18.09.2018, 08:58

Игра по правилам. Зачем Нацбанку долгосрочная стратегия

Олександр Петрик

Доктор економічних наук, член Ради НБУ

НБУ решил планировать свою политику на годы вперед. Что это даст? (укр.)

На черговому засіданні 11 вересня 2018 року Рада Національного банку затвердила Основні засади монетарної політики на 2019 рік та середньострокову перспективу.

Так було і рік тому і багато років до цього, коли Рада знову і знову кожного року мала затверджувати фактично стратегічний документ монетарної політики, який мав визначати кожного року стратегію політики на багато років вперед.

Щорічне затвердження стратегічного документу Радою банку було певною мірою, нонсенсом, тому що такі документи розробляються на багато років вперед і затверджуються один раз.

Два підходи

Звичайно, центральний банк може вносити час від часу зміни в стратегію у відповідності до фундаментальних змін у економіці, Але необхідність таких змін, очевидно, не виникає раз на рік. Тому попередня практика не надавала впевненості інвесторам та суспільству у послідовності монетарної політики Нацбанку  на далеку перспективу. Теоретично, вони могли очікувати що монетарна політика, або "правила гри" НБУ можуть змінюватися кожного наступного року в залежності від ситуації.

Саме такий вибір лежить перед будь-яким центральним банком: монетарна політика має здійснюватися відповідно до ситуації (тобто бути дискреційною, або ситуативною), або здійснюватися згідно до наперед визначених та законодавчо затверджених правил.

На перший погляд дискреційна політика є більш гнучкою тому що швидко може змінювати свої правила в залежності від ситуації.  Так діяла переважна кількість центральних банків у другій половині 20 століття. Але проблема часової неузгодженості, яка притаманна ситуативній політиці, зводить нанівець її переваги у гнучкості.

Наприклад, Центральний банк проголосив цілі монетарної політики, скажімо по інфляції. Але виходячи зі зміни певних факторів впливу, таких як неврожай, підняття тарифів для населення, або бюджетної політики тощо, у разі ситуативної політики, він буде змінювати кількісні параметри щодо цілей.

Він буде наголошувати, що, оскільки попередня ціль на даному етапі недосяжна, він тимчасово змінює її. Схожі заклики, на жаль, лунають зараз від окремих політиків та економістів і в Україні, які вважають що НБУ має підвищити цілі по інфляції. Але такі дії посилять невизначеність, економічні агенти будуть закладати ці зміни у власні економічні рішення і фактична інфляція буде зростати ще більше.

Більш того, той хто змінює правила по ходу гри, зокрема  у центральному банку, не може наперед знати її результатів, якщо ці зміни є непередбачуваними для решти економічних суб’єктів. Тому ситуативна політика не може бути ефективною у довгостроковому періоді. Натомість політика за правилами не має цих вад, і буде підвищувати довіру та закріплюватиме інфляційні очікування.  

Нова стратегія

Цього року  у НБУ вперше було розроблено та затверджено два офіційні документи: Стратегію монетарної політики НБУ та власне Основні засади монетарної політики.

Перший документ вже не буде затверджуватися кожного року. Він містить основні принципи далекоглядної (forward-looking) монетарної політики, яка базується на використанні режиму інфляційного таргетування яку зараз проводить Нацбанк для досягнення та забезпечення цінової стабільності. Це і є ті "сталі правила гри", які наперед відомі всім суб’єктам економіки, і які не будуть змінюватися щороку.

Технічна база для запровадження Стратегії почала створюватися в НБУ з 2006 року. Зокрема була побудована аналітично-прогнозна система, почав готуватися інфляційний звіт, були запроваджені системи опитування бізнесу та банків, а також модель для тестування фінансової стабільності.

У 2014 році посилилась роль аналітичних підрозділів у процесі прийняття рішень, відбувся перехід до режиму плаваючого курсу та почала зростати роль облікової ставки як головного інструменту монетарної політики. За допомогою облікової ставки НБУ почав визначати внутрішню вартість грошей для суб’єктів економіки. Був створений монетарний комітет та посилилася комунікація з суспільством. В 2016 році НБУ офіційно проголосив про перехід до інфляційного таргетування.

Наразі Стратегія визначає кількісні довгострокові цілі монетарної політики, та її інструменти, умови узгодження цінової стабільності з іншими макроекономічними цілями, політику обмінного курсу, необхідність операційної та політичної незалежності НБУ, прозорості монетарної політики та підзвітності Нацбанку перед суспільством, а також окреслює напрями узгодження з політикою Уряду.

Навіщо це треба

Такий  документ як "Стратегія монетарної політики" дає чітку картину поведінки Національного банку в довгостроковій перспективі і буде сприяти зростанню довіри інвесторів та суспільства в цілому до монетарної політики. Він також має сприяти закріпленню інфляційних очікувань, що є одним із головних завдань інфляційного таргетування.

Натомість Основні засади розроблені на підґрунті цієї Стратегії, та деталізують особливості проведення монетарної політики у наступному році з урахуванням розвитку зовнішньо- та внутрішньо-економічного середовища. Засади окреслюють ризики, які можуть впливати на макроекономічний сценарій наступного року, та на основі якого має здійснюватися монетарна політика, а також можливі заходи та особливості політики для упередження чи протидії цим ризикам.

Звісно, режим ІТ не є "чарівною паличкою", яка вирішить усі питання фінансової сфери, а скоріше підходом, який не ставить довгострокові інтереси суспільства в залежність від поточної кон’юнктури.

Та запровадження підходу, орієнтованого на "гру" за сталими правилами, які не переглядаються щороку,  дозволить ефективно використовувати переваги далекоглядної монетарної політики, якою є інфляційне таргетування.

Олександр Петрик
Доктор економічних наук,
професор, член Ради НБУ

Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