12.04.2019, 11:40

Полезный обмен. Как бизнес может снизить валютные риски

Эмал Бахтари

руководитель проектов и программ Департамента открытых рынков НБУ

Привычные во всем мире инструменты хеджирования валютных рисков доступны и украинским компаниям. Как их использовать? (укр.)

Котрий рік «знавці» валютного ринку обіцяють нам долар по 30. Подібні заголовки завжди збирають багато переглядів та лайків. Звідси й велика кількість «експертів», які лякають усіх девальвацією, звісно, спираючися на власний «досвід попередніх років».

Проте такі передбачення не мають нічого спільного з реальністю. Так, за підсумками минулого року, офіційний курс гривні зміцнився на 1,4%. У І кварталі 2019 року ситуація на валютному ринку також була сприятливою: гривня продовжувала зміцнюватися, а Національний банк викуповував надлишок валюти в резерви. Апокаліптичні прогнози не реалізувалися.

Режим гнучкого курсоутворення, який НБУ запровадив у 2015 році, є запобіжником накопичення дисбалансів у економіці і стрімкого обвалу гривні, який ми повною мірою відчули на собі у 2008 чи 2014‒2015 роках. Такий режим – це поширена практика розвинених ринків, де ціна будь-якого товару, валюти зокрема, визначається попитом-пропозицією.

Зараз курс гривні штучно ніхто не тримає – він може коливатися як у бік послаблення, так і зміцнення. Хоча усі вже звикли до цього (принаймні паніки за незначних коливань не відбувається), проте бізнес відчуває певні незручності з плануванням, наприклад, під час імпортних закупівель або формування цін на свої товари чи послуги.

Як бути в таких умовах? Як не отримати збитки через те, що динаміка курсу не збігається з бізнес-планом? Панікувати не треба – в умовах невизначеності і ризиків живе весь цивілізований світ.

Хеджування ризиків є звичайною практикою будь-якого учасника розвинутого ринку. Завдяки валютній лібералізації, інструменти мінімізації  валютних ризиків вже є і на нашому ринку. Це, зокрема, угоди з банками на умовах форвард або своп. 

Крок у майбутнє

Розгляньмо спершу угоду на умовах форвард. Уявімо, що ви ‒ імпортер, і вам потрібно купити іноземну валюту через 6 місяців. Ви звертаєтеся до банку, а він пропонує форвардний курс на купівлю долара США, наприклад, 28,8 грн за нинішнього курсу 27 грн.

Звідки взявся курс 28,8 грн? Це не вигадка банку і не його очікування, а  простий розрахунок. Банк не знає, яким буде курс гривні до долара за півроку, але розуміє: якщо ви погодитеся купити на форварді $1 млн і укладете угоду, то в нього виникає зобов’язання продати вам долар через 6 місяців. Як вчинить банк, якщо він не хоче нести такі ризики? Досить просто: він залучає потрібну суму в гривнях, яка коштує йому, наприклад, 15% річних і купує долар сьогодні по 27 грн. Розміщує його на півроку, наприклад, під 3% річних. Отже, витрати банку становитимуть 15% – 3% = 12% річних. Тобто до курсу 27 грн він додасть 12% річних (6% на півроку) і отримає 28,62 грн. Це його собівартість.

Вам він умовно запропонує долар вже по 28,8 грн зі своєю маржею. Так, це вище ніж 27 грн зараз, але є очевидні переваги – ви вже сьогодні закладаєте в собівартість товару цей курс і фіксуєте свою маржу незалежно від коливань на ринку. І, головне, – спите спокійно. Це і є хеджування ризиків – можливість планування грошових потоків (cash flow) із фіксованим курсом. Так імпортер може працювати з дистриб’юторами з відстрочкою платежу через купівлю валюти на форвардах, фіксуючи свою маржу.

Стратегія використання форварда для експортера зворотна: продаж валюти на форварді з аналогічною фіксацією своєї маржі.

