Затверджена на початку січня Стратегія розвитку фінансового сектору до 2025 року відкриває нову сторінку в його історії. Етап масштабного "очищення" та стабілізації, передбачений попереднім документом – Комплексною програмою розвитку фінансового сектору до 2020 року, – вже пройдено. Нинішня мета – не менш амбітна: забезпечити провідну роль фінансового сектору у сталому розвитку економіки та збільшенню добробуту громадян. Реалізація цієї мети не в останню чергу залежить від пожвавлення кредитування. Чи настав час для прориву в активізації кредитування? Фундамент для цього вже створено. Рішуче усунення всього декількох, але суттєвих перешкод зрушить процес із місця.

Низька інфляція – запорука дешевих кредитів. А країна, валюті якої не довіряють навіть власні громадяни, ніколи не зможе забезпечити дешевий кредитний ресурс для економіки. Майже 25 років ці постулати дивним чином ігнорувалися в Україні, де постійні стрибки інфляції та регулярні валютні кризи підривали довіру до гривні і знищували передумови для довгострокового бізнес-планування.

Час змін настав у 2015 році, коли НБУ вперше задекларував, що прагне досягти цілі з інфляції 5%+/-1 в.п. на кінець 2019 року і дотримуватися її надалі. Упровадивши режим інфляційного таргетування, де основним інструментом для досягнення цілі є облікова ставка, а обов’язковим принципом – плаваючий валютний курс, Нацбанк виконав поставлене перед собою завдання за підсумками минулого року, чого мало хто очікував.

Разблокируйте чтобы читать дальше
Чтобы прочитать этот материал, подпишитесь на LIGA PRO
Уже есть LIGA PRO?