Простою мовою про цінні папери. Своп: контракт на обмін грошовими потоками

Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку (НКЦПФР) спільно з LIGA.net підготувала серію публікацій, щоб просто та доступно пояснити суть і специфіку фінансових інструментів та механізмів використання.

У попередніх публікаціях ми розглянули загальні засади функціонування похідних інструментів й особливості форвардів, опціонів та опціонних сертифікатів. Темою сьогоднішньої публікації є своп – ще один дериватив, що давно використовується у світовій фінансовій практиці з метою хеджування ризиків.

Економічна суть

Своп (англ. обмін) — це деривативний контракт, за допомогою якого дві сторони обмінюються грошовими потоками або зобов’язаннями від двох різних інструментів. Простіше кажучи, це контракт щодо хеджування ризику шляхом обміну платежами. Такий контракт може укладатися як на організованому ринку, так і поза ним.

Визначення свопу, що наведені у Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" (далі — Закон 3480) і Податковому кодексі України, мають загальний характер і визначають лише периметр для структурування потрібної для сторін конфігурації інструменту.

Які свопи існують?

На сьогодні існує дуже велика кількість варіантів використання свопів. Ми наведемо приклади основних видів свопів.

Процентний своп (interest rate swap) — це угода між двома сторонами про обмін різними процентними платежами (розрахованими за фіксованою та плаваючою процентними ставками) в одній валюті протягом строку, вказаного в контракті. Сума процентного платежу розраховується на підставі суми, процентної ставки й відповідного процентного періоду.

Валютний своп (currency swap) — це угода, що передбачає обмін грошовими потоками, номінованими у різних валютах, узгоджених сторонами.

Товарний своп (commodity swap) використовується для обміну грошовими потоками, що залежать від ціни товару. Оскільки ціна товарів є змінною, проводиться обмін фіксованої ціни товару (на сьогодні) на плаваючу ціну.

Фондовий своп (equity swap) — угода про обмін майбутніми грошовими потоками між двома сторонами, де одна сторона генерує грошовий потік, заснований на акціонерному капіталі, а друга сторона — умовно фіксований грошовий потік, заснований, наприклад, на LIBOR.

Своп борг/капітал (debt-equity swap) — угода, що передбачає обмін сторонами грошових потоків, що генерується акціонерним і борговим капіталами.

Своп на сукупний прибуток (total return swap) — угода, за якої прибуток від певного активу обмінюється на фіксовану відсоткову ставку. Сторона, що сплачує фіксовану ставку, бере на себе ризик щодо певного активу (у т.ч. акцій). Наприклад, інвестор може заплатити стороні фіксовану ставку в обмін на доступ до акцій, реалізуючи приріст капіталу й отримуючи дивіденди, якщо такі є.

Кредитний дефолтний своп (credit default swap) — угода, що укладається з метою хеджування кредитного ризику (невиконання контрагентом зобов'язань), хоча покупець захисту може і не нести кредитного ризику або нести його опосередковано. Даний інструмент належить до третьої хвилі деривативів — кредитних деривативних інструментів, і буде розглянутий у наступній публікації.

Чи є досвід використання свопів в Україні?

Безсумнівно, такий досвід є і він був отриманий у банківській системі, оскільки саме банки здатні ефективно управляти відсотковими й валютними ризиками.

Історично першим свопом в Україні був валютний своп. Ще до розроблення перших нормативно-правових актів, що регламентують укладання свопів, банки укладали зустрічні договори щодо купівлі-продажу у валютній парі. Зобов’язання за зустрічними договорами виконувались або обміном повними грошовими потоками, або зарахуванням зустрічних вимог (неттінгом) з доплатою різниці тій стороні, що виграла.

Таким чином, банки за допомогою наявних можливостей щодо укладання договорів купівлі-продажу валюти структурували валютні свопи. Іншими словами, банки структурували дериватив за допомогою інших угод, що є гарним прикладом фінансового інжинірингу: коли учасники ринку мають знання щодо певних фінансових продуктів і мають в них потребу, то вони можуть штучно сконструювати такий інструмент за допомогою інших простіших інструментів.