Наприклад, ви – експортер, і ви вже знаєте, що отримаєте за півроку $1 млн виручки, яку треба буде продати для вирішення власних потреб у гривнях: сплати заробітної плати, закупівлі сировини, сплати податків тощо. Механізм розрахунку тепер буде зворотним: банк залучає валюту на ринку (нехай ті самі 3%) і продає її сьогодні за поточним курсом (умовно 27 грн/$). Тепер він може розмістити гривні під умовні 15%, уже отримуючи (а не втрачаючи) 12%. Отже, він зможе запропонувати курс купівлі вашої валюти 27+6%=28,62 грн. Це його умовний рівень беззбитковості, тобто вам, як експортеру, банк може запропонувати продати долар по 28,50 грн з поставкою через півроку. І так само ви можете розраховувати свою собівартість, маржу і планувати грошові потоки. Варто зазначити, що через різницю відсоткових ставок курс продажу валюти на форварді завжди буде вищим за поточний (курс спот).

Загалом формула розрахунку форварда досить проста:

Використовувати форварди можна під різні операції. Нове валютне регулювання, яке запрацювало з 7 лютого 2019 року, розширило сферу застосування таких фінансових інструментів: експортно-імпортні операції доповнили борговими операціями (отримання/надання кредитів в іноземній валюті). Отже, використовувати форвард можна і як додатковий інструмент захисту від курсових ризиків для підприємства, що позичає кошти.

Корисний обмін

Завдяки валютній лібералізації в бізнесу з’явився ще один корисний інструмент. Це валютний своп, який до цього на валютному ринку України був доступний лише НБУ, міжнародним фінансовим організаціям та банкам. По суті, це обмін коштами в різних валютах на певний проміжок часу. Сьогодні клієнти можуть «обмінятися» валютами (укласти угоду своп) з банком лише так: резидент може обміняти валюту на гривні, нерезидент – гривні на валюту.

Для чого потрібна така операція? Уявімо, що ви експортер і маєте надходження в іноземній валюті. Вам потрібні гривні, наприклад, для сплати податків, закупівлі сировини, виплати зарплат тощо. Проте валюту ви продавати не хочете з певних причин, наприклад, очікуєте надходження гривень від інших операцій трохи згодом. У такому випадку своп – це альтернатива типовій операції з отримання кредиту під заставу депозиту в іншій валюті.

Тож ви віддаєте валюту, а банк вам ‒ гривні. Різниця у відсоткових ставках сплачується банку, бо процентна ставка для гривні вища. Крім цього, обидві сторони несуть валютні ризики, адже за цей період курс може змінитися в той чи інший бік. Тому банки зазвичай перестраховуються і відраховують так званий threshold – суму, на яку зменшується еквівалент валюти в гривнях для покриття можливих втрат через зміну курсу і невиконання вами ваших обов’язків.

У чому ваша вигода? Ви отримаєте гривневі кошти на певний період для закриття поточних потреб, які потім повернете банку, коли відбудеться заплановане надходження гривень від інших операцій. Таким чином уникаєте потреби спочатку продавати валюту, а потім її купувати знову, втрачаючи на банківській маржі.

Бути чи не бути

Тож інструменти хеджування для мінімізації валютних ризиків вже доступні бізнесу. Попри певні обмеження, які НБУ також буде скасовувати, для більшості стандартних операцій їх вже можна використовувати.

Сьогодні обсяги операцій з такими фінансовими інструментами незначні. Наприклад, ринок форвардів на міжбанківському валютному ринку не перевищує 1-2% від загального обсягу ринку, решта – переважно спот операції. На розвинутих ринках все навпаки – обсяги операцій на умовах своп та форвард перевищують обсяги операцій спот.

Чому в Україні нові інструменти ще не набули популярності? Частково через відсутність досвіду, професійних знань чи просто страх. Не всі розуміють, що це не спекулятивні операції типу «програв-виграв», а насамперед визначеність для бізнесу – можливість нормально планувати фінансову діяльність підприємства.

Зростання популярності свопів та форвардів – питання часу. Кращого механізму мінімізації валютних ризиків не існує. Тож у бізнесу немає іншого варіанта, як переходити до сучасніших і більш професійних операцій. Ніхто у світі зайвий раз не ризикує своїми коштами, не застрахувавши ризики.

Емал Бахтарі,
керівник проектів та програм Департаменту відкритих ринків
Н
БУ

Материалы, публикуемые в разделе "Мнения", отражают исключительно точку зрения их авторов и могут не совпадать с позицией редакции портала ЛІГА.net и Информационного агентства "ЛІГАБізнесІнформ".
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