Системно важные банки: в лабиринтах методологий

В самому кінці липня Національний банк України вирішив визначати системні банки по-новому, змінивши методику й підходи до їх подальшого регулювання. У результаті нововведень кількість системно важливих банків зросла з 3-х до 14-ти, кожен з них потрапляє в режим більш пильного нагляду з боку регулятора, а також посилення ряду нормативних вимог. 

Що стало причиною новацій? За якими критеріями були відібрані системно важливі банки? Які наслідки матиме методика для ринку? І навіщо взагалі НБУ та інші центробанки звертають увагу на системну важливість фінансових установ? Спробуємо відповісти.

Необхідність і мета 

Апогеєм глобальної фінансової кризи 2007-2009 років по праву вважається крах гігантського інвестиційного банку Lehman Brothers в США 15 вересня 2008 року. Він запустив каскад дефолтів і розпродажів знецінених фінансових активів через "ефект доміно" та призвів до фінансового зараження маси супутніх сегментів фінансового ринку і глибокої рецесії в реальному секторі економіки. Після цього фінрегулятори прийняли рішення (попри значні бюджетні витрати на пакети порятунку) не допустити банкрутства решти системно важливих гігантів, котрі теж опинились на краю прірви.

Проблематика системної важливості банків не оминула і Україну, хоч у буремні 2014-2015 роки НБУ і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вивели з ринку немало великих установ, серед яких були Дельта, Надра, Фінанси та кредит, Брокбізнесбанк, Форум. Дефолти саме цих банків не призвели до суттєвої ланцюгової реакції в поширенні системних шоків. Втім, саме системна важливість стала головним аргументом на користь вибору варіанту з націоналізацією для рішення проблеми ПриватБанку у 2016 році. В іншому разі, стандартна процедура ліквідації могла викликати катастрофічні наслідки для всього фінансового сектору та призвести до колапсу сегменту безготівкових платежів, адже банк №1 явно відрізнявся від решти конкурентів за ринковою часткою депозитів і платежів населення.

Читайте также - Всем, кроме Коломойского. Кто отсудил у ПриватБанка $335 млн

З іншого боку, критики концепції системної важливості підкреслюють дискримінаційний характер даного підходу до банківського регулювання. Начебто виокремлення банків в категорію Too big to fail (надто великих, щоб збанкрутувати) шкодить банківській конкуренції, порушує ринкову дисципліну і веде до появи корупційних та моральних ризиків.

Адже, наперед знаючи про майбутню підтримку з боку центрального банку та уряду, топ-менеджери і власники втрачають стимули вести бізнес обачно та розсудливо, накопичуючи мільярдні обсяги токсичних активів, котрі в кризовий період перетворюються на "діри в балансі" банку, які доведеться латати за кошти платників податків. Не надто справедливою для критиків виглядає й сама ідея порятунку великих банків, в той час як малі і середні, в разі аналогічних проблем, будуть змушені покинути ринок.

Історія питання

Дана теоретична дискусія і практичне переосмислення кризового досвіду 2008-2009 років на міжнародному рівні завершились формуванням більш збалансованого підходу, що на перше місце ставить інтереси вкладників і системної фінансової стійкості. Для недопущення системної кризи національні регулятори зобов’язані ще уважніше ідентифікувати, регулювати і моніторити системно важливі фінансові установи, водночас підсиливши нагляд за їх діяльністю та встановивши вищі вимоги, ніж до звичайних банків. 

Замість неминучої "авральної" націоналізації, регулятори вирішили йти профілактичним шляхом за допомогою resolution plan - плану відновлення діяльності, в якому банківські менеджери наперед окреслюють процедуру виходу з кризового становища, розподіляючи фінансовий тягар від потенційних проблем між усіма стейкхолдерами банку: старими власниками, новими акціонерами, крупними кредиторами та/або урядом з відповідним перерозподілом контролю над банком. 

Читайте также - Инфляция, учетная ставка... Скучно? За ними важно следить всем

За сучасного підходу статус системної важливості не гарантує банкові підтримки центрального банку чи уряду під час кризи, а роль регуляторів полягає в недопущенні ситуацій, при яких у банк необхідно буде закачувати кошти із бюджету.

