Простою мовою про цінні папери. Опціон: право, а не зобов’язання
Колаж: Дарина Дмитренко, LIGA.net

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) спільно з LIGA.net підготувала серію публікацій, щоб просто та доступно пояснити суть та специфіку фінансових інструментів та механізмів використання.

Читайте про бізнес без політики на каналі LIGA.Бізнес

У попередній публікації ми розглянули форвард – фундаментальний дериватив, з якого почався розвиток похідних фінансових інструментів. Темою сьогоднішньої публікації є опціон – інший базовий дериватив, що давно використовується у світовій фінансовій практиці з метою хеджування ризиків.

Економічна суть

Опціон – деривативний інструмент, за яким продавець надає покупцю право (не зобов’язання) купити у нього або продати йому базовий актив за визначеною ціною у майбутньому.

Ключова відмінність опціону від інших деривативних інструментів полягає у тому, що покупець опціону не зобов’язаний виконувати умови контракту, він лише має таку можливість (опцію). В обмін за цю можливість може бути передбачена сплата покупцем опціону визначеної суми грошей, яку називають ціною опціону (option price), або премією опціону (option premium).

Премія за опціоном є своєрідною платою за отримане право, оскільки сам контракт не зобов’язує покупця ні до чого, утім дає можливість скористатися кращими умовами у разі настання несприятливих подій. Продавець захисту за опціоном отримує премію, а натомість бере зобов’язання виконати умови опціону, якщо цього бажає покупець захисту за опціоном.

В опціоні визначається базовий актив, кількість такого активу, ціна виконання (strike price) і дата закінчення дії права пред’явити вимогу іншій стороні (експірації). Якщо власник опціону використав таке право для купівлі або продажу базового активу, то говорять, що опціон виконаний (exercised). Якщо термін дії опціону закінчився, а його виконання не сталося, то говорять, що опціон сплив (terminated).

Загальна правова основа для випуску / укладення, обігу / заміни сторони у контракті та погашення / виконання даного деривативного інструменту міститься у Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" (далі – Закон 3480).

Визначення опціону, що наведені у Законі 3480 та Податковому кодексі України, мають загальний характер та визначають лише периметр для структурування потрібної для сторін конфігурації фінансової моделі.

Порядок реєстрації випуску та затвердження проспекту опціонних сертифікатів встановлено Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.09.2021 року № 750 "Про затвердження Положення про порядок здійснення емісії опціонних сертифікатів та їх обігу".

Класифікація опціонів

За видом права пред’явлення вимоги іншій стороні існують опціони "кол" та "пут".

  • якщо покупець (захисту за опціоном) має право купити (пред’явити вимогу іншій стороні продати) у майбутньому базовий актив, такий опціон називається опціон "кол" (від англ. "call option" – можливість отримати).
  • якщо покупець (захисту за опціоном) має право продати (пред’явити вимогу іншій стороні купити) у майбутньому базовий актив, такий опціон називається опціон "пут" (від англ. "put option" – можливість віддати).

Також існує дві моделі визначення терміну експірації: американська (коли зазначається період можливого пред’явлення вимоги іншій стороні) та європейська (коли зазначається певний момент пред’явлення вимоги іншій стороні).

Цей деривативний інструмент може існувати у формі деривативного контракту та деривативного цінного паперу:

  • деривативний контракт (опціон) – це договір, умови якого передбачають обов’язок однієї сторони такого договору щодо базового активу та/або умови якого встановлюються залежно від значення базового показника, а також можуть передбачати обов’язок проведення грошових розрахунків. Опціон може укладатися на організованому ринку або поза ним, а також може передбачати обов’язок однієї сторони сплатити іншій стороні певну суму коштів за набуте право вимоги за таким опціоном (премію опціону);
  • деривативний цінний папір (опціонний сертифікат) – цінний папір, що посвідчує право його власника на придбання у його емітента (опціонний сертифікат на придбання) або на продаж його емітенту (опціонний сертифікат на продаж) базового активу за ціною, у строк та на інших умовах, визначених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) опціонних сертифікатів. Опціонний сертифікат може передбачати розрахунки між сторонами залежно від ціни базового активу без його придбання або продажу.

