З доходами (поки що) все ок – план за лютий податкова та митниця виконали на 101,9% (за січень-лютий взагалі 104,2%). Основне перевиконання все ще забезпечує податкова (103,2% за лютий), але митниця в останні місяці, принаймні, більш-менш стабільно виконує план (100,7% за лютий). Порівняно з тим, яка вакханалія відбувалася на митниці влітку-восени минулого року, – це вже добре.

А от із залученням запозичень до державного бюджету знову великі проблеми. План за січень-лютий виконано лише на 68,6% – залучено 74,3 млрд грн з планових 108,3 млрд грн. В січні виконання плану по запозиченнях було взагалі менше 50% – 13,3 млрд грн з 27,9 млрд грн. В лютому план виконали "аж" на 75% – 61 млрд грн з 80,4 млрд грн. 

Звичайно, ще далеко до антирекорду нинішнього Кабміну часів листопада 2020 року – тоді план фінансування за січень-листопад 2020 було виконано на 37,4%. Ситуацію врятувало в грудні "зовнішнє управління", коли після неофіційної відмашки від МВФ, донори надали нам близько $2 млрд та, таким чином, розблокували доступ до фінансових ринків.

Власне, в цьому проблема нинішнього року і полягатиме. Поки що Кабмін цілком може плисти по течії: пікові виплати за зовнішнім боргом будуть аж у вересні, пікові видатки державного бюджету – взагалі в грудні. Перші півроку цілком можна фінансувати планові видатки, навіть провалюючи план по запозиченнях та не співпрацюючи з МВФ

Але з середини року ці тепличні умови, найімовірніше, закінчаться. А, якщо співпрацю з МВФ не буде відновлено до осені, Кабмін цілком може повторити минулорічний антирекорд із фінансування державного бюджету. А з ним – і минулорічну бюджетну кризу – з зупинками платежів Казначейства, "картотекою" і всім тим, чим нас минулого року здивував уряд.

Що робити 

Звичайно, найперше необхідно забезпечити ефективну співпрацю з МВФ. Адже без неї план з фінансування точно знову буде завалений.

А це означає, щонайменше:

- повноцінну судову реформу з набором до вищих судових органів комісією з реально незалежними міжнародними експертами;

- відновлення повноцінної кримінальної відповідальності за брехню в деклараціях;

- забезпечення незалежності керівництва НАБУ;

- скасування регулювання цін на газ;

- демонстрацію хоча б якогось плану подолання високих бюджетних дефіцитів, до яких повернув країну нинішній Кабмін своїм бюджетом на цей рік.

Втім, можливо варто використати нинішній момент і для того, щоб замислитися над ситуацією трохи глибше. Пропрацювавши на різних позиціях в трьох останніх урядах, зараз маю стійке відчуття "дежавю". Останні роки уряду Володимира Гройсмана політичну та економічну ситуацію в країні можна було прогнозувати, просто знаючи в який момент закінчаться гроші та виникне критична потреба виконувати умови МВФ. 

Через цю постійну невизначеність так і не відбулося серйозної зміни у ставленні інвесторів до України, а енергія, яку б можна було використати для реформ та розбудови прийнятного інвестиційного клімату, пішла на вічне гасіння бюджетної пожежі. 

Тодішній уряд працював краще за діючий Кабмін, але й це не допомогло в такій патовій ситуації. Єдиний вихід з порочного кола – розірвати його. Стабілізувати бюджетну ситуацію, забезпечити співробітництво з МВФ (з прицілом на те, щоб нарешті перестати бути вічним "клієнтом" Фонду) та зосередитися на системних реформах, які перетворять Україну з пострадянської на європейську країну. Лише так можна досягти успіху. Пливучи ж з течією можна припливти лише до розбитого корита.