Для того, щоб окреслити коло банків, проблеми яких можуть зумовити появу системного ризику, Базельський комітет (BCBS) у 2011 році розробив методологію визначення G-SIBs - глобальних системно важливих банків, які підпали під посилений нагляд і отримали нові вимоги до капіталу. Список G-SIBs щороку оновлюється FSB - Радою фінансової стабільності при G20, а національним регуляторам рекомендується окрім найбільших глобальних банків, що можуть бути присутніми на ринку, створити перелік вітчизняних системно важливих банків - D-SIBs. Наприклад, на рівні Євросоюзу директивою 2013/36/EU (CRD) були визначені глобальні (G-SIIs) та інші (O-SIIs) системно важливі установи, для яких розроблено механізм формування буферу системної важливості, що доповнює стандартні вимоги до розміру капіталу найбільших банків.

Старі підходи

Нацбанк неодноразово змінював підходи до визначення системно важливих банків. Зокрема, у 2015 році в Україні налічувалось вісім таких фінустанов: ПриватБанк, Ощадбанк, Укрексімбанк, Дельта Банк, Райффайзен Банк Аваль, Укрсоцбанк, Промінвестбанк, Сбербанк. Варто звернути увагу на те, що Дельта Банк покинув ринок "на загальних підставах" без жодних преференцій за статус системного. Як виявилось не всі крахи великих банків здатні породжувати ефект доміно, якщо їхні ринкові частки у кілька разів менші за безперечних лідерів ринку. Відтак у 2016-му кількість системно важливих було скорочено до трьох: Приватбанк, Ощадбанк та Укрексімбанк. 

Стара методика, що діяла до середини 2019 року, базувалась на розрахунку показника системної важливості як суми зважених часток "ринкового пирога" кожного банку за такими п'ятьма сегментами: загальні активи, кошти фізичних осіб, кредити компаніям у сфері на сільського господарства, промисловості і будівництва, кошти залучені в інших банків, кошти, надані іншим банкам.

Читайте также - Смиритесь. Почему НБУ не важно, каким будет курс гривни

Аргументація НБУ для зміни старої методики в 2019 році полягала в незначній кількості факторів, за якими обчислювали системну важливість раніше, а також низькій валовій частці SIBs в загальних активах системи (54%) у порівнянні з іншими східноєвропейськими країнами. 

Нова методика

У результаті перерахунку за новими підходами, нацбанк визнав системно важливими аж 14 банків - Приватбанк, Ощадбанк, Укрексімбанк, Укргазбанк, Альфа-банк, Укрсоцбанк, Райффайзен Банк Аваль, ПУМБ, Укрсиббанк, Таскомбанк, Універсал банк, Кредобанк, ОТП банк, Південний. Втім тепер усі ці системно важливі банки розрізняють за рівнем впливу на систему у рамках трьох визначених груп. Чим вищий показник системної важливості, тим більший додатковий буфер капіталу повинен буде сформувати банк від 1% у менших системних банків до 2 % в Приватбанку та Ощадбанку.

Як же розраховується сам показник системної важливості, за яким тепер відбирають і потім сортують системно важливі фінустанови? Нова методика, на відміну від попередньої передбачає два етапи його оцінки.

На першому етапі спочатку розраховуються ринкові частки банку за дев'ятьма індикаторами, а отримані значення зважуються на вагові коефіцієнти з наступним множенням на 10 000.

Загальний розмір банку визначає результат на 30%, і розраховується на основі частки банку в загальних активах банківської системи. Чим більше активів контролює банк порівняно з іншими, тим вищий його вплив на фінансову стійкість. Втім, банки з однаковою "вагою" можуть мати різний ступінь  впливу на на решту фінустанов з огляду на відмінності в щільності зв’язків з ними, тому даним фактором системна важливість не обмежується.

Ступінь фінансових взаємозв’язків впливає на показник системної важливості банку на 30%.

Цей компонент розраховується за чотирма критеріями, серед яких звертається увагу на те наскільки активно банк розміщує кошти окремо в банках-резидентах та нерезидентах (частки банків у сумі внутрішніх і міжнародних ностро-рахунків), а також які суми зарубіжні і вітчизняні банки тримають у ньому (ринкова частка банку в сукупних лоро-рахунках). Чим більша взаємозалежність банку від інших учасників банківської системи, тим більший негативний вплив здатні чинити фінансові проблеми банку на формування загального системного ризику.

