Она не пришла. Куда подевалась "новогодняя" девальвация гривни

У грудні 2018 року гривня зміцнилась до долара на 2,5%. Така поведінка обмінного курсу здивувала як експертів, так і простих громадян. Всі вже звикли до традиційної сезонності на валютному ринку.

Постає питання: чому відбулося не так як завжди? Насправді сталася достатньо закономірна річ, яка яскраво проявлялася не тільки у грудні, але і на початку минулого року та влітку: сезонність знецінення/укріплення гривні є явищем, яке поступово зникатиме.

Більш зрілий валютний ринок та "зламана" сезонність

Сезонність є поширеним явищем для багатьох економічних процесів, зокрема і тих, що стосуються надходжень/переказів валюти.

Збирання врожаю, необхідність закупівлі техніки та палива для цього, замерзання портів взимку – все це справляло сезонний вплив на економіку та валютний ринок України.

За фіксованого курсоутворення гривні до 2014 року та незначного розвитку валютного ринку такий сезонний тиск на гривню позначався на обсягах інтервенцій НБУ та незначно – власне, на обмінному курсі. Разом з переходом до плаваючого курсу та, відповідно, зменшенням присутності НБУ на валютному ринку така сезонність почала переважно відображатися безпосередньо на гривні.

Реакція НБУ на тиск на валютному ринку: інтервенції vs обмінний курс 2008-18 рр.

На відміну від сезонності інших економічних процесів, сезонність обмінного курсу не є стійким явищем і не спостерігається в більшості економік. Арбітраж (а якщо простіше – очевидна можливість заробити на різниці між обмінними курсами) є здебільшого явищем невластивим для будь-якого ринку: якщо більшість учасників валютного ринку очікують послаблення курсу гривні наприкінці зими, вони будуть продавати валюту, а за посилення на початку літа – навпаки купувати, нівелюючи таким чином сезонність.