Так минає мирська слава: UBS поглинає конкурента Credit Suisse на межі банкрутства

Перший банк Швейцарії за розмірами активів (1,1 трлн дол.) поглинає другий (575 млрд дол.) в угоді під пильним контролем фінансової влади країни, аби вгамувати паніку та запобігти подальшому поширенню фінансового ризику.

Вартість угоди про поглинання – 3,2 млрд доларів (3 млрд швейцарських франків).

Здавалося б для таких фінансових конгломератів – копійчана сума. Але вона відповідає поточному стану справ у Credit Suisse (CS).

На відкритті торгів 20 березня акції банку обвалились на 60% до 0,73 франка, що відповідає капіталізації компанії у 2,9 млрд франків. Сумарно за останній місяць акції банку впали на 75%, за останній рік на 90%. Щоденний відтік клієнтів на минулому тижні – 10 млрд доларів.

Звісно, у самому банку до останнього посилалися на психологічний ефект, спричинений банкрутством декількох регіональних банків у США (зокрема Silicon Valley Bank, Signature), запевняли про достатність капіталу та стійкі позиції завдяки присутності на багатьох ринках тощо.

Натомість реальність інша. Credit Suisse останніми роками, попри більше ніж півторастолітню історію, яка мала б схиляти до консервативності поведінки, демонстрував досить агресивну політику інвестицій у високоризикові активи, зокрема, у технологічні стартапи та інвестиційні фонди, які оперували високодохідними, але низькорейтинговими активами.

Втрати вкладників від цих операцій вимірювались десятками мільярдів доларів. Капіталізація банку зменшилась із пікових 88 млрд дол. у 2007 р. до близько 10 млрд дол. на кінець 2022 р.

Водночас банк маніпулював фінансовою звітністю, виходячи на позитивний фінансовий результат, зокрема шляхом ухилення від оподаткування (за що регулятори США та ЄС накладали на нього мільярдні штрафи). І тільки за підсумками 2022 року змушений був показати збиток у 7,3 млрд доларів, який перекривав "прибутки" попередніх років.

Так, був присутній певний психологічний ефект, коли вкладники почали забирати кошти за прикладом Silicon Valley Bank, а акції Credit Suisse почали катастрофічно валитися минулого тижня.

Але першопричина – сумнівні високоризикові операції з багатьма мільярдами реальних збитків декількох останніх років, які чомусь не викликали зацікавленість регуляторів. Хоча банк є системно важливим за глобальними мірками.

На цьому фоні проблеми банку додатково посилились через посилення монетарних політик і погіршення фінансових умов.

У підсумку кейс Credit Suisse став найбільшим викликом для світової фінансової системи з часів глобальної фінансової кризи 2008 року, за іронією долі сам банк пережив її дуже впевнено. Підтримка тоді навпаки знадобилась UBS. Поглинання, звісно, це набагато кращий варіант, ніж банкрутство. За підсумками угоди створюється ще один надпотужний глобальний фінансовий конгломерат рівня Goldman Sachs або Deutche Bank. Але наразі залишається дуже багато питань, які обумовлюють збереження песимізму щодо фінансового сектора.

По-перше, за рішенням фінансового регулятора Finma, облігації додаткового капіталу першого рівня (АТ1) списуються, а їх власники водночас попрощаються з майже 17 млрд доларів.

AT1 – спеціальні облігації, які випускаються банком для поповнення капіталу і які за умови дефолту можуть бути конвертовані в акціонерний капітал або списані (залежно від умов випуску). Такі облігації випускаються насамперед європейськими банками (Велика Британія, Швейцарія, ЄС). Це високодохідний, ліквідний, але ризиковий інструмент, який мав попит у професійних інвесторів у всьому світі (з обсягом ринку близько 270 млрд доларів).

"Обнуління" облігацій в такому масштабі підриває довіру до інструментів АТ1, які передбачають списання щодо будь-якого їх емітента. Це може спричинити хвилю їх скидів за сміттєвою ціною. 20 березня випуски аналогічних облігацій подешевшали на 10-12%.

По-друге, для "розшивки" проблем Credit Suisse його новому власнику знадобиться близько 100 млрд доларів, які згодився надати Центробанк Швейцарії (ще 9 млрд дол. надає уряд країни для покриття "деяких" збитків).

Але 100 млрд доларів може бути тільки вершиною айсберга, оскільки UBS доведеться відновлювати справжню історію фінансових операцій, які здійснював Credit Suisse, примудряючись показувати прибутки від збиткових операцій.

Тож станом на сьогодні, пожежу на європейському фінансовому ринку вдалось локалізувати, але усунення факторів, що можуть її спричинити у будь-який момент (як мінімум щодо ризиків інвестицій та контролю за достовірністю звітності, відпливу капіталу з ринку облігацій AT1), поки що не відбулося.

Як це неодноразово бувало під час глобальних фінансових криз, у міру одночасного підвищення процентних ставок і сповільнення глобальної економіки банки з ризиковими та нестійкими бізнес-моделями наближаються до свого ідеального шторму. І це продовжує залишатись серйозним викликом для банківських і фінансових регуляторів.