Три "страшилки". Чем Всемирный Банк пугает Украину

Тиждень тому директор Світового банку у справах України, Білорусі та Молдови Сату Кахконен за підсумками презентації Індексу людського капіталу (Human Capital Index) озвучила ряд досить неоднозначних суджень щодо останніх новацій податкового законодавства України.

Озвучені "страшилки" потребують відповіді.

Жах №1. Впровадження податку на виведений капітал "вигідне лише дуже обмеженому колу впливових осіб"

Головним прихильником введення ПнВК в Україні є малий та середній бізнес: десятки бізнес-асоціацій вже неодноразово висловлювалися на підтримку проекту, свої оцінки публікували й незалежні експертні організації.

Висновок, про який говорять, як профільні асоціації, так і експерти – ПнВК зробить невигідними вартісні офшорні схеми. Разом із заміною податку на прибуток, індустрія приховування реальних доходів підприємств стане непотрібною.

Тобто новий підхід зробить економічно недоцільною податкову оптимізацію, якою наразі користуються переважно фінансово-промислові групи, що належать українським олігархам.

Саме вони та їх лобісти (наприклад, великі аудиторські компанії), як правило, виступають опонентами запровадження ПнВК в Україні. Кого як не цих людей можна назвати "обмеженим колом впливових осіб"?

Жах №2. Амністія капіталу та "одноразове декларування розв'яже руки багатьом корупціонерам"

В Україні поки не існує конкретного бачення реалізації механізму амністії капіталу.

Однак, у всіх існуючих законопроектах з цього питання (№ 3661 та 3662 або проекти, що були на розгляду уряду у 2011 та 2015 роках), чітко прописаний головний принцип: будь-які джерела накопичення капіталів, що міжнародно засуджуються, підпадають під кримінальне переслідування, як через механізм протидії відмиванню брудних грошей, так і через переслідування самої корупції.

Україна николи не прагнула звільнити корупціонерів від відповідальності. Важливо, щоб будь-який зв'язок активів з корупційними діями, автоматично виводив таку особу з-під дії процедур декларування та легалізації активів. Існуючі законопроекти з амністії капіталу, свідчать, що український законодавець поки дотримується цього принципу.

Жах №3: "Міжнародний досвід з амністії капіталу негативний"

За останні роки декілька країн, зокрема членів ЄС, впроваджували кампанії з легалізації капіталів. Згадаємо декілька прикладів:

- італійська Collaborazione volontaria 2015 року збільшила бюджетні доходи на 4 млрд. євро;

- ізраїльська voluntary disclosure procedure 2016 року дозволила легалізувати активи вартістю $10 млрд;

Є також позитивні приклади Ірландії, Індонезії, Мексики та багато інших країн. Чому б не використати цей досвід і в Україні?

Ймовірно, урядові потрібно провести ще одну широку перезентацію для представництв міжнародних донорів України (МВФ, СБ, ЄБРР та інші) як концепції податку на виведений капітал, що суттєво доопрацьований з огляду на досвід Прибалтики та Грузії, так і концепції нульового декларування, у якій відсутні будь-які ознаки спроб легалізації фінансових результатів політичної корупції.

Підтримка реформ – це дуже важливо. Однак донорська допомога не повинна перетворюватися у пряме втручання у фіскальний суверенітет України.