки нам не світить.

Другий і визначальний фактор, який може вплинути на відновлення кредитування, - вартість грошей. Наразі, за оцінками банку, лише 30% клієнтів можуть обслуговувати процентні ставки, хоча вони й рекордно низькі. Переважна кількість секторів економіки можуть узяти короткострокові кредити – тиждень-два, до місяця-двох. Тому збільшення потенційного споживання кредитів великою мірою залежить не від тої клієнтури, яка сьогодні вже кредитується, а від тої, яка не кредитується.

Фактори стратегічних рішень: подолання інфляції, ставки менше 12%, у результаті 80% економіки зможуть обслуговувати кредити.

Ерік Найман, керуючий партнер інвестиційної компанії Capital Times: Три речі, які потрібні як для відновлення кредитування, так і для розвитку України в цілому.

По-перше, судова реформа, яка захищатиме право кредиторів та інвесторів. Сьогодні чим більше грошей ви позичаєте або інвестуєте в акціонерний капітал, тим більшим є ризик їх неповернення. В Україні не повинно бути практики, коли "борги віддають тільки боягузи".

По-друге, інфляція. Її потрібно збивати до рівня не вище 5% річних, а потім зорієнтувати до середньоєвропейських рівнів - 2%. Разом з інфляцією впаде вартість грошей і, відповідно, поліпшиться якість позичальників. Наразі у світі норма прибутку в бізнесі має тенденцію до зниження. Тому мало бізнесів можуть дозволити платити 20% річних за кредитами.

Для зменшення інфляції держава повинна виконати першочергові завдання – стабілізувати державні фінанси, проводити приватизацію і зменшувати частку держсектору в економіці, яка особливо зростала у післякризові роки (2008-2009, 2014-2015). Збільшення частки держави - це збільшення частки монополізму в економіці. Відповідно, ціни зростають, коли рівень інфляції в країні завищений.

Третє - це макроекономічна й політична стабільність. Тут ми розуміємо, що не можемо нічого задекларувати на поточному рівні. Уже були спроби зробити щось подібне у 2013 році, за президенства Януковича. Нічого хорошого не відбулося, адже стабільність - наслідок реформ. Потрібно завершити всі розпочаті реформи, тільки тоді ми зможемо отримати іншу якість економіки.

Шевкі Аджунер, директор ЄБРР в Україні: Україні потрібно налагоджувати позиковий клімат, який дозволятиме банкірам не боятися кредитувати бізнес. Банкіри можуть добре оцінити фінансові ризики, але мало хто готовий брати на себе ризики непередбачувані. Необхідно консолідувати решту банків.

Україні треба створювати середовище із сильними регіональними та національними банківськими структурами. Крім того, у банківській системі повинна бути розумна конкуренція. Але найважливіше – слід створювати проекти розвитку.

Економіці потрібен двигун. Наприклад, великі інфраструктурні проекти, які потім генеруватимуть внутрішні проекти для підприємств. Саме їх зможе кредитувати банківський сектор. Але це можливо тільки після завершення приватизації, подальшої зовнішньої фінансової підтримки України та реалізації "плану Маршала".

Енгін Акчакоча, голова Наглядової ради, незалежний член Наглядової ради ПриватБанку: Перше, що потрібно для відновлення кредитування в Україні, – захист прав кредиторів. Друге – консолідація. Третє – ніяка фінансова криза не завершиться без переходу фінансових ресурсів від недобросовісних бізнесів та інвесторів до тих, які дійсно прагнуть працювати прозоро.

Необхідно впроваджувати заохочувальну систему оподаткування. Але, крім того, треба мати ще й ефективну систему для її застосування. І основне - слід реорганізувати ринок непрацюючих кредитів, які наразі висять тягарем на балансах банківських установ.

- На сьогоднішній день з 800 млрд портфелю в корпоративному секторі 56% - це NPL (сумнівні та безнадійні до повернення кредити. - Ред.). Крім того, 37% української економіки перебувають у тіні. За деякими оцінками, 80% юридичних осіб в Україні ведуть подвійну звітність. Теоретично можна сформувати ще один портфель на 800 млрд, який наразі неприйнятний для банківських структур. Виходить, що, перебуваючи на білій стороні, банки недоотримують фінансування. Що може зацікавити бізнес виходити з тіні та працювати легально? Як перекрити фінансування тіньової економіки?

Маркарова: Частка тіньової економіки дійсно велика. Але в боротьбі з нею недостатньо лише посилювати контроль з боку державних органів. Що ж наразі держава робить для зменшення долі цього сектору в економіці? Передусім це стимули для компаній виходити з тіні. Наприклад, збільшення капітальних видатків з бюджету на розвиток підприємництва. Плюс кредитування прозорих позичальників. Нам потрібно сфокусуватися на стимулах для тих, хто хоче й може. Але це не завдання одного року.

Лавренчук: Ми повинні говорити не про відновлення кредитування, а про те, яким би мав бути бізнес. У банкірів поки що нічого нового не відбувається. А таких суворих вимог до клієнтів, які запроваджено зараз, я не бачив навіть під час "совка". І це навряд чи зміниться. Тому, якщо говорити про лібералізацію процесів у частині управління ризиками та кредитними операціями, немає жодного сигналу, щоб ми розпочали подібну дискусію. Подобається це бізнесу чи ні – це жодним чином не змінює ситуацію.