Перевагою опціонних сертифікатів є те, що покупцем може бути не одна особа (на відміну від опціону), сертифікати можуть перепродаватися через договори купівлі-продажу цінних паперів (що є зрозумілим та звичним для учасників ринків капіталу), а також їх випуск відбувається за участю Комісії, що робить цю форму деривативного інструменту більш безпечною, аніж деривативний контракт, який може укладатися поза організованим ринком. Разом з тим, на сьогодні не відбулося жодного випуску опціонних сертифікатів.

Приклади спекулятивних стратегій та моделей використання опціонів

Ми розглянемо використання опціонів на прикладі хеджування процентного ризику (імовірність виникнення збитків через зміну процентних ставок).

Опціони на процентну ставку (кеп, флор та коллар) дають можливість покупцю захисту убезпечити себе від зміни ставок:

  • за допомогою встановлення через опціон верхнього ліміту процентної ставки, що виплачується за позикою, отриманою під плаваючу ставку;
  • за допомогою встановлення через опціон нижнього ліміту процентної ставки, що виплачується за вкладом, розміщеним під плаваючу ставку.

Базою для розрахунку процентного опціону є кредит чи депозит.

Опціон "кеп" (від англ. "cap" – стеля) – це опціон на процентну ставку, сторонами якого виступають покупець захисту (який уособлює позичальника кредиту з плаваючою процентною ставкою) та продавець захисту. Угода передбачає встановлення верхнього ліміту процентної ставки для покупця захисту – процент вищий за цей ліміт має бути компенсований продавцем захисту після закінчення розрахункового періоду.

Опціон "флор" (від англ. "floor" – підлога) вважається угодою зворотною до опціона кеп: покупець захисту уособлює вкладника, що розмістив кошти під плаваючу процентну ставку, та має бажання захистити себе від ризику зниження процентної ставки за допомогою  встановлення нижнього ліміту процентної ставки.

Вигода продавця захисту полягає в тому, що він отримує фіксовану премію як при продажі будь-якого іншого опціону. Продавець захисту при необхідності зобов'язаний компенсувати різницю між лімітом і реальною ставкою.

На основі цих двох опціонів (кеп та флор) було розроблено опціон коллар (від англ. "collar" – комірець), що представляє собою комбінацію опціонів кеп і флор: процентна ставка "затискається" як згори, так і знизу. Продавець захисту за опціоном коллар в обмін на премію гарантує покупцю захисту, що процентна ставка не буде вищою або нижчою за певні ліміти. З економічної точки зору:

  • для умовного позичальника придбання захисту означає придбання захисту за опціоном кеп з одночасним продажем захисту за опціоном флор. Іншими словами, сторона 1 має можливість вимагати від сторони 2 компенсацію (у разі зростання ставки) перевищення встановленого ліміту (за опціоном кеп). Разом з тим, якщо процентна ставка знизиться нижче встановленого ліміту вже сторона 2 набуває право вимагати від сторони 1 компенсацію різниці між поточною ставкою та лімітом  (за опціоном флор);
  • для умовного вкладника придбання захисту означає придбання захисту за опціоном флор з одночасним продажем захисту за опціоном кеп. Іншими словами, сторона 1 має можливість вимагати від сторони 2 компенсацію (у разі зниження ставки) між поточною ставкою та нижнім лімітом  (за опціоном флор). Разом з тим, якщо процентна ставка перевищить встановлений ліміт, вже сторона 2 набуває право вимагати від сторони 1 компенсацію різниці між лімітом та поточною ставкою (за опціоном кеп).

Часто опціони слугують інструментом однокрокового хеджування. Однак можливості та масштаби світових ринків капіталу зумовили появу більш складних, багатокрокових стратегій застосування опціонів. Залежно від бажання знизити ризик чи підвищити дохідність учасники розвинених ринків капіталу застосовують різні стратегії використання опціонів, зокрема спекулятивні.

