Голова Фонду гарантування про перебіг виплат виведених із ринку банків і тиск ексакціонерів

З початку війни у розпорядженні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) опинилося дев'ять банків, що були виведені НБУ з ринку. Світлана Рекрут в інтерв’ю LIGA.net розповіла, яку загальну суму уже виплачено вкладникам цих банків. Чому в одних банках Фонд задовольняє фінальні черги кредиторів, а в інших – розрахунки ще на рівні третьої черги.

Також мова йшла про готовність Фонду брати на себе нові банки, якщо такі будуть виведені з ринку, терміни, в які будуть реалізовані активи всіх банків, і гарантовані суми виплат.

- У період війни до вас потрапило кілька банків. Чи була відмінність щодо роботи з ними, якщо порівнювати із роботою, що проводилася щодо банків, які потрапили до вас до війни? У чому ця відмінність полягає?

Особливих відмінностей у плані процедур чи підходів у нас немає. Є закон, який говорить, що незалежно від того, що відбувається назовні, ми повинні виконувати те, що закон передбачає. Жодних послаблень немає.

Водночас банки, які прийшли після початку повномасштабної війни, є досить різними. Це 9 банків, якщо враховувати націоналізований Сенс Банк. Два банки виводили з ринку за належністю країні-агресору РФ, два – за фінансовим моніторингом, чотири – за показниками ліквідності.

На сьогодні вкладникам цих банків ми уже виплатили понад 8 млрд грн.

Від того, за якими ознаками виводився банк, залежить якість його активів і, відповідно, те, як швидко ми там можемо здійснювати всі процедури і задовольняти вимоги кредиторів. Це, власне, наша основна мета, якщо не знаходиться інвестор, готовий повністю чи частково прийняти активи і зобов’язання банку: якнайшвидше задовольнити всі вимоги кредиторів і закрити банк.

Що стосується російських банків – Промінвестбанк, МР Банк (Сбербанк) – за ними ми вперше у рамках процедури примусового вилучення, керуючись відповідним рішенням РНБО та Кабміну, перерахували активи напряму до державного бюджету. Це досить велика сума, майже 27 млрд гривень. Ці гроші пішли у спецфонд, "Національний фонд інвестицій України".

Щодо всіх інших банків – звичайна робота: реалізовуємо активи, віддаємо кошти кредиторам і намагаємося робити це якнайшвидше.

- Позови щодо банків, виведених під час війни до Фонду, є?

Є позови до Національного банку від акціонерів Мегабанку і Банку Січ. А позови до Фонду – уже похідні. Оскаржується виведення банку з ринку. Фонд там виступає третьою стороною. Тобто – з дев'яти банків позиваються два.

- А раніше було більше позовів?

Більш як щодо 30 банків були спроби оскарження рішень НБУ та Фонду. На сьогодні тривають судові провадження щодо 9-ти. Але кожен кейс – специфічний, все залежить від акціонера і від банку.

Багато таких позовів щодо тих банків, де ми маємо суттєві претензії до акціонерів. Це така своєрідна боротьба акціонерів із нами і Національним банком із метою виправдати себе, зберегти обличчя, репутацію.

- Можете конкретно назвати банки, з якими у вас ідуть найскладніші судові процеси?

Це ті банки, які прийшли у Фонд до повномасштабної війни. Ці позови є за більшістю великих банків.

Якщо говорити про банки, щодо яких у нас найбільші позови до ексвласників та пов’язаних осіб, то це, зокрема, Фінанси та Кредит (Костянтина Жеваго. – ред.) на 46 млрд грн, Дельта банк (Миколи Лагуна. – ред.) майже на 24 млрд грн, Фінансова Ініціатива (Олега Бахматюка. – ред.) на близько 14 млрд грн, ВіЕйБі (Олега Бахматюка. – ред.) – на понад 12 млрд грн.

