Держава планує виплатити найманим працівникам суб'єктів господарювання та ФОПам у "червоних" карантинних зонах одноразову допомогу в розмірі 8000 грн. Проте уряду варто звернути увагу на існуючу програму виплат з часткового безробіття. Для неї вже існує правова та адміністративна інфраструктура, а протягом 2020 року допомогу отримали тисячі уражених працівників. Спираючись на минулорічний досвід, я пропоную модифікувати дизайн програми для додаткової підтримки працівників та бізнесу.

Програма виплат з часткового безробіття була запроваджена Кабінетом міністрів ще у квітні 2020 року. Отримати фінансову допомогу могли наймані працівники та ФОП з числа малого та середнього бізнесу за кожну скорочену через введений карантин робочу годину.

На відміну від одноразових виплат, допомога з часткового безробіття пропонує більш систематичне рішення:  замість того, щоб звільняти цінний кадр, компанія може тимчасово  перекласти витрати на утримання людини у штаті на державу, і, як результат, не збанкрутувати. Працівник повернеться до роботи, як тільки епідеміологічна ситуація стане сприятливою.

Минулого року, виплати з часткового безробіття не стримали хвилю звільнень через недосконалий дизайн програми.

Програма виплат з часткового безробіття хоча й стала додатковим механізмом адаптації бізнесу, проте не допомогла уряду стримати хвилю звільнень: у 2020 році на 288 871 осіб більше отримували допомогу з безробіття, ніж у 2019 році, а додаткове безробіття коштувало державі 1,1 млрд грн. 

На заваді цьому стали кілька дефектів дизайну програми.

По-перше, програма не була таргетованою: отримати допомогу з часткового безробіття могли працівники МСБ з будь-якої сфери економіки, яким було скорочено робочий час. Інформаційна кампанія була майже відсутня, і, як результат, лише обмежена кількість представників МСБ знали про можливість отримати виплати. 

За даними Державної служби зайнятості, за дев’ять місяців 2020-го, допомогу отримали 369 526 осіб, половина з них – ФОП, які отримували виплати на себе. За розрахунками влади, потенційно на допомогу могли претендувати до 1 млн українців, це робітники МСБ найбільш вразливих до карантинних обмежень видів економічної діяльності.

По-друге, допомога не могла перевищувати розмір мінімальної заробітної плати. Це було пов’язано, перш за все, з обмеженими коштами Фонду загальнообов’язкового страхування. Хоча витрати на програму склали 2,8 млрд грн, цього виявилось недостатньо, аби надовго втримати персонал.

У період нових локдаунів, дизайн програми з часткового безробіття можна покращити. Оптимальним буде надавати допомогу лише протягом дії обмежень у "червоних" карантинних зонах, звузити її до працівників найбільш уражених бізнесів та скасувати верхню межу на розмір допомоги.

Програма має стати короткостроковим інструментом адаптації бізнесу. Тоді вона слугуватиме  справжнім страховим інструментом від тимчасових негараздів, напряму спричинених локдауном. Довготривалі пасивні виплати можуть негативно вплинути на мотивацію працівників підлаштовуватись до нових реалій на ринку праці, а бізнесів – оптимізуватись.

Для того, щоб підтримати працівників під час локдауну, потрібно:

1. Звузити програму до працівників малого та середнього бізнесу, які фізично не можуть працювати через державні карантинні обмеження. Визначений урядом перелік 49-ти найбільш вразливих до карантинних обмежень видів діяльності послугує хорошим орієнтиром. Тоді допомогу отримають ті, хто її потребує найбільше.

2. Скасувати обмеження на максимальний розмір допомоги (зараз вона встановлена в межах 5000 грн, це розмір мінімальної заробітної плати).

Виплачувати як мінімум дві третини від окладу – стандартна практика в інших країнах. Наприклад, у Великій Британії уряд виплачує 80% окладу за невідпрацьовані години, а максимальний розмір виплат складає 2 500 фунтів стерлінгів. Це середня заробітна плата у країні. 

Невеликий розмір допомоги може заохотити тимчасово незадіяних працівників швидше розпочати пошук нових можливостей. Такий ефект не є критичним для деяких професій (наприклад, в індустрії гостинності), проте він може призвести до втрати висококваліфікованих кадрів (пілоти літаків, диспетчери). Зневірені працівники можуть замислитись про працю за кордоном на менш кваліфікованих роботах. Від такого сценарію у довгостроковій грі не виграє ані держава, ані самі працівники. 

3. Обмежити тривалість виплат до декількох тижнів – поки регіон знаходиться у "червоній" карантинній зоні. Тоді працівники будуть отримувати гроші, коли вони фізично не можуть вийти на роботу. 

4. Покращити інформаційну політику, направити її на найбільш вразливі сектори економіки (торгівля, індустрія розваг та гостинності). Тоді якомога більше працівників зможуть скористатися допомогою, буде збережено більше робочих місць.

Вартість програми компенсується збереженими робочими місцями.

Економісти ЦЕС обрахували, як спрацює програма допомоги за оновленим дизайном. Якщо вся країна одночасно опиниться у "червоній" карантинній зоні, допомога всім ураженим працівникам МСБ (а це більше мільйона українців) складе 5,9 млрд грн за три тижні. (Для розрахунків використовувався середній розмір заробітної плати у країні, яка складає 12 548 грн, а кількість працівників МСБ – 1 059 207 осіб)

Але реальні витрати будуть набагато меншими. 

По-перше, не всі працівники навіть у найбільш уражених секторах залишаються зовсім без роботи під час локдауну. Бізнеси намагаються знайти додаткову зайнятість для команди. 

По-друге, витрати доцільно перераховувати окремо для кожної області, що опинилась у "червоній" карантинній зоні. Адже не вся країна одночасно йде на локдаун, тобто ці 5,9 млрд – не одночасові витрати.

За попередньої кампанії підтримки урядом уражених локдауном бізнесів та ФОП, до півмільйона працівників отримали допомогу в розмірі 8000 грн. Тоді така ініціатива влади коштувала державі 3,6 млрд грн.

На відміну від одноразових грошей, допомога з часткового безробіття є більш системним інструментом. До того ж, для програми вже існує відповідна правова та адміністративна інфраструктура. Справа за малим – оновити правила надання допомоги.