От лозунгов к делу. Зачем нужна финансовая инклюзия

Порівняйте повнопривідний автомобіль та автомобіль, в якому обертовий момент подається лише на одну вісь. Який із них буде більш надійним?

На ідеальних дорогах та в гарну погоду проблем із рухом не повинно бути у жодного з них. Навіть більше, монопривідний автомобіль споживатиме менше бензину, а відповідно, буде кращим вибором для споживача. Однак уявіть, що ви знаходитесь на бездоріжжі, або на вулиці, заметеній снігом. Cаме в цих умовах повний привід здатен виявити свої якості та забезпечити вам необхідну упевненість.

Розвиток фінансової системи також не є однорідним. Періоди стабільності змінюються катаклізмами, в яких чим більш диверсифікованою є фінансова система, чи то пак повнопривідною, тим вищою є її стійкість загалом.

Що дає фінансова інклюзія

Що таке фінансова інклюзія? Це рівний доступ та використання фінансових продуктів та послуг, які:

- прийнятні за ціною;

- відповідають потребам домогосподарств та підприємств;

- доступні для всіх сегментів суспільства незалежно від доходу та місця проживання;

- надаються представниками фінансового сектору відповідально та екологічно для усіх учасників процесу.

Незважаючи на те, що кількість активних платіжних карток в Україні становить майже 35 млн шт. (або 82% від кількості населення станом на 1 квітня 2018 року), реальний рівень проникнення банківських послуг є суттєво нижчим, особливо в малих містах та селах.

За даними Світового банку, частка населення України у віці від 15 років, що має рахунок у фінансовій установі у 2017 році становила 63%. Це суттєвий прогрес порівняно з 2011 роком (41%), однак ми все одно відстаємо від середньосвітового рівня (69%). І це, звісно, залишає місце для поглиблення рівня проникнення фінансових послуг.

Здатність споживачів отримати зручний доступ до фінансових продуктів та послуг виступає головним фактором фінансової інклюзії. За дослідженням компанії McKinsey Україна не поступається Сполученим Штатам за кількістю банківських та поштових відділень та випереджає Польщу за поширенням банкоматів у перерахунку на кількість населення. Однак ми суттєво відстаємо від цих країн за охопленням населення банківськими послугами, що обумовлено низьким рівнем проникнення Інтернет- та мобільних банківських послуг.

Частка клієнтів - фізичних осіб, які активно користуються Інтернет- та мобільним банкінгом в Україні у 7-8 разів нижча, ніж у Польщі та США. Якщо в цих країнах понад 95% роздрібних платежів та переказів здійснюється за допомогою дистанційних каналів, то вітчизняні банківські відділення перевантажені операціями з готівкою.

Однак, коли ми говоримо про фінансову інклюзію, йдеться не лише про поширення фінансових послуг серед населення. Кризи 2008-2009 та 2014-2015 років яскраво засвідчили, що сфокусована на великих позичальниках фінансова система стає надмірно залежною від тих самих позичальників та макроекономічного середовища, в якому вони функціонують.

За сприятливих умов банкам вигідно працювати з кількома великими клієнтами – менше витрат на адміністрування, стабільні доходи. Однак, із найменшими збитками з кризи вийшли ті банки, клієнтська база яких була більш диверсифікованою, зокрема, активним кредитуванням підприємств малого і середнього бізнесу.

Світовий досвід

Звісно, історія фінансового успіху кожної окремої країни має свої відмінності. Перехід до безготівкової оплати праці працівників рятувальної служби у Сьєрра-Леоне дозволив запобігти зловживанням та припинити страйк співробітників. Можливість здійснювати грошові перекази за допомогою мобільних телефонів стимулювала розвиток фінансової інклюзії у Бангладеш та Пакистані. Прив’язка банківських рахунків до біометричних посвідчень особи в Індії дозволяє громадянам здійснювати розрахунки за допомогою відбитку пальця.

Це свідчить про те, що високий рівень фінансової інклюзії характерний не лише для країн із високим рівнем розвитку. Для країн, що розвиваються, сучасні технології – це ще й можливість прискореними темпами надолужити відставання від розвиненого світу.

Водночас спільними драйверами фінансової інклюзії в різних країнах є ціла низка потреб. Серед них: подолання високих витрат фінансових установ на обслуговування громадян із низьким рівнем доходів, доступу до базових фінансових послуг для жителів віддалених населених пунктів, подолання нерівномірного доступу до інформації. Це – власне, ті виклики, подолати які має кожна країна, що прагне до більшої фінансової інклюзії.

За розрахунками Світового банку у звіті Global Findex, 78% дорослого населення світу не мають рахунків в банках. Вони отримують заробітну плату готівкою і при цьому мають мобільні телефони, які можуть використовуватися як інструмент платежів. До 2020 року Світовий банк разом з Міжнародною фінансовою корпорацією мають на меті поширити доступ до фінансових послуг ще 1 млрд людей. Йдеться не лише про конкретні інвестпроекти, а й насамперед про поширення знань про фінансовий сектор та його можливості серед потенційних споживачів.

Спільна справа

Національний банк також зацікавлений у охопленні фінансовими послугами якомога ширших верств населення зокрема, представників мікробізнесу, жителів сільських районів, із низьким рівнем доходів, людей із обмеженими можливостями та похилого віку.

Так, значним є потенціал у переведенні в безготівкову форму транзакцій між українцями та державою (G2C та C2G). Це дозволить суттєво підвищити ефективність цієї взаємодії та скоротити непродуктивні державні витрати (у тому числі, державних банків). Сучасні фінансові технології – це ще й шлях до підвищення продуктивності банківської системи, її прибутковості. Це, в свою чергу, сприятиме підвищенню її стійкості та підвищить привабливість вітчизняних банків для іноземних та вітчизняних інвесторів.

Більш високий рівень фінансової інклюзії в Україні стимулює здорову конкуренцію на ринку та сприяє більш повному задоволенню потреб споживачів. У кінцевому рахунку фінансово інклюзивне українське суспільство допоможе розвинути нову фінансову екосистему, залучивши мобільних операторів, фінтек-компанії, а також інтернет-платформи.

Однак важливо розуміти: програма дій із фінансової інклюзії в Україн - це не лише прерогатива НБУ. До цього руху мають бути залучені усі зацікавлені сторони, включно з урядом та безпосередніми учасниками ринку. Поширення фінансової інклюзії має забезпечуватися ринковими механізмами, насамперед мотивацією, а не адміністративними важелями.