Наразі все більше бізнесів налаштовані на вихід з тіні. Мені здається, що в такій ситуації преференції з боку держави окремим секторам економіки або клієнтам були б помилковими. Саме преференції за процентними ставками й інші. Ми дуже близькі до того, щоб перейти в однозначну інфляцію, дуже близькі до того, щоб перейти до ставки в 12% у гривні й менше. Банківський сектор все ще сегментований. І незважаючи на те, що капітал отримали або отримають усі і небезпек у секторі немає, все одно на банки тисне з різною силою NPL.

- З точки зору стабільного розвитку країни, слід робити ставку на розвиток домогосподарств чи все-таки корпоративного сектору? Що в середньостроковій перспективі може дати більший ефект?

Найман: У першу чергу кредитувати потрібно тих, хто заробляє гроші та створює вартість. Тобто, кредитувати бізнес. В іншому випадку це проїдання капіталу.

Маркарова: Рецепт не в кредитуванні, а в залученні іноземних інвестицій у сектори економіки, які мають експортний потенціал, і збільшенні експорту. Лише так нам вдасться стимулювати ріст економіки з 2 до 6%.

- Сьогодні близько 40% клієнтів стверджують, що не хочуть розвиватися за рахунок кредитних коштів. З них 70% говорять, що їм потрібні довгі гроші на інвестиційні цілі. Як правило, наразі у структурі портфелів банків на подібні цілі припадає 15-20%. Відповідно, виникає великий незадоволений попит, а це саме те, що створює основу для подальшого розвитку компаній. Яка ваша оцінка?

Аджунер: По-перше, в Україні існує таке явище, як корупція. Її можна подолати тільки спільними діями і уряду, і громадян. Зменшуючи тіньову економіку, ми стимулюватимемо кредитування. Тоді і українські, і іноземні банки розумітимуть реальну фінансову ситуацію своїх потенційних клієнтів. Крім передбачуваних та надійних клієнтів, стабільного економічного середовища в державі, зовнішнім інвесторам та банкірам потрібні реальні проекти для кредитування. А держава зі свого боку повинна підтримувати розвиток підприємництва за рахунок розвитку державних партнерських програм.

- В Україні мало реально працюючих підприємців. Як подолати цю тенденцію? Як зробити з них потенційних клієнтів банків для кредитування?

Пишний: Хочу підтримати тезу, що клієнти повинні повністю відповідати вимогам, які сьогодні висуваються банківською системою. Але для того, щоб їм відповідати, потрібно зробити колосальну домашню роботу. Вона має бути проведена як самими підприємцями, так і урядом. Клієнт, який не готовий сприймати ці вимоги, повинен розуміти, що обмежує себе у зростанні. Наразі бути зрозумілим і відкритим для банківської системи вигідно. З огляду на досить жорсткі вимоги щодо фінансового моніторингу, клієнт, який вирішив залишатися в тіньовому секторі економіки, дуже скоро буде обмежений у можливості проведення навіть транзакцій.

Банки нині роблять ставки на малий та середній бізнес і, у буквальному сенсі, вирощують підприємців. Це просвітницькі програми, консультації, створення хабів, програми лояльності, партнерські програми. Такі дії означають, що банківський сектор зацікавлений у відповідності вимогам українських підприємців. Чи достатньо лише наших зусиль? Це необхідна умова, але недостатня. Чому? Колосальний ресурс розвитку підприємницької ініціативи малого й середнього бізнесу криється на рівні муніципалітетів. Ми два роки працювали над децентралізацією, у результаті якої місцеві бюджети отримали величезні ресурси, яких ніколи раніше не бачили. І парадокс у тому, що вони не знають, як з ними працювати. Вони два останніх роки протримали на депозитах майже від 15 до 18 млрд грн. Хіба в них немає програм соціально-економічного розвитку регіонів? Вони не розуміють, куди вкладати ці гроші, як створювати робочі місця, як проводити тендерні процедури. Цьому всьому вони повинні вчитися. Це завдання і для банківської системи, і для муніципалітетів, і для підприємців. Не готові сьогодні переходити в білу, легальну зону - будьте готові до того, що ви самі себе заженете в кут.

Крім того, ми повинні звільнити баланси від непрацюючих активів, щоб мати змогу розвиватися.

Є ще одна жахлива цифра: 35% українців готові виїхати з країни. 65% з них - це люди віком від 18 до 35 років. Лише 2% студентів, які виїхали до Польщі на навчання, готові повернутися в Україну. І якщо ми не зможемо втримати їх в Україні, не буде про що говорити.

Читайте также - Как сявязаны реформы и экономический рост

Третє - це макроекономічна і політична стабільність. Тут ми розуміємо, що не можемо нічого задекларувати на поточному рівні. Щось подібне вже намагалися зробити у 2013 році за періоду президенства Януковича. Нічого хорошого не відбулося, адже стабільність - наслідок реформ. Потрібно завершити всі розпочаті реформи, тільки тоді ми зможемо отримати іншу якість економіки.

Тетяна Павлушенко

Подписывайтесь на аккаунт LIGA.net в Twitter, Facebook и Google+: в одной ленте - все, что стоит знать о политике, экономике, бизнесе и финансах.