Також маємо кілька позовів у кримінальних провадженнях щодо банку "Реал" (був пов'язаний із Сергієм Курченком. – ред.) загалом на понад 10 млрд грн та господарський позов на 2,5 млрд грн. Щодо Імексбанку (Леоніда Кімова. – ред.) – на 8,4 млрд грн.

За трьома з цих банків були намагання оскаржити виведення з ринку. Це Фінансова ініціатива, Дельта, ВіЕйБі.

- Тиск колишніх власників відчуваєте на собі?

Обов'язково. Тиск колишніх власників, тиск великих боржників, які не хочуть повертати свої борги. Це наша звичайна повсякденна робота. Це було завжди, є зараз і, я думаю, що буде і надалі.

Ми часто бачимо в інформаційному просторі інформаційні атаки, брудні замовлення, спрямовані проти Фонду. Ми на це досить спокійно реагуємо, адже розуміємо, звідки це, чому, для чого, і продовжуємо робити свою роботу.

- Але ж роботі це заважає?

Звичайно. Чим впливовіший власник або боржник, тим складніше працювати. Ми ж працюємо виключно законними методами. А по іншу сторону барикад, звичайно, має місце все. І бруд, і інші важелі.

- Прямі погрози також є?

Ні, прямих особистих погроз не надходить.

"98% кредитного портфеля Мегабанку – це пов'язані особи"

- Ви уже згадали про високу якість активів Промінвестбанку, МР Банку… Можете ще розказати щодо активів інших нових банків? Які виглядають найпривабливішими, які найпроблемнішими?

Банки, які виводяться з ринку за ознаками фінансового моніторингу, зазвичай наповнені ліквідністю. І з останніх – це Айбокс Банк (Володимира Дробота і Альони Шевцової. ­– ред.) і Конкорд Банк (Юлії та Олени Сосєдок. – ред.). Там ліквідація іде досить швидко – і реалізація активів, і розрахунки з кредиторами.

Щодо банків, у яких якість активів гарна, загалом, процес ліквідації проходить чітко, швидко. І кредитори протягом півтора року отримують всі свої кошти. Що, власне, зараз відбувається з МР Банком та Промінвестом. Тут ми вже майже задовольнили всі черги кредиторів.

Ліквідація банків, які визнаються неплатоспроможними, де кредитний портфель сформований переважно кредитами пов'язаних осіб, які не обслуговуються багато років, де погана якість активів, де немає застав, звичайно, проходить довше, важче і болісніше. З останніх банків можу навести приклад Мегабанку (Віктора Суботіна. – ред.). Тут майже 98% кредитного портфеля – це пов'язані особи.

Звісно, коли є кредитування пов'язаних осіб, то і якість застав, і все інше залишають бажати кращого. Але, тим не менш, ми зобов'язані робити все можливе і неможливе для того, щоб кредитори отримали якомога більше своїх коштів якомога швидше.

- Назвати конкретно якихось пов’язаних осіб щодо цих банків можете?

Не думаю, що назви цих боржників щось скажуть. Це кредити компаніям, пов’язаним з акціонерами. Іноді тим, які існують на папері буквально пару років і створювались спеціально під те, щоб отримати кредит і ніколи його не повертати. В першу чергу, це завжди залежало від самого менеджменту банку та акціонерів. Тобто від того, яку політику вони вели і яку мету вони передбачали.

- А ось це співвідношення активів і боргів банків, що є у вашому розпорядженні, яке зараз?

Якщо оцінювати за балансовою вартістю, то активи банків більш-менш еквівалентні їх зобов’язанням. Але балансова вартість – це часто вартість тільки на папері. Реальна вартість активів, власне, формується їх якістю – тим, чи обслуговується кредит, яка якість застави. Скільки готові заплатити на ринку за кредит, за яким немає застави, та який прострочений на 5-8 років?

