У Нацбанку буде новий голова. Найкращий сценарій – якщо ніхто не помітить зміну прізвищ

Учора, 4 жовтня, стало відомо, що голова Національного банку України Кирило Шевченко подає у відставку. У соцмережах за усталеною українською традицією почали гадати, хто ж стане його наступником. Але загалом упевнений, що найкращий сценарій для України – не помітити зміни прізвища голови регулятора.

Війна – це великий стрес для всіх аспектів життя країни та громадян, зокрема і для фінансової системи. Цей стрес-тест війною Нацбанк під керівництвом Кирила Шевченка пройшов чудово – був готовий до цих випробувань, витримав удар, адекватно реагував на виклики та забезпечив підтримку як банківсько-фінансовому сектору та громадянам, так і Кабінету міністрів України. При тому, що і в Україні, і закордоном часто наголошують, що, мабуть, немає у світовій історії інших прикладів, щоб банківська система безперебійно працювала в країні, де йде війна й бойові дії. 

Щоб не бути голослівним, варто подивитися лише на кілька основних показників діяльності центробанку. 

Перший – це інфляція. 

Ключова задача Нацбанку, зокрема з початку війни – це контролювати та стримувати інфляцію. Станом на серпень 2022-го річна інфляція в Україні становила 23,8%. Так, показник високий. Але водночас  темпи зростання інфляції в інших європейських країнах теж рекордні, а деякі навіть перевищують значення в Україні, хоча ці країни й не воюють. 

Наприклад, в Естонії інфляція в серпні сягнула 25,2%, в Молдові 34,3%, в Туреччині взагалі 80,2% (точно не приклад орієнтуватися). Недалеко знаходяться і Литва з Латвією, де інфляція перевищила 21%. Тож можна сказати, що з задачею втримати зростання цін в умовах війни НБУ впорався. 

Другий показник – це золотовалютні резерви. 

Справді, з квітня до липня 2022-го золотовалютні резерви України демонстрували спадну динаміку, бо треба було підтримувати державний бюджет. Але останнім часом НБУ знову взяв курс на збільшення обсягів міжнародних резервів і станом на 1 вересня 2022-го довів їх валову суму до $25,4 млрд (це трохи більше травневого рівня). Тож тут теж динаміка позитивна. 

Щодо очікувань від зміни очільника НБУ найбільш об’єктивною є реакція міжнародних партнерів України: вони з певною часткою скепсису ставляться до самої ідеї кадрових змін такого рівня під час війни, але висновки будуть робити лише по зроблених справах. 

Сподіваюся, що наступник продовжить узятий попереднім керівництвом Нацбанку курс (уже не секрет, що новим головою НБУ має стати колишній голова правління державного Ощадбанку Андрій Пишний). Те, що можна особливо підкреслити за результатами каденції пана Шевченка, – Нацбанк як був незалежним органом, так і залишився. І в цьому дуже хочеться бачити спадкоємність. 

До чого призводить відсутність незалежного центробанку й ручне управління головним регулятором з боку очільників країни, ми вже тривалий час спостерігаємо на прикладі Туреччини. Натомість сильні незалежні інституції, де вміють говорити "ні", можуть витримати будь-що, навіть прихід до влади Дональда Трампа. 

Саме тому найкращим результатом зміни голови Нацбанку буде наступний: ми почуємо прізвище нового очільника НБУ, коли голосуватимемо за його призначення у Верховній Раді, і більше не будемо згадувати про цю ротацію, бо Нацбанк так і залишиться сильною і незалежною інституцією, що забезпечує необхідну підтримку банківської системи та країни у важкий час війни.