Націоналізація Альфа-Банку: політична доцільність проти економічної креативності

Що відбувається навколо Сенс Банку (колишнього Альфа-Банку)? Здавалося б, відповідь на це питання очевидна, логічна і єдино можлива — банк, щодо російських акціонерів якого з початком повномасштабної війни проти України запровадили спершу міжнародні, а потім і українські санкції, повільно, але впевнено прямує до націоналізації.

Для цього, зокрема, Верховна Рада ще 6 жовтня минулого року схвалила закон, який спрощує виведення з ринку та подальшу націоналізацію системно важливих банків в умовах воєнного стану. На той момент в Україні було 14 таких банків, серед них — і Сенс Банк. Проте джерела, близькі до ініціаторів та розробників законопроєкту, стверджували, що документ розроблявся з прицілом в першу чергу на Сенс Банк.

"Білі" починають і виграють

Спрощена процедура виведення банку з ринку, серед іншого, передбачає, що держава може викупити банк у приватних акціонерів за умовну 1 гривню, незалежно від фактичного розміру капіталу. Водночас держава не зобов'язана ані докапіталізовувати банк, ані проводити деномінацію його акцій чи обмін грошових зобов’язань перед колишніми власниками на додаткові акції (так звана процедура bail-in).

Після ухвалення цього закону заговорили про майже невідворотну націоналізацію вже до кінця 2022 року. Але так не сталося. Чому?

Річ у тім, що спрощену процедуру виведення з ринку можна застосувати лише за умови, що НБУ визнає такий банк неплатоспроможним. А з цим якраз виникли "проблеми". Точніше, проблем із ліквідністю у Сенс Банку не виникло. Про це, зокрема, на старті 2023 року публічно заявила перша заступниця голови НБУ Катерина Рожкова. Вона не побачила ознак неплатоспроможності фінустанови, а відтак і причин для його націоналізації.

15 березня в парламенті зареєстрували ще один, ініційований Національним банком, законопроєкт № 9107. Він має зробити націоналізацію Сенс Банку невідворотною. Цього разу законотворці підійшли ґрунтовніше до визначення передумов для виведення системного банку з ринку. Одна з них — сам факт застосування санкцій до банку або до власників істотної участі в ньому.

Прийняття Національним банком рішення про виведення системно важливого банка з ринку, за умови, що держава згодна брати участь у такому виведенні, фактично означатиме початок націоналізації банку. Під час зміни власника на державу банк залишається на ринку та продовжує виконувати зобов’язання перед усіма клієнтами, зокрема й вкладниками.

Згідно із законопроєктом, держава може відмовитися брати участь у виведенні системно важливого банку з ринку. В такому разі це має зробити Фонд гарантування вкладів у загальному порядку.

Рішення щодо ліквідації чи націоналізації банку можна буде оскаржити. Проте, згідно із законопроєктом, відшкодування збитків російським акціонерам можливе виключно коштом держави-агресора.

Отже, виглядає так, що Сенс Банк таки націоналізують. Інакше навіщо було так довго городити цей законодавчий город. Про це анонімно говорять опитані LIGA.net учасники інвестиційно-банківського ринку.

Втім, партнер, керівник практики банківського та фінансового права юридичної компанії Arzinger Олександр Плотніков, вважає, що ситуація все ж невизначена, адже закон лише створить інструмент, а самого рішення досі немає.

Креативні поневіряння російських акціонерів

Попри рішучість української влади націоналізувати Сенс Банк, його російські акціонери, схоже, здаватися не планують, повсякчас вигадуючи нові зачіпки для збереження свого українського активу.

Ще в жовтні минулого року акціонери банку заявили, що готові докапіталізувати його на $1 млрд. Або, якщо Кабмін чи НБУ вирішить передати контроль над банком державі чи іншому акціонеру, готові подарувати його акції. Про це співвласник банку Михайло Фрідман написав у листі голові НБУ Андрію Пишному.

Але з грішми усе не так просто, адже кошти російських акціонерів Сенс Банку через застосування європейських санкцій застрягли на рахунках в Монако. Попри гучні обіцянки росіян — санкційний віз і нині там.

Станом на кінець березня Національний банк так і не отримав необхідний пакет документів, який засвідчив би готовність європейців розблокувати хоча б частину коштів росіян задля внесення їх у капітал українського банку.

Розуміючи, що час грає проти них, а ймовірність швидко отримати дозвіл європейських регуляторів на розблокування коштів мінімальна, акціонери банку вочевидь вирішили піти ва-банк. Вони оголосили, що знайшли потенційного покупця на український актив.