Тому сказати тут конкретно загальну цифру буде некоректно. Але якщо говорити щодо банків, то я вже назвала ті, які майже на 100% покривають борги. А, наприклад, Мегабанк або Банк Січ (Олега Баланди. – ред.) – ми сумніваємось навіть, що вистачить коштів повернути те, що Фонд витратив на гарантовану суму.

Банки, що виводились за фінмоніторингом, – там також сума активів еквівалентна сумі зобов'язань, недостатності активів ми не очікуємо.

- Зараз щодо нових банків яку чергу ви задовольняєте?

Щодо Промінвестбанку, Конкорд Банку вже задовольняємо сьому чергу кредиторів; щодо МР Банку – восьму, Айбокс Банку – дев’яту. Це, можна сказати, фінальні черги кредиторів. Щодо Мегабанку, Банку Січ та Форвард банку (росіянина Рустема Таріко. – ред.) розрахунки ще на рівні третьої черги. Ще рано робити висновки про УкрБудІнвестБанк (Світлани Дем'яненко. – ред.).

- А взагалі розуміння того, коли будуть реалізовані активи всіх банків, є чи немає?

Активи тих банків, які прийшли у Фонд до війни, майже всі реалізовані. Не реалізовані тільки ті, щодо яких були обмеження рішеннями судів. Це, на жаль, досить поширена історія, коли боржники, які не хочуть, щоб їхні борги продавали, і не хочуть обслуговувати борг, через суд забороняють Фонду продавати і вчиняти будь-які дії за їхніми кредитами. Такі активи у нас на балансах ще позалишалися нереалізованими з кризи 2014-2015-х років.

Крім того, "старі активи" – це ще й ті банки, які були в сірій зоні (за межами правового поля. – ред.), банки-зомбі. У нас 7 банків, управління якими Фондом було обмежено рішеннями суду.

Завдяки Закону №590-ІХ, майже всі, крім Укрінбанку (Володимира Клименка. – ред.) та КСГ Банку (Сергія і Ксенії Касьянових. – ред.), повернулись під управління Фонду. І тільки після цього отримали змогу реалізовувати активи і продовжити розрахунки з їхніми кредиторами. Все інше продано. Тепер у нас переважна більшість активів, які ми пропонуємо ринку, це ці "свіжі" активи банків, які вже надійшли після початку повномасштабної війни.

- Орієнтовно яка частка нереалізованих активів залишилася?

Від того, що було до повномасштабної війни, – якщо взяти балансову вартість, близько 3-4%. А якщо разом із цими, що потрапили до нас під час повномасштабної війни, – це десь орієнтовно 10-15%.

"У Фонду грошей достатньо, вимоги всіх вкладників будуть задоволені"

- Яким було проходження через ваші руки Сенс Банку?

Нам закон відводив 3 дні на те, щоб виконати цю націоналізацію. Ми впоралися за 2 дні. По-перше, був досвід після націоналізації ПриватБанку. По-друге, в Сенс Банку не було таких складних процедур, як формування резервів, тощо. Окрім того, був досить високий рівень співпраці з боку працівників Сенс Банку.

На мій погляд, націоналізація Сенс Банку, з огляду на те, як спрацювали всі органи влади, мабуть, була на найвищому рівні.

Найголовніше, що вкладники і боржники Сенс Банку не відчули взагалі, що щось відбувається. Застосунок працював, платежі ходили.

Крім того, за ці два дні націоналізації ми побачили суттєвий притік депозитів – на понад 300 млн грн. Це взагалі найбільша винагорода для нас – те, що процес пройшов настільки професійно, що відбувся непомітно для клієнтів.

Бо, якщо ми говоримо про найкращі світові стандарти, то вони полягають у тому, що вкладник взагалі не повинен відчувати, що відбувається. Увечері він заснув, бувши клієнтом в одному банку, уранці прокинувся в іншому, зі своїми грошима, без потрясінь.

- Щось залишилось від Сенс Банку у вашому розпорядженні?

