Зараз один працівник утримує одного пенсіонера. Чи будемо з пенсіями після війни?
Впровадження обов’язкового пенсійного накопичення і реформа ринку капіталу в Україні — серед ключових пріоритетів роботи Кабінету міністрів у 2023 році, наголосив нещодавно прем’єр-міністр України Денис Шмигаль. Розмови про необхідність запровадження в Україні другого рівня пенсійної системи точаться настільки давно, що майже 20 років тому в українському пенсійному законодавстві з’явилась норма про запровадження обов'язкової накопичувальної системи. Проте – за всі ці роки – цього так і не зробили.
На кону – демографія
За цей час демографічна криза в країні не просто посилилась, через війну вона набула масштабів катастрофи. Наведу лише декілька цифр:
– Через перевищення рівня смертності над рівнем народжуваності з 1991 року населення України невпинно зменшується. Якщо 1991 року кількість населення становила 51,6 млн осіб, то на 1 січня 2022 року ця цифра вже складала 41,16 млн (за даними Держстату). Тобто за ці роки кількість населення скоротилася на 10 млн українців і продовжує скорочуватися найшвидше у світі.
– Крім скорочення, статистика демонструє старіння населення: частка громадян віком до 17 років у структурі постійного населення країни дорівнює 17,9%. Це означає, що в середньостроковій та довгостроковій перспективах все менша кількість жінок досягатиме репродуктивного віку, адже, що менше народжується людей сьогодні, то менше їх завтра і післязавтра.
– Що стосується коефіцієнта народжуваності на одну українку: за даними Інституту демографії та соціальних досліджень, у 2021 році він становив 1,1 дитини. Це теж один з найнижчих показників у світі. Аби забезпечити хоча б просте відтворення покоління, необхідно 2,15 дитини на одну жінку.
Війна Росії проти України посилила негативні процеси в рази, адже починаючи з 24 лютого 2022 року з України виїхали не просто 7-8 млн українців. По-перше, активно виїжджала освічена частина населення, здатна заробляти на життя (понад половина жінок, які виїхали за межі України, мають вищу освіту, 30% – вже працевлаштовані). По-друге, невідомо, скільки українців повернуться на Батьківщину після закінчення війни. Також, на жаль, розуміємо, що як наслідок повномасштабної війни, кількість працездатного населення зменшиться, а кількість осіб з інвалідністю збільшиться.
Серед негативних чинників внаслідок війни, що розв'язав наш божевільний північний сусід, – і високі показники смертності чоловіків працездатного віку, і ймовірний спад народжуваності, втрата житла та значне погіршення його якості. І знов-таки, зростання смертності через загострення хронічних хвороб, стрес та неможливість мешканцями окупованих і прифронтових територій вчасно отримати належну медичну допомогу.
Від чинників демографічних – до чинників економічних
За статистичними даними, станом на червень 2022 року в Україні нараховувалось 10,8 млн працюючого населення, що сплачує ЄСВ, і стільки ж пенсіонерів. Тобто фактично сьогодні один працюючий утримує одного пенсіонера. Коефіцієнт заміщення (відсоток від зарплати, який людина може отримувати як пенсію) за таких умов складає 27,4%, це означає, що у разі виходу на пенсію доходи людини зменшуються втричі. А середній розмір пенсії (4 370 грн) є найнижчим в Європі й не може задовольнити навіть базові потреби людини.
Думаю, питання: чи можемо ми відкладати реформу пенсійної системи на невизначений час або з десять років дискутувати про її дизайн, відпало. Зміни потрібні вже сьогодні. Ситуація складна, проте довше зволікання означає більше й стрімкіше погіршення.
Ми всі чекаємо перемоги України у війні з Росією. Проте лише перемогти – недостатньо, країна опинилася перед іншими, економічними загрозами.
Очевидно, що за збереження лише солідарної пенсійної системи й добровільних накопичувальних пенсійних внесків (які сьогодні здійснюють тільки 2% всіх українців), кризу не подолати. Дієвим інструментом за таких умов може стати структуроване й системне запровадження державою обов’язкової пенсійної накопичувальної системи. Відповідний законопроєкт (№2683 від 27 грудня 2019 року) є на розгляді у Верховній Раді України та може бути основою для того, щоб парламент ухвалив його у першому читанні. Такий крок дасть можливість перейти з політичного рівня до технічного, розпочати обговорення архітектури реформи, підготувати до другого читання якісний законодавчий акт, адже навіть після ухвалення закону про обов’язкову накопичувальну пенсійну систему потрібен буде досить довгий час (близько двох років) на його реалізацію.
А часу ми не маємо, навіть за умови, що закон почне діяти за пів року, повною мірою реалізувати реформу і запровадити накопичення можливо буде з 2025 року. Отже, час для пенсійних змін настав.
