Простою мовою про цінні папери. Що таке деривативні інструменти

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) спільно з LIGA.net підготувала серію публікацій, щоб просто та доступно пояснити суть та специфіку фінансових інструментів та механізмів використання.

Розвинутий фондовий ринок України – амбітна мета. Для її досягнення недостатньо наявності безлічі фінансових інструментів. Потрібні учасники – громадяни та компанії, які будуть цими інструментами користуватися. А щоб користуватися, потрібно розбиратися.

У першій публікації розберемо, що таке деривативні інструменти, їхні групи, які функції виконують, життєвий цикл деривативних інструментів, а також можливості їхнього використання в Україні та світі. 

Передумови виникнення деривативних контрактів та деривативних цінних паперів

Звичайні фінансові інструменти (такі як акції, облігації, векселі, депозити та кредити) та товари є невіддільною частиною життя сучасної людини.

Але придбання, утримання та продаж таких активів завжди пов’язані з певними ризиками. Ці ризики можуть виникнути через економічну ситуацію (коливання цін), політичну кон’юнктуру, валютні курси та інші фактори. Коли потенційна сторона у таких відносинах визнає існування ризиків, вона починає шукати механізми мінімізації ризиків власними силами або їх передання іншій стороні.

Щоб мінімізувати ці ризики, учасники угод використовують різні механізми. Одним із таких механізмів є хеджування. Хеджування – це операція, яка дозволяє учаснику угоди захистити себе від ризиків зміни ціни активу.

Розвиток і взаємоінтеграція ринків (фондового та товарного) вимагають створення нових фінансових інструментів і механізмів хеджування, які б допомогли учасникам угод захистити себе від ризиків.

Саме цей попит породжує нові механізми та структурування угод. Цей процес має хвилеподібний характер, зазвичай виділяють кілька груп (хвиль):

1. Перші та найпростіші деривативні інструменти (форвард, ф’ючерс, своп, опціон та варрант).

2. Кредитні деривативні інструменти (кредитний дефолтний своп, кредитні ноти).

3. Сек’юритизація (цей механізм буде розглянуто у наступних публікаціях).

4. Віртуальні активи, тобто перехід до "цифри" (ці інструменти буде розглянуто у наступних публікаціях).

Характерною ознакою зазначених інструментів/механізмів є те, що вони деривативні, тобто похідні від інших активів або показників.

Мається на увазі, що є первинні інструменти/активи (акції, облігації, кредити, депозити, товари, послуги, показники тощо), їх ще називають базовим активом або базовим показником, і є похідні (деривативні інструменти) від них.

Простими словами, дериватив – це угода, за умовами якої сторони зобов'язані або мають право отримати/передати на певних умовах базовий актив, щодо якого він укладений.

Які функції у деривативних інструментів?

Похідні інструменти виконують кілька функцій:

• Хеджування ризиків – передання ризику від осіб, які непристосовані до прийняття ризику і не бажають його приймати, до осіб, які мають надмірну здатність до прийняття ризику. Якщо для перших деривативних інструментів основним ризиком для хеджування виступав ризик зміни ціни на товар, то для наступних "хвиль" деривативів акцент почав зміщуватись до кредитного ризику та ризику ліквідності.

• Прогноз цін. Деривативи йдуть слідом за спот-ринком (на якому активи торгуються миттєво) та відображають очікування учасників ринку на майбутнє.

• Отримання спекулятивної вигоди.

Які основні риси деривативних інструментів?

Деривативним інструментам притаманні наступні риси:

1. Зв'язок із базовим активом або показником. Якщо немає активу, то не може бути і деривативного інструменту. Саме тому інструмент і називають похідним.

2. Прив'язка до часу. В угоді має бути прописаний термін її виконання, інакше правочин втрачає сенс. Існує дві моделі визначення терміну: американська (коли зазначається період) та європейська  (коли зазначається певний момент).

3. Фіксована ціна. Попри те що угода з базовим активом відбудеться лише згодом, ціну сторони встановлюють заздалегідь.

Який вигляд має життєвий цикл деривативних інструментів?

Все починається з укладання правочину (він може укладатися на організованому ринку або поза ним).

Наступним етапом є обіг деривативів. Формат правочину залежить від форми деривативу: якщо він існує у формі цінного паперу, то використовуються угоди купівлі-продажу; якщо у формі деривативного контракту, то — договори про заміну сторони деривативного контракту.

Завершальним етапом існування деривативу є його експірація (від лат. exspiratio — закінчення терміну) – виконання сторонами власних зобов'язань за укладеним деривативним інструментом щодо базового активу.

