Пригадую події десятирічної давнини, коли у період розгортання фінансової кризи один за одним лопалися десятки банків світу. Деякі з них рятували уряди, проводячи їх примусову націоналізацію. Пам’ятаю і націоналізацію одного з європейських банків, за який власникам заплатили - аж 1 євро. Бо цей банк не коштував більше. Хоча власники вклали колись у його капітал не мільярди, а десятки мільярдів євро.

Та то було колись. Але велика частка непрацюючих активів (кредитів, які взяли і не повернули) відносяться в кінцевому рахунку на зменшення капіталу банку (після "проїдання" резервів та прибутків банку). І це правильно. Бо не клієнти банку чи громадяни країни мають нести відповідальність за кризу банку, а в першу чергу - його власники.

Не згадував би таких фактів, якби це не стосувалося нашого сьогодення.

В Україні, на відміну від інших країн, банківська криза затягнулася на десятиліття. Небажання вчасно і адекватно реагувати на проблему зумовили таку її глибину і масштабність. І в багатьох українських банках капітал не просто зник, а став мінусовим. 

Простою мовою, кошти від наданих кредитів надходили в набагато менших обсягах, ніж потрібно для повернення боргів банку перед вкладниками та іншими власниками грошей. Цей розрив часто не покривав "останній бастіон" - власний капітал банків, що реально набував мінусового значення.

Деякі банки в такій ситуації довелося рятувати шляхом націоналізації. В Україні таким банком став Приватбанк. На його порятунок уряд витратив понад $5 млрд. Не беремо це до серця і не сприймаємо як проблему, бо банк не накрився разом з грошима своїх вкладників та підприємств? Бо в такому випадку зрозуміли б краще, на відміну від варіанту націоналізації, коли витратив гроші бюджет.

Але заплатили з тієї ж кишені, тільки через бюджет. І не якимись папірцями, як заявляють, а зобов'язаннями, за якими і відсотки, і погашення ведеться цілком реальними гривнями. І продати ці папірці можна теж за реальні гривні. І тепер нам не інакше, як за довгоочікуване "щастя" треба сприймати повідомлення про спроби забрати назад банк чи отримати компенсацію капіталу націоналізованого банку. По справедливості. А як же інакше? 

А хто нам поверне $5 млрд, витрачених на порятунок цього банку? Бюджет якої країни? Чи більшість із нас і надалі буде жити ілюзіями, що бюджет нас не стосується і нашої кишені не зачіпає?

Ситуація проста, як пісня. Три роки тому банк націоналізували. Яку цінність придбав уряд? Борги! На вирішення проблем банку ним було спрямовано понад $5 млрд. Банку, власником якого була не держава, а приватні особи. А тепер за те, що всі громадяни (через бюджет) взяли на себе тягар проблеми, нам заявляють про зобов'язання сплатити ще кілька мільярдів доларів. Все по чесному, все по справедливості. Нічого було брати на свої плечі чужі борги! 

Хтось не розуміє цієї простої арифметики? Не вірю.

Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
ПриватБанк