UA

Джозеф Стиглиц: Страны должны меньше опираться на природные ресурсы. Это проклятие

Джозеф Стиглиц: Страны должны меньше опираться на природные ресурсы. Это проклятие  - Фото
Джозеф Стігліц, фото: GIAN EHRENZELLER / EPA
25.12.2020, 12:00

Нобелевский лауреат Джозеф Стиглиц рассказывает, как образование влияет на демократию и экономическое развитие в эпоху COVID-19 (укр.)

Як країнам, що розвиваються, зійти зі шляху "сировинного придатку", боргової залежності, й почати залучати інвестиції у власну економіку, вибудовуючи національну інфраструктуру? Про це і не тільки 16 грудня в рамках Київського міжнародного економічного форуму розповів професор Колумбійського університету, лауреат Нобелівської премії з економіки Джозеф Стігліц. 
 
Бесіду проводив президент Української асоціації Римського клубу Віктор Галасюк. LIGA.net в рамках інформаційного партнерства публікує її текстову версію. 

— Якщо ми поглянемо на фондові ринки, то спостерігатимемо V-подібне відновлення, що є парадоксом, зважаючи на темпи відновлення промислового зростання. Як Ви можете окреслити перспективи розвитку світової економіки?

— Часто фондовий ринок функціонує незалежно від темпів зростання реального сектору економіки. Існує криза ліквідності в світовій економіці, саме тому федеральний уряд США виділив понад $3 трлн на економічну допомогу в часи пандемії, Федеральна резервна система відкрила лінію фінансування на додаткових $3 трлн. У нас виникає викривлене уявлення про економіку, якщо ми звертаємо увагу лише на фондовий ринок.

Реальний сектор економіки, що відновився швидше, ніж очікували багато експертів, все ще залишається досить слабким. Попередні прогнози про 10-річне відновлення були ще до винайдення вакцини. Наступні 2-4 місяці будуть найскладнішими. Covid-19 забрав життя більшої кількості американців, аніж Друга світова війна. 

Велика кількість малого та середнього бізнесу змушена була припинити свою діяльність, проблеми виникли на ринку нерухомості. Чимало бідних американців не здатні сплачувати за своїми рахунками, близько 35% з них мають борги протягом багатьох місяців. На жаль, перший пакет фінансової допомоги на період пандемії закінчився в середині літа, пізніше президент Трамп та Сенат не мали бажання надавати другий пакет допомоги, нині відбувається процес узгодження нового, меншого пакету допомоги. Думаю, до нормалізації ситуації нам ще рік.

— Що ви порадите країнам, що розвиваються? Як вийти із зачарованого кола експорту сировини, масової трудової еміграції та зростання боргових зобов’язань?

— Велика кількість держав, що розвиваються, надзвичайно сильно постраждали від пандемії, особливо ті, в яких система охорони здоров’я є слабкою. Чимало з них не мають коштів для відновлення економіки: якщо США виділили 15% ВВП ($3 трлн) на економічну допомогу, то держави, що розвиваються, просто не мають подібних ресурсів. 

Важливо виділити два моменти: МВФ необхідно здійснити спеціальний випуск СПЗ (спеціальні права запозичення.— Ред.) на суму $500 млрд, до чого закликала директор-розпорядник МВФ, але Трамп ветував це рішення. Нова адміністрація США має підтримати це рішення. Пандемія спричинить цілу низку боргових криз у державах, що розвиваються, і в нас немає належної інфраструктури (механізмів) для реструктуризації суверенних боргів. У 2015-му ООН ухвалила набір принципів, що стосуються реструктуризації суверенних боргів, абсолютна більшість погодилася, але 6 держав відмовилися, включно з США та Великобританією, відтак цілісного механізму немає й досі.

Багато держав все ще залишаються надто залежними від природних ресурсів. Індустріалізація, зростання рівня освіти, підприємництво — це шляхи реального розвитку держав. На жаль, існує феномен "ресурсного прокляття": навіть чимала кількість наявних ресурсів призводить до зростання структурної залежності. Відтак, економіки повинні все менше опиратися на природний ресурс.

— Все більше економістів у країнах, що розвиваються, вдаються до просування проєктів індустріалізації, опираючись на найкращі міжнародні практики, кажуть про необхідність створення індустріальних парків, банків розвитку та кредитно-фінансових агенцій, законів про локалізацію тощо. Але МВФ та ЄС блокують подібні рішення. Яка ваша думка з цього приводу?

— За останні два десятиліття ця ситуація суттєво змінилася. Коли я працював у МВФ на початку 2000-х, організація була явно проти політики індустріалізації, однак тепер відбувся зсув: нині просування промислової політики знаходиться в центрі уваги світової банківської діяльності. У США обидві партії погоджуються на необхідність просування промислової політики з боку держави та зростання ролі державного регулювання. 

Один з прикладів серйозної зміни способу мислення — питання впровадження "зеленої економіки", яке є питанням нашого виживання. Це є відповідальністю саме урядів, у моєму штаті Нью-Йорк відкрили "зелений" банк, який сприяє впровадженню таких технологій. Раніше на це закривали очі, тепер же питання знаходиться у фокусі.