Водночас дуже важливо зазначити, що деривативні інструменти не є угодами тотожними договорам купівлі-продажу базового активу в майбутньому, а дата експірації – це день, коли відбувається укладання тієї самої відкладальної угоди з базовим активом та відповідні взаєморозрахунки щодо неї.

Таким чином, дериватив (як інструмент хеджування) закінчує свою дію в момент, коли сторони перейшли до його виконання. Іншими словами, якщо сторони перейшли до правочину (оплати/постачання) щодо базового (первісного) активу, "обгортку" похідного інструменту було розпаковано, і хеджування закінчилось.

Що ми маємо сьогодні?

Україна постійно працює над створенням та вдосконаленням правової основи для функціонування деривативів:

Також слід згадати про ще один документ – постанову Кабміну від 19.04.1999 №632 Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів.

Цей документ є застарілим та мав втратити чинність під час набуття чинності нової редакції Закону №3480 "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" від 01.07.2021. Норми, що наведені у цій постанові КМУ, є застарілими та викривлено сприймаються учасниками ринку.

На практиці чинними є лише деривативи перших двох хвиль. Основний документ, що регламентує відносини щодо них, – це Закон №3480, відповідно до якого деривативні фінансові інструменти поділяються на:

• деривативні контракти (форвард, ф’ючерс, своп, опціон, кредитний дефолтний своп, свопціон, ф’ючерс на своп, форвард на своп, контракт на різницю цін, контракт на майбутню відсоткову ставку та інші правочини, що відповідають визначенню статті 31 цього Закону);

• деривативні цінні папери (опціонні сертифікати, фондові варранти, кредитні ноти, депозитарні розписки та державні деривативи).

Проте використовуються зазначені деривативні інструменти не в повному обсязі, і це обумовлено двома причинами.

По-перше, не всі розуміють економічну суть тих чи інших інструментів, а отже, не можуть ефективно їх використовувати.

По-друге, норми Податкового кодексу України (ПКУ) не було приведено у відповідність до норм Закону №3480. Мається на увазі, що податковий облік ведеться відповідно до вимог ПКУ. Якщо ПКУ містить певні терміни, то платник податків (з метою податкового обліку) має керуватися термінами, наведеними саме у ПКУ.

Таким чином, невідповідність між термінами, наведеними у ПКУ та Законі "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", обумовлює небажання учасників ринку використовувати такі інструменти.

Хто використовує деривативи у світі та навіщо?

Тисячі компаній по всьому світу використовують деривативи, щоб зменшити ризики для свого бізнесу і підвищити впевненість своїх клієнтів.

Наразі пропонуємо увазі нове анімаційне відео Міжнародної асоціації свопів та деривативів (Іnternational Swaps and Derivatives Association, ISDA), в якому представлено, як деривативи використовуються багатьма типами компаній у світі.

Іпотечні оператори, наприклад, використовують деривативи, щоб запропонувати покупцям житла вибір іпотечних кредитів із фіксованою або плаваючою ставкою.

Банки також використовують деривативи для управління ризиками за своїми кредитами, що дозволяє їм позичати більше.

Пенсійні фонди та керуючі активами використовують деривативи, щоб допомогти оптимізувати та захистити вартість пенсійних частин та інвестицій, що дозволяє людям планувати майбутнє з більшою впевненістю.

Товаровиробники теж використовують деривативи. Коли вони хочуть залучити гроші на нові інвестиції,  можуть використати процентний своп, щоб зафіксувати витрати на фінансування, тим самим зменшуючи вплив потенційного збільшення відсоткових ставок.

Компанії з виробництва продуктів харчування та напоїв використовують деривативи для управління ризиком коливань цін на їх інгредієнти. Це допомагає забезпечити стабільність пропозиції та ціни улюбленої їжі покупця.

Те саме стосується і цін на енергоносії. Виробники та постачальники використовують деривативи, щоб допомогти згладити регулярні підйоми та падіння цін на газ, нафту та електроенергію, зменшуючи нестабільність для споживачів.

Подібним чином авіакомпанії використовують деривативи, щоб зафіксувати витрати на паливо, що допомагає пом’якшити непрямий вплив ("ефект доміно") на ціни на квитки.

Здатність створення впевненості та стабільності є надзвичайно цінною і життєво необхідною для глобального економічного зростання.

У наступних публікаціях ми плануємо ознайомити учасників ринку з чинними механізмами використання деривативних інструментів та потенціалом інструментів (першої та другої хвиль), які ще жодного разу не використовувалися.

Текст підготовлено НКЦПФР спеціально для LIGA.net