Пригадую події десятирічної давнини, коли у період розгортання фінансової кризи один за одним лопалися десятки банків світу. Деякі з них рятували уряди, проводячи їх примусову націоналізацію. Пам’ятаю і націоналізацію одного з європейських банків, за який власникам заплатили - аж 1 євро. Бо цей банк не коштував більше. Хоча власники вклали колись у його капітал не мільярди, а десятки мільярдів євро.

Та то було колись. Але велика частка непрацюючих активів (кредитів, які взяли і не повернули) відносяться в кінцевому рахунку на зменшення капіталу банку (після "проїдання" резервів та прибутків банку). І це правильно. Бо не клієнти банку чи громадяни країни мають нести відповідальність за кризу банку, а в першу чергу - його власники.

Не згадував би таких фактів, якби це не стосувалося нашого сьогодення.

Разблокируйте чтобы читать дальше
Чтобы прочитать этот текст, пожалуйста, оформите подписку