Нічого. Ми його прийняли і повністю передали державі.

- А взагалі Нацбанк перед тим, як виводити якісь банки з ринку, він із вами це обговорює чи ні? Попереджає?

Ми завжди присутні на правлінні, коли правління ухвалює рішення щодо заходів впливу. Тобто, якщо є рішення про проблемність і щодо визнання банку неплатоспроможним. Крім того, ми здійснюємо свій моніторинг банківської системи.

Ми з Національним банком постійно комунікуємо з тих питань, де ми передбачаємо виникнення якихось проблем.

Тут у нас нормальний робочий контакт та співпраця. Ми готові до будь-яких викликів.

- А зараз очікується виведення якогось із банків?

Я не можу цю інформацію розголошувати. Але не треба боятися того, чи буде виведення банку. У Фонду грошей достатньо, вимоги всіх вкладників будуть задоволені.

100% гарантія поширюється на всіх фізичних осіб, зокрема на ФОПів. І це створює певний комфорт для вкладників під час війни, щоб вони не хвилювались за безпеку їхніх коштів.

- У цьому контексті роз'ясніть, яка зараз сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами? Згідно зі змінами в Закон про гарантування вкладів від квітня 2022 року (Закон 2180-IX) через три місяці після скасування воєнного стану вона має становити 600 000 грн. Зараз у Законі стоїть сума в 200 000 грн. Банки дають роз'яснення, що вклади гарантуються повністю.

Зараз під час дії воєнного стану та ще три місяці після його завершення Фонд гарантування покриває 100% вкладів фізичних осіб. Це всі рахунки. І пенсійні, і поточні, і накопичувальні, і депозитні, і відсотки, і зарплати, і ФОП, і валютні вклади за курсом на дату визнання банку неплатоспроможним. Включно з нарахованими відсотками.

Кошти юридичних осіб не підпадають під гарантію, вони відшкодовуються у порядку черговості, визначеної Законом про систему гарантування вкладів у разі достатності активів у банку.

Через три місяці після закінчення воєнного стану – гарантована сума становитиме 600 000 гривень. Це втричі більше проти 200 000, що були до повномасштабної війни. Ці 600 000 – вони затверджені законом.

- Наскільки, на вашу думку, така регуляторна політика відповідає нинішнім реаліям?

100% гарантія не є тим, що вигадали ми спеціально під Україну. Це такий антикризовий захід, який існує в світі. І ми знаємо понад десяток країн, які мали вже такий досвід. Така гарантія, як правило, запроваджується на період кризових подій і знімається після їх закінчення.

Власне, ефективність 100% гарантії ми можемо уже зараз побачити в цифрах. Це те, що після початку бойових дій у банківській системі спостерігається досить суттєвий приплив депозитів. Якщо перед великою війною це було 700 млрд грн вкладів фізичних осіб, то зараз це 1,1 трлн.

Звичайно, на приріст вкладів фізичних осіб у системі впливає і банківська 100% гарантія, і те, що банки наповнені ліквідністю, що вкладникам повертають кошти, інші чинники. Але в той момент, коли 100% гарантія запроваджувалась, це мало досить потужний психологічний ефект для вкладників, що їм гроші повернуть у повному обсязі. Тому це досить ефективний захід.

У світі є формула, як рахувати суму гарантування. Вважається, що чим вище процент покриття гарантії за кількістю вкладів, тим краще. В Україні за умови гарантій у 600 000 грн більш ніж 99% вкладів за кількістю є покритими. 0,8% – покриті частково.

Наш показник навіть кращий, ніж у багатьох європейських країнах. Наша мета – це збереження фінансової стабільності, захист вкладника.

- А в наших європейських сусідів – Польща, Румунія Чехія, Словаччина, Угорщина, Туреччина – а також у таких розвинутих країнах, як США, Німеччина, Японія, Південна Корея, яка ця сума гарантування?