Джозеф Стігліц, фото: GIAN EHRENZELLER / EPA

— У світі постійно існує значна конкуренція за інвестиції. Як країни, що розвиваються, можуть ефективно змагатися за інвесторів, зважаючи на всі свої недоліки та ситуацію пандемії?

— По-перше, намагатися створити середовище з розвиненою інфраструктурою, освіченим населенням. Кожна держава має власні переваги — потрібно визначити найважливіші сектори для зростання. Обмін ідей є надзвичайно важливим.

— У своїй книзі Principles Рей Даліо каже про три фактори, що найбільше впливатимуть на формування нового світового порядку: зростання боргів, зростання різниці в доходах (між різними групами населення та між різними державами) та зростання впливу нової світової держави (КНР). Чи є інші мегатренди, на які варто звернути увагу?

— Світ, в якому домінують одна або дві наддержави — це світ минулого, ми рухаємося у напрямку мультиполярного світу. Пам’ятаю, в 2015 році дивився показники держав за рівнем ПКС (паритет купівельної спроможності— Ред.), і один банк підрахував, що Китай опинився на першому місці, тоді як США були лише другими. Цей факт не порадував ані одних, ані інших. 

Погане урядування та хибні політичні рішення в окремих частинах світу є другим визначальним фактором для світової економіки. Крім того, рух технологій стає дедалі важливішим, успіх технологій та їхнього поширення є важливим, бо якщо ми не впораємося, існуючі протиріччя лише загостряться.

— Хотів би детальніше запитати у вас про фактор нерівності як на міжнародному, так і на національному рівнях. Де межа цієї нерівності?

— Нерівність не є неминучою, багато в чому вона є наслідком неналежного функціонування економіки. Ми підриваємо купівельну спроможність найманих працівників, нам не вистачає координованого управління, існує чимала проблема рентоорієнтованої поведінки, яка спричиняє уповільнення світової економіки. У своїй книзі "Ціна нерівності" я зазначив: якби наше суспільство було рівнішим, ми могли би швидше розвиватися. Тепер це визнається МВФ, ОЕСР, СБ.

Якщо ми створимо більш рівну економіку, звернемо увагу на антитрастове регулювання, впроваджуватимемо кращі освітні системи, тоді ми зможемо зростати краще і ділитися процвітанням.

— Ви зазначили, що центри світової економічної сили зміщуються на Схід. Більшість світового економічного зростання припадає на азійські країни. Хто може стати лідером ХХІ століття?

— Нам варто думати не про одну державу, а про цілий ряд великих гравців. Багато чого залежить від розвитку системи освіти. Окрім цього, такий розвиток можливий лише у відкритому суспільстві. Держави, що не дотримуються демократичних принципів урядування, зіткнуться з рядом суттєвих проблем. У цьому одна з переваг Західної Європи та США.

Сполучені Штати вже майже втратили це відчуття демократії, ми перебуваємо у становищі занепаду нашої демократії — заперечення результатів виборів є цьому свідченням. США можуть зберегти демократію у випадку, якщо вдастся зберегти систему освіти та університетів. Штати та Західна Європа залишатимуться центрами інновацій, що забезпечить їм належне місце в світовій економічній системі.

— Чи можуть країни, що розвиваються, досягнути успіху без чітких стратегій та політик або ж laissez-faire ("принцип невтручання") стане шляхом для їхнього процвітання?

— Laissez-faire ніколи не працював. У США існує високий рівень підтримки державних інвестицій в інфраструктуру, комунікації, Інтернет, навіть розробка ефективної вакцини протягом усього одного року стала можливою лише завдяки науковим розробкам уряду. Так, приватний сектор відіграв чималу роль в тому, щоби вивести вакцину на ринок, але наукові розробки, що зробили можливим це відкриття, фінансувалися саме федеральним урядом.

Можливість досягти висот в освіті, незалежно від майнового стану, створення цих умов — це завдання держави. Для економічного зростання потрібна конкуренція, яку забезпечує держава як регулятор. Період найбільшого економічного зростання у США став наслідком широкої діяльності уряду. Іноді необхідні високі податки, адже лише так можна досягнути процвітання.

— Якщо ви могли б брати один основний пріоритет для якоїсь країни, що розвивається: це буде освіта або ж економічна політика?

— Думаю, це має бути і те, й інше. У вас нині немає такого вибору, має бути рамкова політика, що сприятиме конкуренції, верховенству права, але основою є людський капітал. Часто ми говоримо про США і бачимо, що наша країна дуже поділена. Без якісної освіти неможливо досягти економічного зростання.

 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Вакансии
Больше вакансий
Project Manager (впровадження CRM)
Киев Група компаній ЛІГА
Редактор стрічки новин
Киев Медіа холдинг Ligamedia
Head of PR
Киев Група компаній "ЛІГА"
Разместить вакансию

Комментарии

Последние новости