Страна повышенного риска: как Украине вернуть доверие инвесторов

Український ринок капіталу вже багато років є майданчиком для маніпулювання. Але, якщо раніше недобропорядні компанії використовували його інфраструктуру для маніпулювання цінами і досягнення цілей, аж ніяк не сумісних з інвестиційними, то сьогодні все частіше мають місце ситуації маніпулювання інформацією. Можна скільки завгодно замовчувати проблеми, перекручувати факти, щоб дискредитувати керівництво державного регулятора, але завжди потрібно розуміти, яку мету переслідують такі заяви. 

В своїй заяві представники професійних асоціацій ринку капіталу наголошують на погіршенні кількісних показників ринку і падінні його привабливості. Це дійсно так. Український ринок вже давно не є привабливим ані для громадян,  ані для інституційних інвесторів, ані для українського бізнесу. 

Громадяни не мають можливості за допомогою ринку зберігати і примножувати свої статки. Адже в країні відсутні компанії, які хочуть бути публічними, розкривати інформацію про свою діяльність в повному обсязі, як і не хочуть цього робити професійні посередники, які повинні допомагати громадянам здійснювати інвестиції.

До того ж недовіра населення до інструментів ринку капіталу є дуже велика. Причини цієї недовіри, серед іншого, в нечесній приватизації 90-х років, яка призвела до девальвації вартості акціонерного капіталу більшості підприємств, акції яких отримали громадяни. 

Для інституційних інвесторів Україна є країною "підвищеного ризику". Відповідно до світової практики, якщо місцевий регулятор не може реагувати на запити іноземних колег і в адекватному обсязі співпрацювати у розслідуванні фінансових злочинів, інші регулятори розглядають цю країну як країну "підвищеного ризику" та не рекомендують своїм інвесторам інвестувати в неї. Ніхто не буде вкладати кошти в країну, в якій інвестори не мають повноцінного захисту з боку держави. 

Український бізнес не може залучати інвестиційний публічний капітал на цьому ринку, тому що його тут майже не має через низьку довіру. Єдиним джерелом грошей для бізнесу вже багато років є приватний капітал та занадто дорогі банківські кредити. В Україні не було жодного спроби здійснити публічне розміщення акцій (IPO) – українські компанії, створені в радянські часи, не хочуть вести прозору діяльність і бути публічними, а нові українські компанії, створені у 2000-і роки йдуть на іноземні ринки за коштами, оскільки вартість грошей там набагато нижча.

Для того, щоб українці прагнули інвестувати в цінні папери, вони повинні бути впевнені в збереженні своїх коштів. Для цього ринки капіталу мають бути чесними та прозорими, на них мають дотримуватися  інтереси всіх класів інвесторів, а не лише представників великих фінансово-промислових груп, як завжди було в Україні. Для цього на ринках повинен бути сильний регулятор, який буде діяти ефективно, так щоб його діям можна було довіряти.  А ринок та його посередники повинні функціонувати відповідно до європейських стандартів, ставлячи в пріоритет інтереси інвесторів, а на підлаштовувати ринок під власні бажання і потреби. 

Відповідно до світової практики, якою важко маніпулювати, адже вона описана у відкритих джерелах, для того, щоб регулятор діяв ефективно та йому можна було довіряти, він повинен діяти на основі принципів незалежності, нести відповідальність за свої рішення та дії, мати належне фінансування для залучення професіоналів та мати дієві інструменти правозастосування до порушників законодавства, а також повноваження для міжнародної взаємодії задля можливості проводити транскордонні заходи та розслідування. Саме про все це і був законопроект №6303 (а пізніше №6303-д), в розробці якого брали активну участь фахівці Комісії. Він був про повноцінний захист інвесторів з боку держави. Саме тому цей документ мав назву, яка чомусь засмучує професійних посередників, Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо про захисту інвесторів від зловживань на ринках капіталу". 

Окремо зазначу про запропонований в законопроекті механізм фінансування Комісії, який також викликав обурення спільноти і був згаданий в заяві СРО. Самофінансування є другою важливою умовою – після інституційної незалежності – існування ефективного та справедливого регулятора, який зможе не тільки повноцінно, на постійній основі виконувати весь спектр своїх функції, але й наймати висококваліфікованих фахівців і утримувати якісну матеріально-технічну базу та ІТ систему. А для забезпечення відкритості в питанні фінансування регулятора та запобігання незаконних витрат законопроект передбачував всі можливі запобіжники, починаючи від проведення щорічного аудиту до публікації бюджету у відкритих джерелах.

