Ресурсный законопроект: законодатели в Украине не привыкли советоваться с бизнесом

Мабуть, нікого не здивує той факт, що формування дохідної та витратної частин бюджетів в європейських державах максимально прозоре та контрольоване. Уявіть собі, щоб, як і в Європі, в Україні завчасно оприлюднювалися проєкти документів для отримання пропозицій і зауважень від громадськості та бізнесу, а бюджет приймався не за одну ніч.  

Наприклад, уряд Польщі представив проєкт пакету податкових та соціальних змін, так звану "Польську угоду" ("Polish Deal") у травні 2021-го, а відповідні законопроєкти очікуються лише під кінець року. Тобто в громадськості та бізнесу є більш ніж півроку на аналіз впливу цієї ініціативи, прорахунку всіх наслідків та їх обговорення. Збалансований рівень податкового навантаження – ключовий фактор "Польської угоди". Вона передбачає покращення умов як для залучення, так і для повернення капіталу в країну. А сама податкова реформа в країні – це камертон, що дозволить у майбутньому чітко налаштувати стратегічні плани бізнесу на основі визначених податкових цілей держави.

Чи можна говорити про такий принцип в Україні? Очевидно, що ні. 

На противагу вищезазначеній реформі сусідньої Польщі Кабінет міністрів України ініціював законопроєкт №5600 щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень, більше відомий як "ресурсний". 

Ініціатива передбачає комплексі зміни до податкового законодавства та ще шести законів через необхідність наповнення державного бюджету. 

Про яку передбачуваність та прозорість нашої "податкової реформи" може бути мова? Законопроєкт №5600 відкрито ігнорує принцип стабільності, гарантований Податковим кодексом України, адже для бізнесу не передбачили перехідного періоду для адаптації до нового регулювання, а народним депутатам не надали достатньо часу для детального аналізу цього законопроєкту та доопрацювання його між першим і другим читаннями.

Варто зазначити, що представники бізнесу не були залучені до обговорення ініціативи. Але ж саме проведення попередніх консультацій з тими, хто сплачує податки, є важливим при підготовці законодавчих змін до профільного регулювання і дозволяє всебічно оцінити потенційний ефект від їх реалізації.

Ініціатори задекларували цей законопроєкт як "антиолігархічний", проте більшість бізнес-асоціацій та підприємців шоковані його нормами, які наражають на ризики також і малий та середній бізнес. 

Нагадаю про окремі найбільш дискусійні питання.

1. Негайна сплата до державного бюджету донарахованих податків і штрафів за всіма актами, складеними самою податковою і без звернення до суду.

Зазвичай такі донарахування є безпідставними та не відповідають вимогам законодавства й успішно оскаржуються компаніями в судах на користь останніх. Крім того, податкові органи пропонують заборонити виїзд за кордон керівникам платників податків, які заборгували за такими актами. Тобто донарахування може бути помилковим або зовсім незначним, а санкція досить серйозна.

2. Змінюються умови адміністрування податку на прибуток підприємств стосовно списання збитків. 

Великим платникам податків забороняють списувати збитки минулих періодів у повному обсязі. Якщо підприємство в кризу, під час пандемії, через значні інвестиції понесло збитки, а в наступний рік отримало прибуток за чинним податковим законодавством йому дозволяють зменшувати податок на прибуток. А законопроєкт №5600 дозволяє компенсувати лише 50% понесених збитків.

3. Змінюється порядок сплати роздрібного акцизу з реалізації тютюнових виробів, зокрема переносить відповідальність за сплату 5%-го акцизу з роздрібних торговців, як це є зараз, на виробників та імпортерів тютюнових виробів. 

Норми щодо регулювання роздрібного акцизу (визначення податкової бази, порядку його нарахування та сплати) викладені досить неоднозначно, що допускає їх множинне тлумачення. До того ж, залишається авансова сплата акцизу, що призведе до вимивання обігових коштів виробників/імпортерів тютюнових виробів.

4. Норми законопроєкту також вплинуть на зростання вартості мобільного інтернету та зв’язку, адже уряд ініціював індексацію рентної плати за радіочастотний ресурс.

Передбачається зростання податкового навантаження для операторів на суму 102,5 млн грн на рік. І це, незважаючи на меморандум, укладений в 2019 році між урядом та операторами мобільного зв’язку, відповідно до якого оператори взяли на себе зобов’язання забезпечити максимальне покриття країни послугами мобільного зв’язку 3G та 4G, а держава — підтримувати цей проєкт, зокрема шляхом забезпечення фіскальної стабільності.

5. Сюрприз для ринку нерухомості – норма, яка підвищує податки на продаж та покупку нерухомості. 

Проєкт закону вводить ПДФО в 18% для сум з продажу третього та наступних об’єктів нерухомості (за рік). Зараз ця ставка становить 5%. Збільшується кількість операцій на ринку житла, які обкладають ПДВ (його повинні будуть сплачувати будівельники житла). Забудовники вже зараз говорять про те, що через такі зміни українців чекатиме підвищення ціни на нерухомість. При цьому, доступність житла в країні – один з ключових факторів розвитку всієї економіки.

У нашій країні законодавчий процес є непередбачуваним та, на жаль, не завжди враховує думку бізнес-спільноти та громадян. Запропоновані урядовим законопроєктом №5600 заходи під час економічної кризи здатні лише поглибити кризові явища в економіці України та безпосередньо негативно вплинуть на життя пересічних громадян. 

Очікувані податкові надходження до державного бюджету не виправдаються. Про польський досвід діалогу з бізнесом та громадянами щодо податків у нашій країні можна просто мріяти.