В Європейському Союзі сума гарантування становить 100 000 євро. Вона там у всіх країнах однакова. Вони працюють відповідно до директив ЄС. Це те зобов'язання, яке взяв на себе і Фонд щодо трансформації системи гарантування відповідно до євродиректив.

Країнами колишнього радянського табору розліт досить великий. Якщо, наприклад, у Молдові гарантії за вкладами в еквіваленті становлять близько $2,8 тис, то в Азербайджані – близько $59 000 для фізосіб, проте – за умови дотримання банком вимог щодо відсоткових ставок.

У Японії – в еквіваленті понад $56,6 тис, у Республіці Корея – близько $37 000, у США – $250 000. 

"Об’єкти, які мають стратегічне значення для України, до кінця воєнного стану продаватись не будуть"

- Взагалі, які зараз є майданчики для реалізації активів? Їх більше чи менше, ніж було до війни?

Ми з 2016 року працюємо на Прозорро.Продажі. Це платформа, яка створювалась, зокрема, і Фондом гарантування. Для того, щоб продавати активи в онлайн-режимі без жодного ручного втручання.

Платформа себе зарекомендувала за багато років як досить ефективна. Отримала багато нагород, зокрема іноземних, як ефективний інструмент у боротьбі з корупцією.

Ми також маємо досвід роботи і з іноземними майданчиками, активно співпрацювали з ними під час реалізації активів до повномасштабної війни.

Зараз ми не бачимо потенціалу для залучення іноземних майданчиків. Тому що, по-перше, ми ще тільки формуємо свою стратегію щодо пулового продажу у нових реаліях. Вона буде багато в чому залежати від того, яка буде державна позиція щодо тих кредитів, застави за якими чи позичальники знаходяться в зоні бойових дій, на тимчасово окупованих територіях. Тому, переважно, ми зараз більше сконцентровані на індивідуальних продажах та на реструктуризації кредитів. Це те, що забезпечить найбільший грошовий потік у поточних умовах для кредиторів.

- Загалом в умовах війни реалізовували активи важче, аніж до війни?

На щастя, ми не спостерігаємо це. І навіть у 2022 році не спостерігали чітко вираженого страху українських інвесторів перед придбанням активів в Україні. В 2022 році 90% нашого продажу становила нерухомість. Цього року ситуація змінилася. Нерухомість вже становить 25% від загального об'єму продажу, решта – кредити. Тобто цей ринок запрацював.

Думаю, це пов'язано з тим, що, по-перше, щодо нерухомості, яка реалізована в 2022 році, інвестор розуміє, що в будь-якому випадку, в разі її фізичного руйнування, існує державна програма. Це певна довіра вже до загальнодержавної політики.

І, друге – наші способи продажу. Власне, це і Прозорро.Продажі. Аукціони проходять в онлайн-режимі. Вони допомагають забезпечити досить високий рівень конкурентності. Тобто, якщо приміщення або актив є ринковим і привабливим, то навіть під час війни ми бачимо до нього сталий попит і конкуренцію, яка підвищує ціну.

Серед таких об'єктів, наприклад, ми реалізували ТРЦ "Магелан" на Теремках (Київ), досить велику готельно-відпочинкову базу в Кончі-Заспі, багато офісних приміщень. Що найбільш цікаво, ціна реалізації за квадратний метр не є нижчою за довоєнний рівень у доларовому еквіваленті. Тобто, український інвестор існує, він вкладає в українські активи, і він вірить у них.

Чи буде інтерес із боку іноземних інвесторів – буде зрозуміло, коли стабілізується ситуація, зміниться кон’юнктура.

- А зараз до вас надходять якісь пропозиції від іноземних майданчиків?

Пропозиції від іноземних інвесторів – це поки що дуже поодинокі випадки.

- На сьогодні є конкретні пропозиції?

Зараз ні.