Якщо проаналізувати світовий досвід, то фіксовані комісійні збори з регульованих суб’єктів не є українським ноу-хау, так працює 50% країн-членів ОЕСР (ще 13% країн мають комбіноване фінансування регулятора). Якщо подивитися на Європу, то там 90% органів регулювання ринків капіталу фінансуються або повністю, або частково за рахунок зборів з регульованих суб’єктів. 

Знову ж таки маніпулюванням є звинувачення представників асоціацій, що за чотири роки не було прийнято жодного законодавчого акту щодо захисту власників облігацій. Насправді три закони були прийняті, хоча законотворча активність Верховної Ради 8-го скликання була дуже повільною, особливо по фінансовому напрямку. 

Але, на жаль, ключові законопроекти – №2413, №6303 та №9035 – не були проголосовані. Саме вони можуть фундаментально змінити зміст ринку та почати процес його відновлення. Затримка у прийнятті цих законопроектів затримує подання до Верховної Ради та розгляд нової моделі накопичувального пенсійного забезпечення, не дає можливості запровадити в Україні організовану торгівлю товарними деривативами, випуск муніципальних займів, тощо. 

Що стосується дорікань про облігації, то хочу нагадати асоціаціям про те, що у вересні 2016 року у Верховній Раді був зареєстрований Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих видів облігацій (№5068). Серед його розробників зазначена група народних депутатів з Комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Верховної Ради, але не зазначені фахівці Комісії, представники провідних юридичних фірм та міжнародні експерти, які всі разом працювали над його текстом. Цей законопроект мав запровадити такий інструментарій захисту прав власників облігацій – як збори власників облігацій та адміністратора за випуском облігацій. У зв’язку з тим, що документ систематично не вносився до порядку денного Верховної Ради, Комісія наполягла на включенні цих напрацювань в інший законопроект. Мова йде, про проект Закону про ринки капіталу та організовані товарні ринки №7055, зареєстрований у ВРУ 01.09.2017 року. Протягом року відбулося декілька спроб розглянути його у сесійній залі, але в липні він був відхилений.

Стосовно анонсованих, але нібито нереалізованих дій щодо удосконалення інфраструктури депозитарного обліку і розрахунків за цінні папери. Звинувачення в бік Комісії є не маніпулюванням, а просто брехнею. 

Завдяки тривалій співпраці Комісії і Національного депозитарію, а також підтримки наших міжнародних партнерів вже у вересні буде запущена нова ІТ система для централізованого депозитарного обліку цінних паперів DEPEND Q. В DEPEND Q буде переведена інформація про 4,33 мільйони рахунків власників цінних паперів. Ця система відповідає найвищім міжнародним вимогам і забезпечить повноцінну технологічну інтеграцію України у світову облікову систему цінних паперів, суттєво підвищить можливості залучення іноземних і вітчизняних інвестиції у цінні папери, створить передумови для запровадження нових послуг на фінансовому ринку. Ці зміни були передбачені Угодою про Асоціацію України та Стратегію розвитку фінансового сектора до 2020 року. І ми їх виконали. Запуск такої системи – це результат наполегливої праці багатьох людей за останні три роки.

Крім того, зараз розробляється новий закон про депозитарну систему, який повність імплементує відповідну евродирективу CSDR згідно з концепцією, яка була анонсована НКЦПФР минулого року. 

Комісія системно прямує до повноцінного ринкового конкурентоспроможного середовища згідно зі стандартами ЄС і запроваджує найкращі практики, які застосовуються в європейських країнах.  Лише нещодавно, у червні, ми запустили потужну систему XBRL для розкриття фінансової звітності всіма учасниками ринку і емітентами цінних паперів. 

Міжнародні експерти, які працюють з Комісією по проектах Європейського банку реконструкції і розвитку, Міжнародного валютного фонду, проектів Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) роблять це у тісній співпраці з місцевими експертами і глибоко розуміють всі особливості законодавства України. 

Всі ініціативи, над якими працює Комісія, відповідають "Комплексній програмі розвитку фінансового сектору України до 2020 року", а про будь-який прогрес у їх виконанні Комісія системно інформує громадськість, експертів та учасників ринку. Комісія відкрита до пропозицій і зауважень з боку професійних асоціацій ринку капіталу і окремих їх учасників, але впевнено відкидає ті пропозиції, які не відповідають євроінтеграційній стратегії нашої держави і можуть загальмувати виконання Україною взятих на себе зобов’язань за Угодою про асоціацією з Європейським союзом. 

Тому, хочу публічно спитати підписантів – яка ваша мета, і куди ви прагнете?