Найпопулярнішими спекулятивними (отримання більшого прибутку за рахунок збільшення ризику) стратегіями є стреддл (від англ. straddle – вести подвійну політику) та стренгл (від англ. strangle – тиснути). Власники цих позицій розраховують на зміну ринкової ціни базового активу:

  • позиція стреддл передбачає придбання одного опціона пут і одного опціона колл з однаковими цінами виконання. Якщо спотовий ринок залишиться стабільним, то така позиція приноситиме збитки (оскільки покупець виплатив премії опціонів), однак при будь-якій зміні ринкових цін один з опціонів стане опціоном з виграшом, і позиція принесе прибуток;
  • стренгл – комбінація аналогічна стреддлу, але відрізняється стренгл від стреддл лише тим, що укладання контрактів пут і колл відбувається за різними цінами виконання, при цьому премія за такими контрактами, як правило, досить низька. При використанні стратегії стренгл ціна виконання кола повинна бути вищою за ціну виконання пута. Наприклад, якщо спотова ціна базового активу 1 000 грн, то укладається два опціона: опціон колл з ціною виконання 1 500 грн та опціон пут з ціною виконання 500 грн. Таким чином, на момент укладання опціонів вони обидва є збитковими. Для того, щоб отримати прибуток, спотова ціна має вийти за межі діапазону 500 – 1 500 грн (та покрити сплачену премію за обома опціонами).

На світових ринках капіталу застосовуються ще багато інших конфігурацій та стратегій використання опціонів. У рамках однієї стратегії можлива покупка опціонів на різні активи, наприклад, на цінні папери і на біржовий індекс; можливе укладення опціонів на інші деривативи (наприклад, опціон на форвард та свопціон).

Зворотній бік використання опціонів в Україні та світі

В останні довоєнні роки українці активно купували бінарні опціони – опціони, які вимагають від покупця захисту (інвестора) лише передбачення напрямку руху ціни базового активу. Якщо передбачення інвестора справдилися, він отримує фіксовану виплату, якщо ні – то втрачає усі інвестовані кошти. По суті, бінарний опціон – це ставка на зміну ціни активу, такий собі тоталізатор.

Проблема у тому, що сервіси, які надають такі послуги, є структурами з ознаками фінансової піраміди: кошти інвестора не направляються на ринок капіталів, а залишаються в компанії-надавача послуг, а виплати виграшу одного користувача компенсуються програшом іншого. Описані організації можуть реєструватися в офшорних юрисдикціях, щоб місцева влада не могла арештувати їхні активи.

Так як покупка бінарних опціонів є простим записом в програмному забезпечені, гроші залишаються на рахунках компанії, що робить можливим використання шахрайських махінацій, таких як: блокування зняття коштів, маніпуляції програмним забезпеченням задля генерації збиткових угод, крадіжка персональних даних тощо.

З метою залучення коштів, такі компанії часто використовують агресивну рекламну кампанію, обіцяють швидке збагачення, нав’язують послуги під тиском, маніпулюють інформацією тощо.

Комісія, у межах своїх повноважень, блокує діяльність таких псевдофондових структур, вносить їх у чорні списки (наприклад, список сумнівних інвестиційних проектів) та закликає громадян не інвестувати кошти у шахрайські схеми.

Які висновки можна зробити?

Застосування опціонів надає учасникам ринку широкі можливості щодо зниження ризику або збільшення доходу від своєї діяльності.

Опціон є простим, зрозумілим інструментом, що давно довів свою ефективність на розвинених ринках, а опціонні стратегії хеджування та спекуляції широко використовуються інституційними інвесторами, які фінансуватимуть відбудову України після перемоги.

Ми маємо гарну можливість забезпечити сталий розвиток ринків капіталу, у тому числі завдяки використанню деривативних інструментів в процесі структурування складних фінансових моделей, конфігурації яких обмежуються (окрім необхідності приведення законодавства у відповідність) лише теоретичними знаннями та практичним досвідом професійних учасників ринку.

У наступній публікації ми ознайомимо вас ще з одним деривативним інструментом – свопом.

Текст підготовлено НКЦПФР спеціально для LIGA.net