- Якісь обмеження щодо продажу тих чи інших активів під час війни є? Чи все можна продавати?

Ми зараз не реалізовуємо активи, що знаходяться в зоні бойових дій чи на окупованій території, і кредити, застави за якими знаходяться на цих територіях. Має бути напрацьована державна програма, єдина державна політика щодо цих збитків. Скоріш за все вони будуть пред’являтися Російській Федерації. І, звичайно, буде коректніше та стратегічно правильніше стягувати ці збитки, аніж продавати ці кредити у відкритий ринок.

Є ще низка вимог, і Кабінет Міністрів нас підтримав у цьому, щодо об’єктів, які мають стратегічне значення для України. Вони до кінця воєнного стану продаватись не будуть. Йдеться про десяток кредитів, не буду розголошувати деталей, але це ті сфери, які мають стратегічне значення під час війни.

- А які найближчим часом великі пули активів плануєте реалізовувати і які щодо них є очікування?

Ми зараз продаємо досить активно пули кредитів фізичних осіб Мегабанку та Форварда. Це заставні та беззаставні споживчі кредити. На нашому сленгу – мікрохвильовки. Банки кредитували дуже багато купівель у магазинах.

Також ми зараз обкатуємо зовсім новий підхід до пулування кредитів юридичних осіб. Якщо раніше ми їх об’єднували в пули за календарним підходом, то зараз ми застосовуємо світову практику формування пулів за галузевою ознакою. Побачимо, наскільки цей підхід себе виправдає. Ми застосовуємо всі відомі в світі практики та підходи, щоб отримати максимальну ціну продажу, надходження кредиторам.

У нас іще зараз є декілька великих кредитів юридичних осіб. Наприклад, 16 листопада заплановано продаж лоту кредитів юридичних осіб, пов'язаних із колишніми власниками Златобанку (Олени Якіменко. – ред.). Стартова ціна понад 10 млрд грн. 

Що стосується нерухомості, то з великих об'єктів на торгах це головний офіс Банку Січ у столиці та нерухомість у місті Харків Мегабанку та МР Банку. А взагалі, багато нерухомості ми вже продали.

- Фонд якось відслідковує, що відбувається з активами після їх реалізації?

Ми не відстежуємо і не прагнемо до цього. Тому що наша основна мета – це реалізувати актив та повернути гроші кредиторам. Далі ринок повинен сам врегулювати його долю. Але, на жаль, більшість активів, які ми реалізовуємо, знаходяться в тих чи інших судових оскарженнях. До речі, це, власне, причина, чому ми не бачимо великого попиту інвесторів на них.

І ми, звичайно, чуємо відголоски, хоча, за законом, наша роль в управлінні активом закінчується з моменту продажу. Тим не менше, завжди намагаємось бути на стороні покупця, у межах, визначених законом, тому що захист прав кредиторів – це один із пріоритетів України як держави.

- А маніпуляціям зі сторони покупців Фонд якось протистоїть? Схемам, за якими колишні власники активів викуповують свої активи за безцінь?

Згідно із Законом, ми не маємо права передавати актив безпосередньо боржнику або фінансовому поручителю. А з початку війни – громадянам Російської Федерації, юрособам, створеним за російськими законами, та іншим особам, пов'язаним із державою-агресором.

Механізмів та інструментів, яким чином промоніторити пов'язаність покупця з колишнім боржником, ми не маємо. Однак, зараз кожен актив продається на Прозорро.Продажі в межах конкурентної боротьби. І якщо актив справді якісний, вартісний, то нам не потрібно боротися з пов'язаними особами. На цей актив завжди є попит. Ми інколи бачимо конкуренцію 4, 5, 6 і більше учасників.

Звичайно, якщо актив порожній і у заставі немає нічого, то кому він може бути цікавий? Але наша основна мета – це отримання найбільших коштів для того, щоб задовольнити вимоги кредиторів. Найгірше, що ми можемо зробити, це тримати актив і не продавати, і судитися 15 років, витрачаючи кошти, і нічого не віддавати кредиторам.