Коли регулятор відповідного ринку помічає подібний інжиніринг, то найкращою відповіддю є ухвалення відповідних нормативно-правових актів з метою регулювання таких угод. Так, укладання свопів на банківському ринку регламентовано наступними постановами НБУ:

• Постанова НБУ №222 від 31.03.2016 року "Про затвердження Положення про проведення Національним банком України операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на умовах "своп"";
• Постанова НБУ №67 від 28.05.2020 року "Про затвердження Положення про проведення Національним банком України на міжбанківському ринку операцій своп процентної ставки".

Гарним прикладом проведення валютного свопу є угода між центробанками України та Польщі (21 березня 2022 року набрала чинності) з наступними характеристиками: валютна пара — гривня/долар США, термін дії угоди — 1 рік із можливістю пролонгації, обсяг — до 1 млрд дол. США в еквіваленті.

Окрім банків валютний своп може бути цікавим компаніям, які укладають зовнішньоекономічні договори та матимуть надходження або зобов’язання щодо перерахунку валюти контрагенту, оскільки такі компанії мають можливість провести хеджування валютного ризику (зміни валютного курсу, що призведе до збитків).

Наприклад, компанія А залучила валютний кредит на 1 рік у розмірі 1 млн дол., а витрачати залучені кошти компанія А буде у гривні, що обумовлює необхідність продажу валютного надходження. Разом з тим, усвідомлюючи необхідність погашення кредиту в іноземній валюті, компанія А має відкупити через рік 1 млн дол. за невизначеним курсом. Якщо курс долара зросте, компанія А має заплатити більше гривні, ніж отримала під час продажу 1 млн дол. З метою передання валютного ризику іншій особі компанія А може укласти валютний своп, що передбачає зворотний викуп 1 млн дол. на визначених умовах. Зазвичай курс зворотного обміну визначається з урахуванням співвідношення процентних ставок за відповідними валютами й на відповідний строк.

Також дуже цікавим інструментом є процентний своп, ідея якого полягає в обміні грошових потоків із фіксованої процентної ставки на плаваючу процентну ставку:

• одна сторона — платник фіксованої ставки (fixed rate payer) зобов’язується здійснювати платежі за фіксованою процентною ставкою у визначені дати протягом періоду дії свопу;
• друга сторона — платник плаваючої ставки (floating rate payer) зобов’язується здійснювати платежі на основі визначеної ставки-орієнтиру, наприклад LIBOR.

Грошовий об’єм обмінюваних платежів розраховується за визначеною у свопі сумою, яка називається умовною сумою (national amount). Суми платежів, якими обмінюються сторони, розраховуються за домовленою періодичною процентною ставкою помноженою на умовну суму контракту. Таким чином, сторони обмінюються лише процентними платежами, а умовна сума виконує роль масштабуючого коефіцієнта, що допомагає конвертувати процентну ставку у грошовий потік.

Сучасна практика використання процентних свопів в Україні почалася з ухвалення Постанови НБУ "Про затвердження Положення про проведення Національним банком України на міжбанківському ринку операцій своп процентної ставки" № 67 від 28.05.2020. Відтоді відбулося 12 аукціонів з укладанням контрактів з різними ставками й умовними сумами.

Такий інструмент (процентний своп) може бути цікавий для тих, хто використовує процентні інструменти — депозити, кредити, облігації тощо.

Проте маємо зазначити, що активному використанню такого інструменту як своп має передувати приведення у відповідність податкового законодавства до норм Закону 3480. В першу чергу йдеться про оподаткування даних операцій ПДВ. Оскільки для обміну, наприклад, процентними платежами (процентний своп), відсутні зустрічні кредити/депозити, а отже, такі процентні платежі не є процентами, сплаченими як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. Подібний підхід може призвести до донарахування ПДВ. Для уникнення подібних розбіжностей і потрібне постійне приведення у відповідність законодавства.

Висновки

Хеджування ризиків за допомогою свопів є дієвим і корисним механізмом, який зрозумілий нашим міжнародним партнерам. Попри узаконення свопів у Законі 3480 і наявність визначення в Податковому кодексі, на сьогодні, такі свопи не мають широкого застосування в Україні, однак з розвитком фінансових ринків застосування таких контрактів стає актуальним, особливо для іноземних партнерів, які планують інвестування кошти в українську економіку.

 У наступній публікації, ми плануємо ознайомити вас з кредитними деривативними інструментами (кредитним дефолтним свопом і кредитними нотами).

Текст підготовлено НКЦПФР спеціально для LIGA.net