Позичати чи не позичати в МВФ – питання, яке активно дебатується в Україні не то що не перший рік, не перше десятиліття. Сьогодні Рада директорів МВФ повертається до питання надання Україні наступного траншу фінансування, і це надало друге дихання подібним дискусіям.

Вітчизняна економіка дедалі більше починає жити за циклом "криза -стабілізація – експансія - погіршення платіжного балансу – криза" і так далі. Дана модель у свій час була запропонована Гуілермо Кальво для пояснення деструктивних процесів в Латинській Америці. За останній час кількість країн, економічні процеси в яких описуються такою моделлю, дедалі зменшується. Втім, Україна у цій позитивній тенденції – прикрий виняток.

Реалізацію програм з МВФ можна назвати складовою цієї моделі. Але зовсім не тому, що рекомендації Фонду побудовані на "неправильних теоретичних припущеннях", як пробують це довести окремі вітчизняні вчені-економісти. І не тому, що Фонд висуває вимоги, які "руйнують національний промисловий потенціал", на чому часто наголошують вітчизняні експерти. І зовсім не тому, що структурні реформи, які ініціюються МВФ, є "антисоціальними", на чому люблять наголошувати вітчизняні політики. Причина зовсім в іншому.

Разблокируйте чтобы читать дальше
Чтобы прочитать этот текст, пожалуйста, оформите подписку
Уже подписались?

Хотите стать колумнистом LIGA.net - пишите нам на почту. Но сначала, пожалуйста, ознакомьтесь с нашими требованиями к колонкам.

Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net