1. "Досить жити у кредит"
Майже всі країни живуть у кредит. Нічого поганого в цьому немає. Уряди позичають гроші для інвестиції в розвиток і для соціальних виплат, коли не вистачає надходжень від податків або економіка знаходиться в кризі. І виплачують ці кредити, коли ситуація покращується.
2. "Потрібно оголосити дефолт, провести реструктуризацію тощо"
По суті, це пропозиція кинути, не виконати свої зобов’язання. Так, це можна зробити, але прийдеться заплатити високу ціну. І тому, це просто невигідно.
Чому наші – українські – бізнеси вартують в рази менше ніж такі самі бізнеси в Польщі або Німеччині? Тому, що для оцінки бізнеса беруть прибуток за рік (дуже спрощено) і множать на кілька років. Так от в Україні множать на чотири-п’ять, а в Євросоюзі – на вісім-десять. Через "ризики країни". Тому, що щось може піти не так.
Україна – ризикова країна. Через це, наші бізнеси коштують менше, а наші бізнесмени і громадяни платять вищі ставки за кредитами – міжнародними і місцевими. Будь-який дефолт або реструктуризація підвищить цю "премію ризику" на роки вперед, зробивши вартість наших бізнесів меншою, а витрати на капітал та інвестиції вищою.
3. "МВФ – це зовнішнє управління"
Мовляв вони нав’язують нам умови і це принизливо, неправильно, шкодить нам, або означає, що країною керує хтось інший. В цьому випадку – захід. Але це не так.
МВФ, як і будь-який інший кредитор, ставить свої вимоги. Зараз йдеться про антикорупційну та судову реформу, незалежність Національного банку та реалістичність бюджету. Принципово, перш за все все це вигідно нам самим. Нам потрібна судова та антикорупційна реформи, потрібний НБУ, незалежний від політиків, який не буде друкувати гроші, та потрібний бюджет, який реально виконати.
Але диявол криється в деталях. Є багато розбіжностей між МВФ та Україною в тому, як саме досягати цих цілей. І тут з’являється маніпуляція про зовнішнє управління. Що Фонд диктує всі деталі реформ і бюджету. На практиці це не так. Обидві сторони жорстко відстоюють свої позиції.
Перемовини з МВФ завжди нелегкі. І завжди сторони знаходять компроміс десь посередині. Чим краще ми підготовлені та скоординовані, чим більш компетентні люди представляють Україну в цих перемовинах, тим кращий результат. А для того, щоб спростувати міф про зовнішнє управління, достатньо подивитись на нашу Верховну Раду. Законопроєкти голосуються там. І ніякий МВФ не спроможний диктувати парламенту, що приймати, а що ні. Тому ні, зовнішнього управління немає, а жорсткі переговори є.
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Комментарии