Україна отримає новий транш МВФ. Але божевільний Путін біля наших кордонів усе псує
Що таке "краще пізно, ніж ніколи"? Це коли Україна отримує другий транш програми Міжнародного валютного фонду ($700 млн) та продовжує дію самої програми до червня 2022 року.
Ми мали отримати цей транш у вересні 2021 року. Але краще запізно, ніж ніколи.
Це хороша новина.
У будь-який інший час ринок би позитивно відреагував на цю новину, ціни українських єврооблігацій зросли б, і Міністерство фінансів України змогло б вийти та залучити ці цінні папери.
Але божевільний президент Росії Володимир Путін біля наших кордонів усе псує.
І "експортери хаосу" не дають імпортувати цивілізацію, правила гри та фінансову стабільність в Україну.
І розлякують інвесторів, які в моменті переоцінюють ризики дефолту України.
Згідно з меморандумом з МВФ, Україна зобов'язалася продовжувати реформи.
Неспішно, зважаючи на все. Як завжди. Але куди нам поспішати. Куди ці реформи від нас подінуться.
30 років уже чекають. Зачекають ще.
Ключове питання зараз — чи є російська загроза стимулом для реформ?
Адже, з одного боку, українська влада повинна розуміти, що зараз як ніколи потребує підтримки, передусім від США.
А США завжди говорили, що їхня підтримка можлива, лише якщо Україна сама допомагатиме собі, насамперед, через роботу над верховенством права та боротьбою з корупцією.
З іншого боку, українські великі геополітики можуть вирішити, що в поточній ситуації США нікуди не подінуться і будуть змушені підтримувати Україну. Вони вже думали так щодо російського газопроводу Північний потік-2, то чому б не подумати знову. Що в умовах, коли США повинні захистити свого союзника від Росії, щоб не спровокувати Китай спробувати напасти на американського союзника (Тайвань), сам союзник може робити що завгодно.
Спокуслива ідея. Приємна. Але тільки ставки в цій грі надто високі. Грати в цю гру і саботувати реформи заради нагальних інтересів, ставлячи на кон усе, – це дуже небезпечна гра. Особливо, коли Кремль усіма силами намагається показати, що він божевільний і "тримайте мене семеро". І з боку не дуже зрозуміло, чи можна так майстерно роками зображати божевілля та не піддатися йому.
Втім, якщо ти хочеш, щоб тебе боялися і вважали неадекватним (адже адекватного ніхто не боятиметься), саме такі думки ти маєш продукувати.
Цікаво, що коли "голови" Путіна, які говорять, розмірковують про те, що непогано було б експортувати трохи хаосу в Україну, в самій Україні є люди, які люблять Путіна.
Це дуже чудова історія. Навіть дивовижніша, ніж любов української влади до не виконання взятих на себе зобов'язаннь.
Але це вже зовсім інша історія.