Напрями діяльності банку впливають на результат на 40%. Тут Нацбанк враховує значущість банку на чотирьох різних продуктових сегментах банківського ринку:

- яка частка банку на кредитному ринку;

- яка частка банку на депозитному ринку;

- якою була частка банку з точки зору операцій з застосуванням електронних платіжних засобів, що випускалися банком у звітному році;

- якою є частка банку на ринку безготівкових платежів за обсягом початкових платежів.

Чим більш універсальним є банк і однаково активно присутнім на цих ключових секторах банківського ринку, тим більше балів це додає його показнику системної важливості.

Читайте также - Банкир Ахметова: Нет необходимости часто встречаться с Акционером

Перший етап розрахунку у 2019 році виявив дев'ять банків, котрі набрали понад 275 балів за інтегральним показником системної важливості.

Другий етап обчислення системної значущості спрямований на доповнення списку системних банків фінустановами, котрі у випадку краху здатні створити максимальне навантаження на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). Цей етап значно простіший, адже враховує лише один критерій - частку гарантованих вкладів фізичних осіб банку в загальній сумі депозитів, застрахованих у ФГВФО, що потім також множиться на 10 000.

Відтак за підсумками другого етапу розрахунків перелік системно важливих банків був доповнений фінустановами, котрі особливо активні на ринку депозитів фізичних осіб: Таскомбанк, Універсал Банк, ОТП банк, Південний, Кредобанк. Питання про те, наскільки адекватним потребам посиленого банківського нагляду був критерій відсікання в 100 балів залишається дискусійним.

Що далі? 

На що вплинуть нові підходи до визначення системної важливості? Офіційною метою формування переліку системно важливих банків проголошується його використанні "під час здійснення банківського нагляду та під час розмежування функцій банківського нагляду".

По-перше, будуть посилені макропруденційні вимоги до лідерів ринку в частині виконання нормативів миттєвої ліквідності (Н4) та максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), які з початку 2020 року для системно важливих повинні зрости з 20 до 30% та знизитись із 25% до 20% відповідно.

По-друге, системні банки змушені в 2021 році крім нормативного значення достатності основного капіталу дотримуватись додаткового буферу системної важливості у розмірі 1-2%, зокрема обидва лідери ринку отримають максимальне навантаження, з огляду на свою визначальну роль у системній фінансові стійкості. Станом на 1 липня 2019 року Ощадбанк уже вписується в дану вимогу, зафіксувавши Н3 на рівні 9,1% при нормативі 7%. Водночас Приватбанк показує 7,7%, що при збільшенні нормативу на 2 процентні пункти виявилось би нижче лінії фарватеру. Але часу цілком достатньо для досягнення нової цілі, тому особливих труднощів тут не передбачається.

Читайте также - Один из лучших экономистов: ВВП Украины на 10% больше. Минимум

По-третє, системно важливі банки вже приступили до розробки планів відновлення діяльності, в яких будуть детально розписано сценарії вирішення фінансових труднощів у кризових ситуаціях. Попри збільшення регуляторного тиску, нацбанк не гарантує жодних преференцій таким банкам: додаткова ліквідність і капітал в разі потреби будуть надаватися на загальних умовах. Разом з тим, пам’ятаймо, що НБУ не відкидає цієї можливості. Як свідчить минулий досвід, проблеми по-справжньому системних банків вимагали застосування індивідуальної тактики вирішення. Нацбанк, впроваджуючи forward-looking підхід лиш намагається не допустити і систематизувати ці практики, щоб вони не викликали зайвих питань у населення та судової системи. 

По-четверте, банки будуть намагатися використати "почесне звання" системно важливих у якості потужного маркетингового аргументу для підкреслення своєї надійності та вагомої ролі на банківському ринку. Наскільки це відповідатиме дійсності з огляду на значну кількість обраних і відсутності додаткових гарантій підтримки - інше питання.

Загалом, те що ряд банків першого ешелону будуть змушені створити більші резерви, автоматично зробить їх дещо стійкішими до кризових викликів, забезпечивши додаткову подушку безпеки банківському сектору на крутих серпантинах його майбутнього розвитку.

Роман Корнилюк, кандидат економічних наук, фінансовий аналітик YouControl, 

спеціально для LIGA.net