Так, в інтерв'ю виданню FinClub Сімеон Дянков, якого НБУ призначив довіреною особою з управління частками підсанкційних акціонерів Сенс Банку, заявив, що фінустанову готовий купити польський інвестор. Начебто вже підписано меморандум і стартувала підготовка до процедури передпродажної перевірки due diligence.

За словами Дянкова, угода з поляками має відбутися у два етапи: на першому новий інвестор повинен розмити частку підсанкційних акціонерів Сенс Банку до 10%, а на другому — викупити у них частки. Також Дянков заявив про намір зустрітися з представниками НБУ та Офісу Президента, щоб погодити наступні кроки.

Але після цих заяв з'явилася неочікувано жорстка і недвозначна реакція регулятора.

Позиція НБУ

На заяви Сімеона Дянкова Національний банк відповів, що не давав йому жодних доручень щодо проведення переговорів із пошуку потенційних інвесторів для Сенс Банку. "Неодноразові згадки в інтерв’ю про те, що регулятор визначив для пана Дянкова певні завдання щодо "зменшення частки підсанкційних осіб серед акціонерів" та "пошуку інвестора", не відповідають дійсності і є маніпуляцією", — йдеться у повідомленні НБУ.

Враховуючи накладені Радою ЄС та РНБОУ санкції, акціонери банку Фрідман, Авен та Андрій Косогов не мають права розпоряджатися власними активами та відчужувати їх у будь-який спосіб до зняття санкцій — відповіли в НБУ.

Крім того, в НБУ зазначили, що не отримували від потенційного покупця Сенс Банку необхідного пакету документів.

На додачу Національний банк визнав небездоганною ділову репутацію акціонерів Сенс Банку — люксембургської ABH Holdings S.A. та кіпрської ABH Ukraine Limited.

ABH Holdings S.A. володіє напряму 57,6006% акцій Сенс Банку, а також опосередковано — 42,3994% акцій через ABH Ukraine Limited. Своїм рішенням Нацбанк тимчасово заборонив цим структурам вчиняти будь-які дії щодо акцій Сенс Банку.

Позиція Сенс Банку

Попри недвозначні заяви регулятора, в Сенс Банку стверджують, що робота з польськими інвесторами продовжується. Наразі розпочато процедуру due diligence.

"Ми продовжуємо працювати над докапіталізацією банку та можливістю залучення іноземного інвестора з метою зменшення долі підсанкційних осіб", — заявили в пресцентрі Сенс Банку на звернення LIGA.net.

В банку запевняють, що вже найближчими тижнями очікують рішення Міністерства фінансів Великої Британії щодо ліцензії, яка надасть можливість перерахувати з рахунків британського банку $1 млрд на докапіталізацію Сенс Банку.

В банку підтверджують, що наразі не надали повний пакет документів до НБУ, адже це стане можливим лише після отримання дозволу регуляторних органів ЄС та Великої Британії.

"Наші зусилля зосереджені на можливості докапіталізації приватними коштами з одного боку і одночасно зменшенні частки підсанкційних осіб нижче істотної, з іншого боку", — пояснюють у банку.

Фінальна архітектура рішення буде зрозуміла за результатами due diligence.

Про Сенс націоналізації

Чи потрібен Україні черговий державний банк? — Навряд чи, вважає фінансовий аналітик групи ICU Михайло Демків.

"Навряд чи можна назвати тимчасовою тенденцію на збільшення частки держави у банківському секторі України. Ця тенденція триває, починаючи з кризи 2008 року, тобто вже п’ятнадцятий рік", — нагадує співрозмовник LIGA.net.

За цей період частка держави у банківському секторі України зросла з 8% до понад 50% станом на кінець 2022 року. Націоналізація Сенс Банку лиш посилить дисбаланси.

Попри велику кількість стратегій із продажу або часткової приватизації, жоден із великих банків із державною часткою не був проданий навіть у порівняно непогані довоєнні роки. Наразі ж така приватизація є примарною.

Водночас Демків вважає неприпустимим те, що одним із найбільших банків в Україні під час війни володіють підсанкційні особи. Також малоймовірно, що в чинних умовах банку можна знайти прийнятного для України інвестора. Тож наразі єдиний робочий варіант — націоналізація.

В умовах війни націоналізація може бути гарним рішенням для забезпечення ефективного управління державними фінансами, вважає Олександр Плотніков з Arzinger. Тим більше, що клієнти банку майже напевно нічого не втратять, переконані співрозмовники LIGA.net.

Але не виключено, що після війни докапіталізувати банк таки доведеться. Мова може йти про сотні мільйонів доларів додаткового капіталу з державного бюджету.