Напечатать 400 млрд грн в 2020-м - помощь украинцам или экс-красным директорам?

Останнім часом точиться багато дискусій щодо заходів по виходу з кризи, зокрема багато обговорюється пропозиція надрукувати сотні мільярдів гривень та "залити" в економіку. Такі пропозиції лунали і від Міністра розвитку економіки, і від  робочої групи Комітету з питань економічного розвитку ВРУ тощо.

В той же час є і пропозиції надати незадовільну оцінку діяльності НБУ у 2019-2020 роках від депутатів профільного Комітету ВРУ, сформовані у відповідному проєкті Постанови, що також пов’язано із питанням розширеної монетарної емісії.

Щодо друку гривні

З цього питання варто зазначити, що незалежні аналітичні центри та українські економісти вже сформували консенсус оцінку такої пропозиції. У відкритому листі вони зазначають, що що багаті країни із вільно конвертованими валютами можуть дозволити включити "друкарські станки" та заливають грошима економіки, в той час як інші країни, серед яких і Україна - цього собі дозволити не можуть. Додатковий друк гривні у нашій економіці призведе до додаткової інфляції, а друк великої кількості - відповідно до гіперінфляції.

Нещодавно на конференції з питань антикризових заходів, провідні міжнародні економісти також надали оцінку таким пропозиціям.

Професор Борнмутського університету у Великій Британії Крістофер Гартвелл вважає, що світова економіка наближалась до фінансової кризи ще до початку пандемії у березні 2020 року. Відтак СOVID-19 та карантин наклались на попередні фінансові негаразди, тому розвинуті країни мають вкрай мало шансів, щоб уникнути рецесії.

Гартвелл зазначає, що пом’якшення монетарної політики і друк грошей є не найкращим способом боротьби з кризою, оскільки вона була створена зовнішніми чинниками, а саме адміністративними обмеженнями для ведення економічної діяльності. Проблема не в браку ліквідності, а у шоці попиту. Відтак, проблеми генеруються в першу чергу в реальному секторі.

Професор Марек Дабровскі, науковий співробітник центру Брейгель (Брюссель) зазначає, що слід розрізняти окремі групи країни, для яких спостерігаються різні економічні умови та наслідки монетарної політики у контексті наслідків боротьби з коронавірусом в прив’язці до стабільності їх валют. Розвинуті країни зі стабільними вільно конвертованими валютами і справді проводять політику пом’якшення і мають для цього підстави.

В цих країнах спостерігається приплив капіталу - в умовах зростання глобальних ризиків інвестори шукають тихі гавані і виводять капітали з нестабільних країн. Країни зі слабкими валютами, які не відіграють значної міжнародної ролі та мають низький рівень довіри можуть отримати зовсім інший результат від програм кількісного пом’якшенням, ніж вони розраховують.

До них належать пострадянські країни та Україна зокрема. Країни, валюта яких не користується довірою, або чиї валюти не є вільно конвертованими, не можуть проводити кількісне пом'якшення, оскільки в такі часи у них спостерігається відтік капіталу, попит на їхню валюту падає і це призводить до необхідності підтримки валютного курсу. Ситуацію ускладнюють політична нестабільність та висока доларизація економіки.

Тож пропозиція щодо друку національної валюти не вбачається доцільною, цей захід вже було неодноразово реалізовано у попередні десятиріччя та нічого окрім негативних наслідків він не приніс. 

В той же час значний дефіцит бюджету, який сформувався у 2020 році внаслідок кризи - має бути покритий за рахунок скорочення неефективних державних витрат, проведення верифікації соціальних виплат та пенсій, скорочення різних видів пільг, проведення приватизації наприкінці року, коли кризові явища будуть вже мінімальними тощо. 

Діяльність НБУ

Щодо проєкту постанови про діяльність НБУ, у якому зазначається, що "правління НБУ, проводячи жорстку монетарну політику як у 2019 році та на початку 2020 року, так і починаючи з 2014 року, не забезпечило в межах своїх повноважень підтримання стійких темпів економічного зростання та відновлення кредитування економіки."

А також у проєкті пропонується "встановити, що грошово-кредитна політика, що реалізовувалась Національним банком України як у 2019 році та на початку 2020 року, так і починаючи з 2014 року, негативно вплинула на економіку країни, зокрема шляхом штучного перетоку значних фінансових ресурсів у піраміду державних боргових зобов’язань, створивши небезпечний дисбаланс в економіці". 

З цього питання фахівці з питань фінансового сектору робили аналіз діяльності НБУ та в цілому функціонування фінансового сектору останніми роками, а також надавали оцінку дій НБУ на валютному ринку у 2019 році. На думку фахівців події на валютному ринку у 2019 році відбулися в рамках поточної концепції гнучкого курсоутворення НБУ, який згладжує різку волатильність та таргетує рівень інфляції, без викривлень та значних відхилень.

Кроки, реалізовані у 2015-2019 роках по реформуванню фінансового сектору, започаткували його стабілізацію та оздоровлення, забезпечили незалежність регулятора банківского сегменту та відносну стабільність національної валюти. Зокрема було реалізовано наступне: 

– посилено незалежність НБУ: відмінено авансові перерахування прибутку до бюджету, змінено порядок розподілу прибутку НБУ, посилено функції внутрішнього аудиту, тощо; 

– НБУ вивів з ринку велику кількість неплатоспроможних та "схемних" банків, через які, у тому числі, відбувалося "відмивання" коштів, кредитування пов’язаних осіб та промислових груп, активне залучення депозитів населення на користь офшорних компаній власників банку тощо; 

– банки законом зобов’язали розкривати дані про власників, одночасно впровадивши їх пряму відповідальність, а також відповідальність менеджменту за махінації та доведення банку до банкрутства; 

– законом запроваджено строкові види депозитів (такі депозити не можна розірвати до настання терміну повернення вкладу), що надало банкам можливість сформувати для себе більш прогнозовану ресурсну базу; 

– законодавче забезпечено розкриття даних про рефінансування банків, щомісячна публікація про надані банкам кредити (на строк більше 30 календарних днів) з обов’язковим зазначенням найменування банку, суми та виду кредиту, типу наданого забезпечення; 

– забезпечено розкриття інформації щодо операцій банків, виконання банками економічних нормативів та якості кредитних портфелів банків (оприлюднення щомісячної інформації в розрізі банків на сайті НБУ, оприлюднення оборотно-сальдових балансів банків); 

– НБУ збільшив нормативні вимоги до розміру статутного капіталу банків, спростивши одночасно процедури злиття та поглинання; 

– удосконалено механізм ґарантування вкладів фізичних осіб – строки виведення банків з ринку та процедури ліквідації суттєво скорочено, крім того, за новим законом вкладники можуть отримати кошти вже через 20 днів після початку процедури виведення банку з ринку, не очікуючи на рішення НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку.

Це лише невелика частина з того, що було зроблено для реформування фінансового сектору останніми роками.

На цей час прозорість та фінансова стійкість банківської система є набагато вищою, ніж до реформ останніх років. Тож сподіваємось, що рішення влади по виходу з кризи будуть виключно збалансованими, спрямованими на розбудову інклюзивних економічних інституцій, зменшення податкового навантаження на бізнес та громадян, мінімізацію корупції та дискреції та зменшення ролі держави у економіці в цілому.