Бюджет 2020: субвенции для политических любимчиков не будет?
У проекті бюджету на 2020 рік субвенцію на соціально-економічний розвиток не передбачено. Можливо, політичній субвенції покладено край, але відкривати шампанське ще не час. Коли депутати затверджували бюджети 2017-2019 років у першому читанні, субвенції на соціально-економічний розвиток у проекті бюджетів теж не було. Однак депутати щоразу вносили правки до державного бюджету, аби повернути туди субвенцію у другому читанні. Ось чому не треба дозволити депутатам провернути такий фінт і цього разу.
Щороку депутати затверджують у державному бюджеті субвенцію на соціально-економічний розвиток. Цю субвенцію розподіляють між регіонами відповідно до політичної лояльності депутатів-мажоритарників або місцевої влади (в роки, коли мажоритарної системи не існувало). Зокрема дослідження Центру економічної стратегії показує, що при будь-якій владі ті області, де при владі перебувають партії коаліції у Верховній раді, отримують більше субвенції на одну людину, ніж інші області зі схожими соціально-економічними умовами.
Читайте также - 12 главных фактов драфта бюджета Зеленского
Інше дослідження від руху Чесно показало, що у 2017 році більше субвенції виділили на округи тих депутатів, які голосували за бюджет та пов’язані з ним законопроекти. Це означає, що гроші отримують не ті регіони, які того дійсно потребують, а ті, які мають політично лояльних до влади депутатів-мажоритарників або місцеву раду.
За Порядком надання субвенції розподіл субвенції має визначати комісія, яка формується з представників міністерства фінансів і не менш як на 50% - з депутатів-членів бюджетного комітету. Утім, персональний склад комісії нікому не відомий, як і принцип, за яким вона розподіляє кошти.
Саму ж субвенцію витрачають неефективно. Зокрема її виділяють в основному на дрібні речі, а не на важливі інфраструктурні проекти. Наприклад, ноутбуки, пральні машини чи м’ясорубки у дитячі садки та школи. Розпорошення коштів і неефективне їх використання підтверджує і Рахункова палата.
Як було сказано, у презентованому 15-го вересня проекті бюджету субвенції немає. Але основна боротьба ще попереду.
За неофіційними даними з Телеграм-каналу PolitEyes.Рада деякі депутати-мажоритарники на погоджувальній раді фракцій уже обурюються відсутністю субвенції на соціально-економічний розвиток у проекті бюджету. Водночас представниця Кабінету міністрів у Верховній раді запропонувала «До 17 вересня - план-графік відновлення фінансування програм соцекономрозвитку та Держфонду регіонального розвитку». Тому цього року ситуація може повторитися, але важливо цього не допустити.
Зараз країна має унікальний шанс позбутися субвенції на соціально-економічний розвиток, яка не допомагає регіонам розвиватися, а лише допомагає політикам робити собі рекламу.
По-перше, на наступних чергових виборах до Верховної Ради вже не буде мажоритарної системи. Наразі вже ухвалено Виборчий кодекс, за яким вибори відбуваються за пропорційною системою з відкритими списками. Залишається лише дочекатися підпису президента.
У минулому скликанні Верховної ради було багато депутатів-мажоритарників, які мріяли бути обраними на наступний термін. Задля цього вони активно залучали субвенцію на свої округи і робили собі на цьому політичну рекламу. Щоправда, більшості з них це не допомогло і на їхніх округах виграли кандидати, що депутатами до того не були. Хай там як, але депутати-мажоритарники цього скликання не будуть обиратися за своїми округами на наступних виборах до Верховної ради, оскільки мажоритарної системи й округів уже не існуватиме. Це означає, що витрачати гроші на лавочки і підписувати їх своїм іменем відтепер немає не тільки економічного сенсу, а і політичного.
По-друге, в Україні існує інший інструмент соціально-економічної допомоги регіонам – Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР). Він має таку саму мету, як і субвенція на соціально-економічний розвиток, але розподіляється за чітким правилом: 80% - за чисельністю населення в регіонах, 20% - менш економічно розвиненим регіонам. Розмір цього фонду має складати мінімум 1% від доходів загального фонду державного бюджету. Отже, механізм допомогти регіонам із державного бюджету без використання субвенції на соціально-економічний розвиток існує. Ним варто просто скористатися.
Варто зазначити, що призупиненням програм ДФРР у бюджеті депутати також обурилися. Однак саме цей фонд у бюджеті є. На нього закладено 9,5 млрд грн. 1% від загального фонду доходів бюджету – це 9,6 млрд грн. Можливо, народні обранці переймаються тими 0,1 млрд грн, яких не вистачає до 1%, як за законом. Якщо так, то можливо, це слушна пропозиція, якщо збільшення ДФРР не йде в парі з поверненням субвенції на соціально-економічний розвиток.
По-третє, найкращим механізмом допомоги регіонам є не виділення коштів з державного бюджету, а децентралізація. Зокрема, якщо люди вирішують об’єднатися у територіальну громаду, то в них лишається 60% ПДФО, сплаченого мешканцями ОТГ. Не дивно, що податкові надходження до громад ростуть швидше, ніж до інших місцевих бюджетів. Такі додаткові надходження можуть перевищити кошти від ДФРР і субвенції на соціально-економічний розвиток. Це означає, що треба стимулювати створення об’єднаних територіальних громад там, де вони ще не створені.
Є велике сподівання, що нова влада запровадить справедливий розподіл коштів із державного бюджету і нарешті скасує субвенцію на соціально-економічний розвиток. Якщо Кабінет міністрів планує враховувати зауваження народних депутатів щодо коштів на регіони, то можна додати 0,1 млрд грн до Державного фонду регіонального розвитку, щоб запланована сума відповідала вимогам закону. Водночас не варто повертати субвенцію на соціально-економічний розвиток, як неефективну та політично заангажовану.
Зусилля ж слід спрямувати на створення нових ОТГ і на вдосконалення конкурсу проектів при розподілі коштів Державного фонду регіонального розвитку, коли вони вже надійшли регіонам за чітким правилом.
