Популизм в действии: чем может обернуться заигрывание с ФОПами

На днях у команді новообраного президента України Володимира Зеленського заявили про намір подати законопроект, яким пропонується скасувати обов’язкову сплату Єдиного соціального внеску (ЄСВ) непрацюючими ФОПами. Нагадаю, що законодавча ініціатива щодо встановлення зобов’язання для фізичних осіб – підприємців сплачувати єдиний внесок була підтримана депутатами Верховної Ради наприкінці 2016 року. В пояснювальній записці йшлося лише по необхідність забезпечення економного та раціонального використання державних коштів та приведення у відповідність до фінансових можливостей положень окремих законів України. 

Якби ми знали справжні причини та володіли статистикою, можна було б проаналізувати, чи були досягнуті цілі, задекларовані ініціаторами цього закону. Звинувачувати податківців точно не варто, оскільки Державна фіскальна служба України (ДФС) - не орган законодавчої гілки влади. До її обов’язків відноситься контроль за сплатою податків та зборів. Більше того, суми недоплат по ЄСВ, штрафи та пені мають нараховуватися автоматично, в програмному забезпеченні. 

Для того, аби не платити ЄСВ, непрацюючим підприємцям потрібно було до кінця грудня 2016 року подати заяву про припинення підприємницької діяльності держреєстратору та здати ліквідаційні звіти в податкову. 

Цілком зрозуміло, що не всі підприємці були вчасно обізнані про нові правила гри, які почали діяти вже з 1 січня 2017 року. Саме це мали передбачити і урядовці, і депутати, надавши більш тривалий строк для припинення підприємницької діяльності непрацюючим ФОПам.  

Далі, всіх підприємців мали б повідомити про обов’язкову мінімальну плату ЄСВ завчасно, надіславши відповідні повідомлення. Наприклад, через електронний кабінет платника податків. Це очевидна провина та недалекоглядність законотворців.

До речі, далеко не завжди негативні зміни зумовлені законом, частіше проблеми пов’язані з тим, як закони імплементуються та вводяться в дію. 

З точки зору справедливості, сама ініціатива вимагати сплати єдиного внеску всіма підприємцями цілком слушна. Адже всі підприємці та всі громадяни України користуються однаковими державними соціальними гарантіями, хоча не всі сплачують однаковий рівень податків та внесків. Це питання справедливості та рівності всіх громадян перед законом, гарантовані конституцією України. 

Давайте чесно, ми також не можемо однозначно стверджувати, що ФОПи не вели господарську діяльність. Не секрет, чимало підприємців зареєстровані в якості ФОПів, проте не показують свої обороти з метою зменшення податкового навантаження.

Замість того використовують банківські картки ПриватБанку, відкриті на фізичних осіб, а не підприємців. І все це заради того, аби не платити єдиний податок – мізерний внесок в розбудову економіки держави. Все це і породжує тіньову економіку, з якою намагаються боротися депутати усіх скликань та абсолютно всі уряди. Проте результати невтішні. 

Простий спосіб для політиків сподобатися підприємцям – взяти на себе вирішення їхніх проблем. Ніхто не думає про наслідки. Якщо будь-який закон,  будь-які штрафи можна відмінити отак просто, тоді у підприємців немає жодної мотивації дотримуватися таких законів. Такі кроки майбутніх політиків повністю дискредитують конституцію України, якою встановлена презумпція знання законодавства, незнання законів не звільняє підприємців від юридичної відповідальності. Тоді, хто більший порушник законів – депутати, які не подбали про реалістичні строки імплементації нових правил, чи нові політики, які помножують закони та конституцію України на нуль? 

Які наслідки такої ініціативи матимуть для подальшої реформи податкової служби?

Очевидно, лаври дістануться політикам, а у всіх гріхах звинуватять недолугу податкову, яка нарахувала ЄСВ та штрафи за несвоєчасну сплату єдиного внеску непрацюючим ФОПам.

Чи справедливе це рішення по відношенню до тих підприємців, які вже справно сплатити єдиний внесок зі всіма штрафами, адже на дворі майже середина 2019 року?

Ніхто не шукає більш раціональних та справедливих рішень. Найпростішим видається загравання з бізнесом, лобіювання повного звільнення від податкових зобов’язань навіть тих, хто умисно порушує закони України, веде незаконну комерційну діяльність та не сплачує податки. 

Замість того, аби вчити історичні уроки, ми постійно наступаємо на старі граблі, шукаємо легкі рішення, вдаємося до популізму, будуємо та одночасно вбиваємо інституції та називаємо все це "рішучими реформами".

Переконана, будь-яка законодавча ініціатива повинна починатися з відповіді на питання "навіщо?", лише тоді можна знайти правильне "як".