- Продаж активів якого банку можете назвати найпроблемнішим?

Найпроблемніший продаж активів тих банків, де є заборони судів на реалізацію цих активів.

І, звичайно, найважче продавати ті активи, де є потужний боржник. Під час попередньої кризи боржники йшли на які завгодно стратегії, окрім погашення або реструктуризації свого кредиту. Це судові заборони, оскарження договорів іпотек, визнання договорів взагалі недійсними… Тобто це були такі чорні механізми під гаслом "платять тільки боягузи".

Зараз, на щастя, ми бачимо зміну, причому кардинальну, цієї тенденції. Щодо нових банків, я вам чесно скажу, ми не бачимо такого супротиву. Більшість боржників, великих боржників, намагаються домовлятися з банком, виходити на програму реструктуризації і в межах своїх можливостей обслуговувати кредит.

- З чим пов’язуєте зміну цієї тенденції?

В першу чергу з тим, що, не дивлячись на те, чорну чи сіру стратегію вибирає боржник, все одно ми продовжуємо судитися з ним і боротися, незалежно від того, які є часові перспективи. Боржники усвідомили, що найкраще вибрати дружню стратегію, діяти в правовому полі, обслуговувати кредит із перспективою рефінансування чи погашення, ніж ініціювати "війни", які тривають 5-6-8 років, і втрачати все.

Минула стратегія тиску через суди не минулася даремно, боржники тепер прагнуть зберегти свою репутацію. Це – результат нашої системної роботи, яка супроводжувалась постійними інформаційними атаками та замовними кампаніями проти Фонду.

"Я бачу Фонд через рік сильним, інституційно незалежним та фінансово стійким"

- Саму роботу Фонду хто і як перевіряє?

Ми підзвітні Адміністративній Раді Фонду. Адміністративна рада складається з представника Верховної Ради, представника Кабінету Міністрів, двох представників Національного банку і директора-розпорядника Фонду. Всі інші інстанції нас перевіряють так само, як і органи державної влади.

- Тобто – частих перевірок немає?

Ми функціонуємо в тих самих умовах, в яких і всі інші державні або квазідержавні структури.

Ми перевіряємося на регулярній основі раз на три роки. Адміністративна рада веде щоденний моніторинг нашої діяльності. З Адміністративною радою погоджуємо всі ключові питання. Тому що і позиції Мінфіну, і парламенту, і Нацбанку мають бути враховані.

- Що зараз для Фонду є завданням №1? Що будете вважати своєю перемогою?

Гарне питання. Завданням №1 завжди для нас було є і буде – отримання максимально великої суми коштів для задоволення вимог кредиторів та розрахунку з боргами. Власне, вся робота з пов'язаними особами, з реалізації активів – це все спрямовано на цю одну мету.

Друге – ми продовжуємо роботу з імплементації євродиректив. Це також має важливе значення для країни в рамках планів зі вступу до ЄС.

І третє вкрай важливе питання, але на яке ми не можемо вплинути – це Конституційний суд. Він вже 8 років розглядає нашу справу щодо конституційності Закону про систему гарантування.

Якби ви мене запитали, яким я бачу Фонд через рік, то, звичайно, я б вам сказала – сильним, інституційно незалежним та фінансово стійким. Для цього всього, фактично, нам потрібно три речі:

• щоб легітимність або правовий статус Фонду ніхто не ставив під сумнів;
• щоб судова система чітко розуміла специфіку справ Фонду гарантування, тому що в усьому, що пов'язано з нашими позовами до колишніх власників та пов'язаних осіб, вже п'ятий рік немає жодного рішення по суті в останній інстанції;
• фінансова стійкість Фонду.

Нам потрібен сильний корабель і, як результат, безпечне плавання.