Кредити на мільярди. Чи потрібен Україні МВФ, чи ми можемо без нього обійтися

В Україні розпочала роботу нова (за нинішніх умов онлайн) місія Міжнародного валютного фонду за чинною програмою. Відповідно до неї, Україні ще можуть виділити до $750 млн.

Довідка. Цього року Україна вже отримала допомогу від МВФ, спрямовану на боротьбу з наслідками COVID-19 на суму $2,7 млрд, і макрофінансову допомогу від Євросоюзу на суму 600 млн євро, що дозволить закінчити цей рік без істотних фіскальних проблем. 

В українському суспільстві вже багато років точиться дискусія, чи потрібно Україні співпрацювати з МВФ. Це неправильна постановка питання в принципі, тому що це визначається не емоційно "хочу, не хочу", а раціональним станом економіки, дефіциту бюджету, макрофінансової стабільності. А також можливістю залучити гроші до бюджету з інших джерел, наприклад, продати облігації на відкритому ринку.

Як взагалі влаштована система МФО і донорів

МВФ – не єдиний кредитор, є й інші: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), ЄС, США, інші розвинені країни.

В межах однієї країни, з якою вони всі працюють, кредитори намагаються діяти скоординовано: дають кредити прямо в бюджет, або фінансують окремі проєкти, фінансують проєкти, які мало цікаві для комерційних банків, наприклад, модернізація комунальної інфраструктури.

Крім виконання геополітичних завдань, МФО і донори намагаються розвивати системоутворювальні інститути (національні банки, судову систему, фондовий ринок), ринкові відносини і зменшення впливу (особливо фінансового) держави на різні економічні сфери. Реформування цих сфер є частиною умов кредитних договорів.

Чому основна увага приділяється МВФ, тоді як є багато інших МФО та донорів

МВФ – найбільший кредитор і орієнтований на найскладніші реформи. Це "фіскальний аудитор і макроризик-менеджер", який не дасть грошей, якщо на рівні країни "дебет не відповідає кредиту", і на нього здебільшого орієнтуються інші МФО. 

Яка ситуація в Україні

Один з ключових фокусів МВФ в Україні – макрофінансова стабільність і фіскальна політика. Зокрема, одне із завдань місії – це переконатися, що уряд і Національний банк контролюють ситуацію і адекватно оцінюють ризики, щоб підвищити надходження до бюджету шляхом зниження корупції, непрямого субсидування, а також раціональних витрат, плюс незалежність і транспарентність банківської системи. Іншими словами, МФО і донори встановлюють, наприклад, контроль НБУ за проблемними банками.

Станом на 31 серпня 2021 року державний і гарантований державою борг України становив $ 92,53 млрд.

2022 року Україна вимушена буде виплатити близько $ 15 млрд (у півтора рази менше, ніж 2021 року), з яких майже $ 1,5 млрд – кредити МФО. Водночас немає пікових точок виплат боргу, а це означає, що Україні не доведеться шукати додаткові фінансові ресурси для його погашення.

Якщо у 2022 році зовнішні ринки будуть сприятливі, то бюджет планується профінансувати переважно за рахунок ОВДП – 76% і лише на 15% за рахунок грошей МВФ і МФО.

Так чи потрібен Україні МВФ

Правильно ставити питання: "Чи впорається державний бюджет без МВФ та інших кредиторів з виплатою пенсій, субсидій, зарплат бюджетникам, фінансуванням державних інфраструктурних проєктів?". Якщо впорається, то у нас сильна економіка і міжнародна макропідтримка не потрібна.

Але сторони не завжди можуть досягти угоди в конкретний період часу. Тому уряд має думати про альтернативні джерела фінансування бюджетних витрат. Але ринкові механізми фінансування для країн, що розвиваються, дорожчі і не завжди доступні.

Цього року неконтрольованих проблем для бюджету не передбачається, оскільки уряд вже отримав істотну допомогу і успішно залучив боргові ресурси на зовнішніх ринках. Але з огляду на ситуацію на енергоринках, краще домовлятися заздалегідь, щоб не опинитися як в ситуації цього року, коли бюджет збалансувався за допомогою МВФ за програмою підтримки постраждалих від COVID-19 держав. 

Ми маємо розуміти, що це геополітичні кредити і сторони мусять шукати компроміс з урахуванням конкретної ситуації і з прицілом на майбутнє. Особливо, якщо Україна хоче бути повноцінним членом європейської спільноти.